Рішення № 97292071, 14.05.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/3764/21

Провадження № 2/243/1473/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 7 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до

відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця”

вимоги позивача: про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1.У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 08.07.1998 року вона була прийнята на роботу на посаду товарного касира станції “Байрак” Донецької залізниці, з 11.07.2016 року прийнята до Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця». Згідно до Наказу-розпорядження №» 4546/ДН-ос від 10.07.2017 року її було звільнено з 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Проте після звільнення з нею не було проведено повного розрахунку, тобто відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі в сумі 6694 грн. 98 коп., вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку та компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки у розмірі 19433 грн. 11 коп., а також середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 17.07.2017 року по день ухвалення судом рішення. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь вищезазначені суми.

2. Представник відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи до суду не з`явився, відзиву та заперечень, щодо позову не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

3. Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи до суду не з`явилась, позов просила розглянути за своєї відсутності, вимоги задовольнити, не заперечує проти заочного рішення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

4. Ухвалою суду від 16.04.2021 року (а.с.36), відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано з Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області інформацію з системи персоніфікованого обліку (ОК-5), щодо суми доходу ОСОБА_1 , станом на теперішній час. Ухвалу суду виконано.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

5. З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 08.07.1998 року вона була прийнята на роботу на посаду товарного касира станції “Байрак” Донецької залізниці, з 11.07.2016 року прийнята до Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця». (а.с.1-14)

6. Згідно до Наказу-розпорядження №» 4546/ДН-ос від 10.07.2017 року її було звільнено з 17 липня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.16)

7. Відповідно до розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.17-21), їй була нарахована заробітна плата у період:

-за березень 2017 року - 4543 грн.77 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 816 грн. 75 коп., сума до виплати 4045 грн. 12 коп.;

-за квітень 2017 року - 2368 грн. 28 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 2324 грн. 96 коп., сума до виплати 2301 грн. 71 коп.;

-за травень 2017 року - 1414 грн. 42 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 1388 грн. 54 коп., сума до виплати 1374 грн. 65 коп.;

-за червень 2017 року - 265 грн. 69 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 260 грн. 83 коп., сума до виплати 258 грн. 23 коп.;

-за липень 2017 року 19344 грн. 11 коп., в тому числі оплата вимушеного простою 119 грн. 80 коп., вихідна допомога при звільненні 5997 грн. 21 коп., компенсація за невиплачену відпустку у розмірі 12873 грн. 25 коп., сума до виплати 15 474 грн.96 коп.

8. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.40-41), розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) за березень 2017 року становить 4543грн. 77 коп., за квітень - липень 2017 року дані відсутні.

9. Згідно до повідомлення начальника станції “Микитівка”, ОСОБА_1 повідомлено, що займана нею посада “черговий по залізничній станції Байрак”, скорочується з 17.07.2017 року (а.с.31).

V. Оцінка суду.

10. Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», відповідно до яких врегульовано порядок нарахування та виплати заробітної плати працівникам, з якими укладено трудовий договір.

11. Відповідно до статті 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

12. У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

13. Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

14. Згідно із статтею 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

15. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

16. Згідно із статтею 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

17. В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

18. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

19. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

20. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

21. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

22. Відповідно до статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

23. Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

24. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

25. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

26. У відповідність з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

27. Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

28. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивачка знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

29. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.

30. Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

31. Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

32. Згідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

33. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

34. Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

35. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

36. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

37. Відповідно до статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

38. Згідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

39. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

40. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (статті 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

41. З матеріалів справи вбачається, що розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 за березень - липень 2017 року узгоджуються з наказом начальника дирекції Косий Ю.П. від 17 березня 2017 року № 236/ДНД про встановлення простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 15 березня 2017 року.

42. Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування позивачки у трудових відносинах та звільнення її саме 17 липня 2017 року.

43. Отже відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця, відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачці заробітної плати.

44. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

45. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

46. Крім того, розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються також наказом №4745/ДН-ос від 10 липня 2017 року (а.с.10) про припинення трудового договору, який був виданий в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Подлузським В.О. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача, зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 65 днів, на компенсацію яких має право позивачка та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

47. Станом на час розгляду справи представник відповідача не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачці заробітної плати за березень-липень 2017 року з урахуванням компенсації за невикористані 65 дні відпустки та вихідної допомоги при звільненні.

