Ухвала суду № 97292664, 31.05.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

31.05.2021

Справа № 331/1266/21

Провадження № 2/331/1159/2021

У Х В А Л А

31 травня 2021 року м.Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м.Запоріжжя Солодовніков Р.С., розглянув заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних,

в с т а н о в и в:

В провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя знаходилась вищезазначена цивільна справа, в якій позивач просив стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 15.03.2013 по 14.03.2021 на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 04.04.2011 року у справі №2а-979/2011 у загальній сумі 95206,70 гривень.

Ухвалою суду від 05 травня 2021 року провадження у справі закрито відповідно до положень п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

17 травня 2021 на електронну пошту суду надійшла заява від імені ОСОБА_1 , яка не скріплена електронним підписом, в якій міститься вимога на підставі ст.255,256 ЦПК України справу надіслати до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Перевіривши наведені в заяві доводи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 3 ч. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Чинним законодавством передбачено право учасників провадження подавати до суду документи, заяви в електронному вигляді.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Закону, порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

Відповідно до ст.5 вказаного Закону, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону, обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Згідно ч.1 ст.7 вказаного Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Таким чином, в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом документа в електронній формі є електронний документ, який має юридичну силу за умови, якщо цей документ відповідає вимогам щодо обов`язкових реквізитів електронного документу законодавства і за своєю формою (форматом) дає змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством. Паперова форма є тільки його візуальною формою і має юридичну силу лише копії електронного документа на папері.

Статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Сканована копія заяви, направлена від імені ОСОБА_1 на електронну пошту суду не є оригіналом документу, а є електронною копією оригіналу, складеного в паперовому вигляді, вона не скріплена електронно-цифровим підписом позивача. Також, для її подання не використовувалася підсистема «Електронний суд», що унеможливлює ідентифікацію суб`єкта звернення з позовом, в той час як оригінал заяви до суду не надійшов.

Крім того, правова позиція щодо повернення заяв, поданих у електронній формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи також викладена Верховним Судом в ухвалах від 30 серпня 2018 року у справі № 405/8608/13-ц, від 10 травня 2019 року у справі № 522/1959/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 712/281/20.

Таким чином, надіслане позивачем електронною поштою на офіційну електронну адресу суду звернення не має статус офіційного, оскільки, не скріплене електронним цифровим підписом у визначеному законодавством порядку, що унеможливлює ідентифікацію суддею автора заяви.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст..256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Аналіз положень закону свідчить про те, що право на подання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією виникає у позивача у випадку закриття провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції вирішення спору і лише у випадку розгляду справи судом апеляційної або касаційної інстанції. При закритті справи судом першої інстанції суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

При постановленні ухвали від 05 травня 2021 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя роз`яснено позивачеві, що його позов належить розглядати за правилами адміністративного судочинства - підлягає розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом. Таким чином, позивач повинен самостійно подати позовну заяву до зазначеного суду.

Враховуючи наведене заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволенню не підлягає у зв`язку із відсутністю правових підстав.

Керуючись ст.ст. 255,256 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Р.С. Солодовніков