Ухвала суду № 97291857, 31.05.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 4-с/235/6/21

Справа №235/6546/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови зняття арешту з заробітного рахунку, стягувач ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на рішення начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови зняття арешту з заробітного рахунку, стягувач ОСОБА_2 . Скарга обґрунтована тим, що рішенням суду від 16.12.2020 року з ОСОБА_1 в рахунок рівності часток в майні подружжя (частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності) стягнуто 110447,35 грн. та судові витрати в розмірі 1704,48 грн.

Рішення суду набуло законної сили 15.01.2021 року і в цей же день був виданий виконавчий лист.

Постановою заступника начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Хамідуліної Р.Р. від 06.04.2021 року було відкрито виконавче провадження №65041115 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

За виконавчим провадженням заступником начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавче служби Хамідуліною Р.Р. були винесені постанови:

Від 06.04.2021 року «Про арешт коштів боржника» та від 09.04.2021 року «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника».

Постанова про арешт коштів боржника була, зокрема, направлена в АТ КБ «Приватбанк», в результаті чого банком був заблоковано картковий рахунок НОМЕР_1 .

На казаний картковий рахунок скаржник отримує зарплатні виплати, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» віл 09.04.2021 року.

12.04.2021року ОСОБА_1 звернувся до Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) із заявою, в якій просив здійснити заходи щодо розблокування його зарплатної картки, оскільки іншого джерела доходів не має. До заяви була долучена довідка АТ КБ «Приватбанк» від 09.04.2021 року.

13.04.2021року начальником відділу було надано відповідь на заяву, з якої вбачається, що ОСОБА_3 відмовлено у знятті арешту з зарплатного рахунку.

Відмову начальника відділу у знятті арешту з зарплатного рахунку вважає неправомірною.

Скаржник вважає, що державним виконавцем при винесенні постанови «Про арешт коштів боржника» накладено арешт, в тому числі і на рахунок, на який зараховується його заробітна плата, що унеможливлює отримання ним заробітної плати.

Скаржник ОСОБА_3 просить суд визнати дії начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо відмови зняття арешту з заробітного рахунку неправомірними, та зобов`язати Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», який відкрито на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.

Ухвалою суду від 21.04.2021 року скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

У відзиві на скаргу начальник Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зазначив, що в проваджені відділу перебуває виконавче провадження № 65041115 з примусового виконання виконавчого листа № 235/6546/20, виданого 15.01.2021 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок рівності часток в майні подружжя (частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності) 110447,35 грн, понесені судові витрати в розмірі 1704,48 грн.

06.04.2021 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим листом з повідомлення про вручення адресату.

06.04.2021 року державним виконавцем відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт майна боржника та згідно вимог статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» за допомогою програмного забезпечення Автоматизованої системи виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, яка до банківських установ, а саме: АТ КБ Приватбанк, АТ "Універсал Банк", АТ "ОКСІ банк", "АТ "ТАСкомбанк", "ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток".

Згідно повідомлення АТ "Універсал Банк", АТ "ОКСІ банк", "АТ "ТАСкомбанк", "ПАТ АКБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", в даних банківських установах відкриті рахунки на ім`я боржника відсутні.

АТ КБ «Приватбанком» постанова про арешт коштів прийнята до виконання та до відділу не поверталася. Відповіді, що рахунки мають спеціальний режим використання - не надходило.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону N 1404-УІІІ встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-УІІІ повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону N 1404-УІП.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі N 6-535цс15.

Статтею 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Начальник відділу просить суд в задоволені скарги ОСОБА_1 на рішення начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмовити зняття арешту з заробітного рахунку – відмовити.

Учасники справи до судового засідання не з`явились. Від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. ОСОБА_1 наполягає на задоволенні вимог, ОСОБА_2 просить прийняти рішення на розсуд суду. Від представника відділу надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.

Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановою заступника начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 06.04.2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 235/6546/20 виданого 15.01.2021 року Красноармійським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок рівності часток в майні подружжя 110447,35 гривень та понесених судових витрат в розмірі 1704,48 гривень (а.с.3).

Постановою заступника начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 06.04.2021 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 (а.с.4).

Постановою заступника начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 09.04.2021 року звернуто стягнення на заробітку плату ОСОБА_1 у розмірі 20% (а.с.5).

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від 09.04.2021 року ОСОБА_1 станом на 09.04.2021 року має в АТ КБ «Приватбанк» картку, на яку отримує заробітні виплати, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Залишок – 4880,32 гривень (а.с.6).

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Пунктом 2 частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про електропостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно із пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Частиною 4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Оскаржуючи дії державного виконавця, заявник посилався на те, що на банківський рахунок йому перераховується заробітна плата, а тому накладений арешт є неправомірним. З інших підстав дії державного виконавця не оскаржувалися.

Доказів того, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти якого заборонено, матеріали справи не містять.

АТ КБ «Приватбанк», у якому відкритий рахунок, та на яке покладений обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Накладаючи в рамках виконавчого провадження арешт на грошові кошти боржника, державний виконавець в постанові від 06 квітня 2021 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що знаходяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 123617,01 грн.

Тобто такі дії приватного виконавця відповідають положенням статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», якою керувався приватний виконавець та якою передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Таким чином, виносячи постанову про накладення арешту, державний виконавець діяв в межах повноважень, передбачених Законом.

Банк приймаючи постанову до виконання, не визначив статус коштів та рахунку на якому вони знаходяться як рахунок із спеціальним режимом використання і не повідомляв виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та не повернув його постанову без виконання, що було б підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала. Також висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 03 лютого 2021 року у справі №756/1927/16-ц.

Рахунок, відкритий в АТ АБ «Приватбанк» використовується для отримання заробітної плати, підтвердженням чого є довідка установи банку.

Накладаючи арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , який не виконав судове рішення, державний виконавець у постанові від 06 квітня 2021 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Отже, державним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

За таких обставин, рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому твердження скаржника про те, що накладення арешту на грошові кошти порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Частиною 3 статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення начальника Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови зняття арешту з заробітного рахунку, стягувач ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Повний текст ухвали виконано 31.05.2021 року.

Суддя