48. Вирішуючи питання стосовно стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 17.07.2017 року по день ухвалення судом рішення, суд виходить з наступного.

49. Згідно із вимогами статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

50. У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

51. Таке роз`яснення цієї норми права надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. 117, 237-1 цього Кодексу.

52. Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

53. Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16 зазначив, що аналіз статтей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

54. Оскільки закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, то у разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

55. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

56. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяця роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

57. Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

58. Так, позивачем надано довідку, з якої вбачається її середньоденний заробіток, що становить 198,05 грн. (а.с.30).

59. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

60. Визначаючи кількість робочих днів за період затримки розрахунку, визначений позивачем з 17 липня 2017 року по день ухвалення рішення суду, тобто по 14.05.2021 року, суд керується відповідними листами Міністерства соціальної політики України якими встановлено норми тривалості робочого часу.

61. Так, з 17.07.2017 року по кінець 2017 року – 116 днів, у 2018 році – 250 робочих днів, у 2019 році – 250 робочих днів, у 2020 році – 251 робочий день, з 01 січня 2021 року по 14.05.2021 року (день ухвалення рішення) – 89 робочих днів.

62. Таким чином середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 17.07.2017 року по день ухвалення судом рішення становить: 956днів х 198,05 грн./день = 189 335 грн. 80 коп.

63. Надаючи оцінку встановленій сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 189 335 грн. 80 коп., суд доходить до висновку про непропорційнійсть і неспівмірність вказаної суми, що має надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця, в порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача, в призмі недоотриманої ним при звільненні заробітної плати.

64. Вирішуючи питання щодо належного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає компенсації працівникові, суд враховує, що його розмір за період з 17.07.2017 року по день прийняття судом рішення в сумі 189 335 грн. 80 коп. майже в 6 разів перевищує розмір недовиплаченої частини сум, які належали позивачу при звільненні, в чому полягає очевидна неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості.

65. Як наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц: встановлений статтею 117КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п.п. 71-72).

66. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. […] оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач (п.п. 81, 86). […] зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.п. 91, 91.1-91.4). Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (п. 89).

67. При визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд поміж іншим звертає увагу і на поведінку позивача, яка звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі майже через чотири роки після свого звільнення.

68. У зв`язку з вищевикладеним, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача необхідно визначити у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

69. Суд звертає увагу, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.

70. Виведена сума, на переконання суду, відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, та ґрунтуватися на задекларованих п. 6 ч. 1 ст.3ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та розумність.

71. Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

72. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).

73. Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

74. Не зважаючи на повідомлення представника відповідача про час, дату та місце судових засідань по зазначеному провадженню, останнім відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень щодо позовних вимог, клопотань про відкладання справи не надано.

75. У відповідність до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

76. З урахуванням роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 15.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 27 936 грн.27 коп., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку та компенсацію за невикористані 65 днів щорічної відпустки, а також середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 17.07.2017 року по день ухвалення судом рішення, а саме 14.05.2021 року у розмірі 50 000 грн., без урахування обов`язкових платежів та податків.

77. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

78. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

79. Позивач звернулась до суду з даною позовною заявою 15.04.2021 року, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись 9,12,19,81,82,141,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст. 44,94,115-117,280-282 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 15.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 27 936 грн. 27 коп., в тому числі заборгованість по виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, компенсацію за невикористані 65 днів щорічної відпустки, а також середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 17.07.2017 року по день ухвалення судом рішення, а саме 14.05.2021 року, у розмірі 50 000 грн. без урахування обов`язкових платежів та податків.

Зобов`язати Акціонерного товариства «Українська залізниця» утримати з 27 936 грн. 27 коп. та 50 000 грн. 00 коп., податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785 , Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) , Код банку отримувача (МФО): 899998 Рахунок отримувача: UA598999980313111206000005658, Код класифікації доходів бюджету: 22030101 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їй пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко