Ухвала суду № 97292390, 09.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5828/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А., за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П., прокурора – Мирошниченко Д.О., слідчого - Барна Т.В., захисника – адвоката Грицюк В.П., підозрюваного – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції Кравченко О.А., погоджене прокурором, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, з середньою спеціальною освітою, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, вважається таким, що не має судимості

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

В С Т А Н О В И В:

Як убачається з клопотання та доданих матеріалів, СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021071030000654 від 07 травня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 07.05.2021 о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, повторно, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, таємно, шляхом відкриття дверей без пошкодження, оскільки двері були не зачинені на замок, проник до підвального приміщення, розташованого у першому під?їзди вул. Гойди, буд.7, м. Ужгорода, звідки намагався викрасти газовий котел марки «Ariston», вартість якого відповідно до рахунку б/н від 08.05.2021 становить 14 200 гривень 00 копійок (чотирнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок) та металеву батарею опалення, вартість якого відповідно до рахунку б/н від 08.05.2021 становить 1120 гривень 00 копійок (одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок), але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки його дії були зупинені працівниками поліції, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 15 320 гривень (п`ятнадцять тисяч триста двадцять гривень 00 копійок). Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, а саме: незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням до іншого приміщення.

У клопотанні слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 07.05.2021 за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 від 07.05.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання потерпілій ОСОБА_2 від 7.05.2021; пред`явлення речей потерпілій ОСОБА_2 для впізнання за фотознімками від 07.05.2021; довідкою – рахунком про вартість викраденого майна від 08.05.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 07.05.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 07.05.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 07.05.2021; протоколом затримання ОСОБА_1 від 07.05.2021; довідкою про судимість ОСОБА_1 від 07.05.2021; повідомленням про підозру ОСОБА_1 від 08.05.2021.

Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, 07.05.2021 о 19:40 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. 208 КПК України та в подальшому 08.05.2021 останнього, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий вказує, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , згідно довідки про судимість, раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких, корисливих злочинів, в тому числі і до реальної міри покарання. Крім того, відносно останнього до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області направлено обвинувальні акти по кримінальним провадженням: №12017070170000001 від 01.01.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, №12016070030003791 від 29.10.2016 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, вчинені в період іспитового строку, №12020070030000759 від 02.03.2020, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, про що свідчить довідка про судимість від 07.05.2021 та які на даний час розглядаються. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 належних висновків не зробив, бажання стати на шлях виправлення не має та продовжує свою злочинну діяльність, вчиняючи ряд корисливих, тяжких злочинів.

Крім того, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить тяжкість покарання у виді позбавлення волі строком до 6-ти років, що загрожує підозрюваному ОСОБА_1 за вчинення вказаного кримінального правопорушення у випадку постановлення обвинувального вироку суду.

Також існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на потерпілу ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у даному кримінальному провадженні, та не допитані в суді, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може наважитись та вдатись до протиправних дій до свідків та потерпілої з метою зміни їх показів на свою користь. Про що свідчить той факт, що підозрюваний ОСОБА_1 безпосередньо бачив потерпілу та свідків, знає їх місце проживання.

Слідчий зазначає, що у даному випадку ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи підозрюваного. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що підозрюваний ніде не працює, характеризується негативно, більш м"які запобіжні заходи будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам, порівняно із взяттям під варту.

А тому на підставі вищенаведеного, слідчий просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні встановлено, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з матеріалами клопотання, вручено підозрюваному та його захиснику вчасно.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили таке задовольнити, враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, ніде не працює, характеризується негативно, у зв"язку з чим наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 пояснив, що він не крав чуже майно, у підвальному приміщенні де він чекав свого знайомого двері уже були взломані іще до його приходу. Ризики заявлені прокурором надумані, він не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, вчиняти тиск на потерпілих та свідків не буде, та не буде іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, або вчинити інший злочин. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання, врахувати , що у нього на утриманні дружина яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Захисник підозрюваного – адвокат Грицюк В.П. в судовому засіданні заперечив проти внесеного клопотання, зазначивши, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим та безпідставним, зазначені в клопотанні ризики не доведені. Його підзахисний не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або іншим чином, впливати на потерпілу чи свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом котрий застосовується у виключних випадках, коли є підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам. Однак, прокурором не доведено, що інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної поведінки ОСОБА_1 . Також просив суд узяти до уваги, що ОСОБА_1 одружений та має на утриманні малолітню дитину, не судимий. Просив суд застосувати до ОСОБА_1 більш м"який запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що з 2018 року вони з ОСОБА_1 перебувають у шлюбі та мають на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Близько семи місяців вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 . У зв"язку з необхідністю догляду за дитиною, вона на даний час не працює, тому весь тягар утримання їхньої сім"ї перебуває на чоловіку. Він підробляє виконанням різних робіт, в основному будівельних. На даний час він підшукує роботу, оскільки місяць як не працює, та тимчасово проживає у свого знайомого з яким разом перебивається тимчасовими підробітками.

Заслухавши думку прокурора, який підтримав внесене клопотання, пояснення слідчого про обставини справи, пояснення підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника, покази свідка ОСОБА_6 , слідчий суддя приходить до наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

У пункті 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 вважається таким, що не має судимості, одружений, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прикладає зусиль для пошуку роботи.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Стаття 29 Конституції України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканність. Заарештовувати або тримати під вартою особу можна лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

При розгляді питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя бере до уваги вимоги національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема приписи, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», (п. 80) відповідно до якого при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (п. 29) відповідно до якого Європейський суд прийшов до висновку, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обгрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м"якого запобіжного заходу.

Згідно п. 62 рішення «Боротюк проти України» ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. До аналогічних висновків ЄСПЛ прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії».

Крім того, слідчий суддя вважає сумнівними твердження слідчого зазначені в клопотанні та які підтримані прокурором в судовому засіданні, а саме щодо розміру шкоди спричиненої потерпілій ОСОБА_2 , оскільки визначаючи вартість газового котла який намагався викрасти ОСОБА_1 слідчий послався на рахунок від 08.05.2021 року, відповідно до якого вартість котла Арістон становить 14200,00 грн. , однак у своєму допиті потерпіла зазначила , що котел придбаний у 2003 році і пропрацював до 2017 року.

Також, при прийнятті рішення слідчий судя врахував і ту обставину , що у своєму допиті потерпіла ОСОБА_2 фактично підтвердила пояснення підозрюваного ОСОБА_1 дані ним у судовому засіданні, що не він виламав замки на дверях у подвальному приміщенні, оскільки по факту крадіжки із подвального приміщення потерпіла звернулася у поліцію іще до того як там був виявлений ОСОБА_1 . Зазначене також підтверджує і свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у своїх показа від 07.05.2021 року.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м"які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесувальних обов"язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

За таких обставин, враховуючи, що прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя уважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно ОСОБА_6 більш м"який запобіжний захід у виді домашнього арешту, який забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження, та може забезпечити запобігання можливим ризикам, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор в клопотанні.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції Кравченко О.А., погодженого прокурором про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України, вважається таким, що не має судимості - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду - цілодобово.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом – по 04 липня 2021 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов"язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.А. Придачук