Рішення № 97290853, 17.05.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1637/2021 Справа № 487/3974/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Баришнікової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №621034269 від 14.09.2012 року у розмірі 128 613,46 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн.

Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Альфа Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п.1 Додатку до вказаного Договору, на підставі Анкети-Заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Кредитна картка Альфа-Сприет(БСК)», наданої Клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 зі встановленим лімітом відновлювальної кредитної лінії у розмірі 75 000,00 грн. зі сплатою 42 % річних.

21.06.2016 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа - Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту №621034269 від 14.09.2012 року, укладеного між ПАТ «Альфа - Банк» та боржником.

Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ПАТ «Альфа - Банк» втратив такі права.

26.12.2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ВЕСТА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту №621034269від 14.09.2012 року, укладеного між ТОВ «Кредитної ініціативи» та боржником.

Таким чином, ТОВ «ФК «ВЕСТА» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Кредитні ініціативи» втратив такі права.

16.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за Договором кредиту №621034269 від 14.09.2012 року, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та боржником.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «ФК «ВЕСТА» втратив такі права.

Позивач вказує, що у зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 02.06.2020 року, заборгованість становить 128613,46 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) -49944,26 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) -29368,08 грн; заборгованість з пені -19864,44 грн.;нараховані 3% річних - 4501,47 грн.; втрати від інфляції - 11027,69 грн.; подвійна облікова ставка НБУ - 13907,52 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою Заводського районного суду від 17.07.2020 року дану справу направлено до Центрального районного суду м. Миколаєва за підсудність на підставі ч.1 ст.27 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2020 року головуючим у справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.09.2020 року відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив у встановлений судом строк не надав.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу у його відсутність та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, у разі неявки відповідача просив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовийзахистмаютьздійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 14.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Анкету-Заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.1 Додатку до вказаного Договору, на підставі Анкети-Заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Кредитна картка Альфа-Сприет(БСК)», наданої Клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 зі встановленим лімітом відновлювальної кредитної лінії у розмірі 75 000,00 грн. зі сплатою 42 % річних.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 75000,00 грн.

Позивач зазначає, що ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» 21.06.2016 уклали договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №621034269 від 14.09.2012року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

Однак, до позову доданий витяг з договору факторингу від 21.06.2016 на одному аркуші, з якого не вбачається, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги саме за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Реєстр боржників з переліком їх особистих даних та розміром грошових зобов`язань, який містив би інформацію про відповідача, не надано.

Також позивач зазначає, що 26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» укладений договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №621034269 від 14.09.2012 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

До позову додана копія договору факторингу від 26.12.2018 року, але реєстр боржників з переліком їх особистих даних та розміром грошових зобов`язань, який містив би інформацію про відповідача, не надано.

Між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» 16.01.2019 року укладений договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №621034269 від 14.09.2012 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем, про що свідчить витяг із додатку № 1 до договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ч.ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно дост. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. ст.512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст.12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором суду не надано, оскільки в матеріалах справи відсутній договір відступлення права вимоги, відповідно до якої до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Діюче законодавство встановлює обов`язковість наявності доказів прав нового кредитора у зобов`язанні та вимоги до оформлення первинних документів, що підтверджують їх передачу від первісного кредитора до нового кредитора. Первісний кредитор повинен передати новому документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Однак, ця обставина має бути підтверджена належними, достатніми та достовірними доказами.

Судом встановлено, що Акти приймання передачі прав вимоги, саме за кредитним договором №621034269 від 14.09.2012 року, укладені та підписані між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА», ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал», які б містили всі необхідні реквізити офіційного документу, підписаний обома сторонами суду не надано.

Оскільки доказів на підписання та укладення актів між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА», ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» про перехід прав вимоги, відповідно до умов кредитного договору №621034269 від 14.09.2012 року, не надано, суд приходить до висновку, що перехід прав вимоги за умовами зазначеного договору не відбувся.

Обґрунтуванням вимог заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, позивач обґрунтовує виключно договорами відступлення прав вимог та розрахунком заборгованості, які у свою чергу не містять інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачем платежів та строку розрахунку заборгованості, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовоюпідставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»тап. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, ТОВ «Вердикт Капітал» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та інше), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.

Окрім того, матеріали позову не містять будь-яких належних доказів на підтвердження того, що сторони Договору повідомили боржника щодо відступлення прав вимоги.

Таким чином, з викладеного вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» всупереч ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, не довів суду належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від ТОВ «Фінансова Компанія «Веста» до ТОВ «Вердикт Капітал» відносно боржника ОСОБА_1 .

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач в позові, як на підставу для його задоволення, є суперечливими та не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе уразі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст.526,634,1054 ЦК України, ст.ст.141,280-282,263-265,352,354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст заочного рішення виготовлено: 17 травня 2021 року.

Суддя Н.П. Черенкова