Рішення № 97293191, 25.05.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/726/16-ц

Провадження №2/443/1054/20

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника відповідача - адвоката Ратича Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жидачеві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.06.2011 року у розмірі 26671 грн. 18 коп. та судові витрати в розмірі 1378 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що ОСОБА_2 23.06.2011 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Стверджує, що банк забезпечив відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором та не сплатив суму кредиту, внаслідок чого станом на 31.01.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 26671,18 грн., яка складається із: 4949,08 грн. заборгованості за кредитом; 17591,25 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 2384,60 заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 1246,25 грн. штраф (процентна складова).

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 07 серпня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

17.09.2020 року представником відповідача адвокатом Ратич Т.М. подано пояснення в якому вказує на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту ознайомлення відповідача з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», укладення відповідачем кредитного договору, відкриття рахунку відповідачу та видачу йому відповідної картки та її отримання відповідачем, а також копії цієї картки. Також вказує, що витяги з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які долучені позивачем, не можуть бути доказами у справі та обгрунтовувати позовні вимоги, а також розрахунки надані позивачем, не відповідають вимогам первинних документів, оскільки такі не містять відомостей про особу, яка їх склала. Крім цього вказує, що позивач звернувся до суду поза межами строків позовної давності.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 01 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.12.2020 року представником позивача подано заперечення на пояснення представника відповідача, в якому зазначає, що при оформленні кредиту відповідачем було підписано заяву на отримання кредиту, що підтверджує факт ознайомлення позичальника з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку». Тим самим позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписання вищевказаних документів складають між позичальником і банком договір про надання банківських послуг. Також вказує, що до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості та виписку по картрахунку, яка підтверджує, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картковий рахунок на який встановлено кредитний ліміт, що підтверджує факт користування позичальником кредитними коштами, що є належними та допустимими доказами, оскільки банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженого Міністерством юстиції України №578/5 від 12.04.2012 року. Щодо строку дії договору та кредитної картки зазначає, що дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки заначено на самій картці. Стверджує, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 07.04.2016 року до спливу строку позовної давності, строк дії перевипущеної картки до останнього дня 09 місяця 2016 року, тобто в межах строків позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Одночасно із позовною заявою представником позивача подано клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності.

У зв`язку з цим суд визнає неявку представника позивача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позов з мотивів, викладених у письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що ОСОБА_1 23 червня 2011 року підписано Анкету-заяву б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а.с.5), відповідно до умов якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

До кредитного договору позивач надав довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умови та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються АТ КБ «Приватбанк», відтак такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем (а.с. 4), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, укладеним 23.06.2011 року заборгованість станом на 31.01.2016 року становить 26671,18 грн., яка складається із: 4949,08 грн. заборгованості за кредитом; 17591,25 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 2384,60 заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 1246,25 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при розгляді вказаної справи суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.

У вказаному вище судовому рішенні зазначено, що без наданих АТ КБ «Приватбанк» підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Як видно зі змісту підписаної відповідачем анкети-заяви, у такій відсутні будь-які умови договору щодо встановлення відповідальності у вигляді сплати відсотків за користування кредитом та неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

При цьому, позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, пені і штрафів за несвоєчасне повернення кредиту, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифи Банку, викладені, як зазначено в позовній заяві, на сайті банку: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (а.с. 8-31), та інші умови.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 23.06.2011 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме ці умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитом та неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, укладений між сторонами кредитний договір від 23.06.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Довідка про умови кредитування та з Умови та правила банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а відтак відсутній обов`язок відповідача щодо їх сплати.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст.8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд звертає увагу на те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети-заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору б/н від 23.06.2011 року дотримано вимоги, передбачені ч.2 ст.11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Оскільки судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме Умови та правила надання банківських послуг та довідка про умови кредитування, які додані до позовної заяви, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Довідку (Тарифи) мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитним коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а відтак суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача: 17591,25 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 2384,60 заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн штрафу (фіксована частина); 1246,25 грн. штрафу (процентна складова).

Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву від 23.06.2011 року, фактично отримала та використала кредитні кошти, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по картковому рахунку (а.с.136-137), у добровільному порядку не повернула АТ «КБ «ПриватБанк» використані нею кошти, отримання коштів у більшому розмірі не встановлено, представник відповідача не представив жодних належних та допустимих доказів повернення банку отриманих коштів та/або використання таких не відповідачем,суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту, згідно договору б/н від 23.06.2011 у розмірі 4949,08 грн..

Щодо посилання представника відповідача на те, що надані позивачем документи щодо заборгованості не відповідають вимогам первинних документів суд враховує наступне.

В матеріалах справи міститься виписка з карткового рахунку, з якого вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт та підтверджується, що вона користувалася кредитними коштами, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів. (а.с. 136-137).

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відтак, покликання представника відповідача відсутність належних доказів щодо фактичного використання відповідачкою кредитних коштів є безпідставними.

Крім того, щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ч.1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вбачається з довідки АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким їй було надано кредитну картку № НОМЕР_1 дата відкриття 23.07.2013 року, термін дії до 09/2016 року (а.с.217).

Також суд вважає, що банк, заявивши вимоги 21.04.2016 року щодо стягнення кредиту, зробив це в межах строку позовної давності, так як по даному кредиту мало місце користування кредитними коштами з 24.07.2013 року, що підтвержується випискою по картковому рахунку (а.с.136-137).

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивачем дотримано строк позовної давності при зверненні до суду.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 255,70 грн. виходячи з розрахунку: 4949,08 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 1378 грн. (сума сплаченого судового збору) : 26671,18 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 255,70 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» (адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО №305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.06.2011 року у розмірі 4949 (чотири тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» (адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО №305299) сплачений судовий збір у розмірі 255 грн. 70 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 травня 2021 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка