Рішення № 97289641, 24.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/97/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 травня 2021 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Іванов А.П., за участі секретаря судового засідання Стегней К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

05.01.2021 представник позивача АТ КБ «Приватбанк» за довіреністю Ляр Д.Ю. звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.07.2012 у сумі 16981, 17 грн., а також судових витрат у сумі 2102 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка з метою отримання банківських послуг підписала заяву б/н від 16.07.2012, за якою відповідачці було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт, який згодом збільшено до суми 5200 грн., та видано кредитну картку. Вказує, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав можливість відповідачці розпоряджатися кредитними коштами на умовах, визначених договором. Відповідачка зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту, здійснювати погашення кредиту та процентів у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, чого своєчасно не зробила. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 23.11.2020 має заборгованість у 16981, 17 грн., з яких 11870, 73 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту 5110, 44 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до позовної заяви додав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, а в прохальній частині позову вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідачка не з`явилася, неодноразово викликалася до суду, шляхом розміщення відповідного повідомлення про виклик на вебпорталі Судова влада України, відзиву на позовну заяву не подала.

На підставі ст. 280, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», де підписала анкету-заяву б/н від 16.07.2012.

На підставі вказаної заяви позивач надав відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відтак 16.07.2012 шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг між сторонами укладено договір №б/н.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідачку за договором б/н видно, що старт карткового рахунку датований 07.04.2016, надалі відбулися зміни кредитного ліміту: 07.04.2016 збільшення кредитного ліміту до 5000 грн.; 07.04.2016 зменшення кредитного ліміту до 0 грн., 31.07.2017 збільшення кредитного ліміту до 5200 грн., а 05.06.2019 кредитний ліміт зменшено до 0 грн.

З довідки про кредитні картки видно, що відповідачці договором №б/н 07.04.2016 було надано кредитну картку з терміном дії 12/19.

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 16.07.2012, укладеного між сторонами, заборгованість відповідачки станом на 23.11.2020 становить 16981, 17 грн. та складається з наступного: 11870, 73 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5110, 44 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

З виписки по рахунку видно, що відповідачка користувалася кредитними коштами, зокрема здійснювала зняття готівки, придбання продуктів, поповнення мобільного рахунку, а також здійснювала зарахування коштів на картку.

До кредитного договору позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім заборгованості за простроченим тілом кредитом, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 16.07.2012, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи вищевказану анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В анкеті-заяві від 16.07.2012 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною відповідачкою, процентна ставка не зазначена.

Згідно з вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачкою , і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Суд вважає, що в даному випадку, також неможливо застосувати до правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором-приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду з позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви довідку про умови кредитування та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином судом встановлено, що позивачем не надано підтверджень про конкретні, запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутні у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком довідка про умови кредитування та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно з вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд приходить до переконання, що з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.07.2012 станом на 23.11.2020 у сумі 11870, 73 грн. (прострочене тіло кредиту), а у задоволенні заявлених вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками необхідно відмовити з вищевикладених судом підстав.

Згідно з статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3,207,526,549,551,626,628,633,634,638,1049,1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст. ст. 4,5,12,13,76,89,141,223,258,263-265,273,279-284,354,355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.07.2012 станом на 23.11.2020 у сумі 11870 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 83 копійки (прострочене тіло кредиту) та судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять) гривень 37 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов