Ухвала суду № 97289445, 28.05.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №263/5527/20

Провадження№ 1-кп/266/218/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Д`яченка Д.О., суддів - Пантелєєва Д.Г., Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання – Сологуб Т.В., прокурора Одуденка А.В., захисників Богатченко В.М., Комарова І.О., Нетреби В.С, під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050000000371 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.317, ч.3 ст. 311, ч.1 ст.306, ч.3 ст.369 КК України

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст.307, ч.2 ст.317, ч.3 ст. 311, ч.1 ст.306, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утримується під вартою на підставі ухвали Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29.04.2021р. строком до 27.06.2021 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

24.05.2021 в канцелярії Приморського районного суду м. Маріуполя зареєстровано клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Комарова І.А. про зміну запобіжного заходу стосовно його підзахисного з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з подальшим покладенням на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків передбачених ст.194 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення чи захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , строком на 60 діб, оскільки ризики встановлені ст.177 КПК України не відпали. Стосовно клопотання захисника Комарова І.А. просив у задоволенні клопотання відмовити.

Захисник Комаров І.А. та обвинувачений ОСОБА_2 просили відмовити у продовженні тримання під вартою та обрати відносно ОСОБА_2 домашній арешт.

Захисник Нетреба В.С. та обвинувачений ОСОБА_3 просили обрати відносно ОСОБА_3 домашній арешт.

Суд, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає, що клопотання захисника Комарова І.А. стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст.. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_2 , приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів .

На думку колегії суддів, ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи наміру продовжити вказане кримінальне правопорушення з боку обвинуваченого ОСОБА_2 суду не надано та таких об`єктивних доказів судом не встановлено.

ОСОБА_2 має стійкі соціальні зв`язки , так як має постійне місце проживання разом із батьками, які надали суду розписки про те, що вони згодні, щоб останній знаходився у їхньому будинку, суд вважає, що відсутні ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення.

Суд не може погодитись з доводами прокурора, що існує ризик втечі обвинуваченого ОСОБА_2 з тих підстав, що йому загрожує міра покарання за вказані злочини у вигляді позбавлення волі на тривалий строк.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що сама по собі міра покарання та тяжкість скоєного злочину не можуть бути підставою для продовження строку тримання під вартою, якщо інші ризики відпали.

На підставі викладеного, клопотання захисника Комарова І.О. про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання, щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Колегія суддів не виключає ризику продовження обвинуваченим ОСОБА_3 злочинної діяльності, оскільки він не працює, не має офіційних джерел доходів. Крім того, колегія суддів бере до уваги, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11.11.2015 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1,2 ст. 307 , ч.1 ст. 313 КК України до 5 років позбавлення волі. Покарання за даним вироком ОСОБА_3 не відбув.

Таким чином, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків у кримінальному провадженні, оцінюючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які санкцією закону про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку від 9 до 12 років з конфіскацією майна, не працює, не має офіційних джерел доходу, стійких соціальних зв`язків, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд бере до уваги п.5 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_3 інкриміновані умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже обвинувачений усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його переховуватись від суду, впливати на недопитаних свідків і таким чином перешкоджати кримінальному провадженню. За таких обставин суд приходить до переконання, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та виконання ним процесуальних рішень суду.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 , у разі визнання його винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, спростовують доводи про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України

Окрім того, будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 та неможливості його подальшого утримування під вартою, на теперішній час суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на більш м`який, а тому клопотання обвинуваченого та його захисника з цього приводу не підлягають задоволенню.

При цьому, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 липня 2021 року включно.

Відповідно до ч. п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України (в ред. від 16.12.2020 року) слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачуються у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 177, 178 , 331 КПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання захисника Комарова І.О. задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі м. Маріуполя обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, строком на 60 днів до 26 липня 2021 року, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із місця проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого проживання; утримуватися від спілкування із свідками та обвинуваченими у кримінальному провадженні у поза процесуальний спосіб, як особисто так і через інших осіб; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 з під варти негайно після оголошення ухвали.

Повідомити ОСОБА_2 письмово під розпис про покладені на нього процесуальні обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 26.07.2021 року включно

На ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , може бути подана апеляція безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 28 травня 2021 року о 16 год 00 хвил.

Головуючий Д.О. Д`яченко

Судді: В.М. Федотова

Д.Г. Пантелєєв