Рішення № 97289151, 21.05.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

21.05.2021 227/335/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі

Головуючого судді Левченка А.М.,

за участі

секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ

У січні 2021 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до ТОВ «ГОУФІНГОУ», про визнання надійсним договору позики № 2948910730/305764 від 09.09.2020 року, укладений між позивачем та ТОВ «ГОУФІНГОУ».

В обгрунтування позову зазначає, що ТОВ «ГОУФІНГОУ» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, звертає увагу суду, що ним не було підписано даний договір. Також позивач вказує, що йому не було надано повної та всебічної інформації про умови кредитування. Зазначає, що відсоткова ставка за договором є завищеною, а отже умови укладеного договору є несправедливими. Вказує також на недійсність укладеного договору, у зв`язку з недотримання письмової форми.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у зв`язку з необґрунтованістю.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши подані сторонами письмові докази судом встановлено наступне.

Згідно індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 2948910730/305764 від 09.09.2020 року ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_2 уклали індивідуальну частину договору про надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту про наступне. Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5500 грн. на умовах строковості, зворотності, оплатності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки- фіксована. Кредит надається у безготівковій формі. Невід`ємною частиною договору є публічна пропозиція (оферта), яка розміщена сайті Товариства https://www.gofigo.com.ua.

У статті 3 цього Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Встановлено, оспорюваний правочин укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Підтвердивши умови отримання кредиту шляхом натискання клієнтом кнопки «погоджуюсь», ТзОВ «ГОУФІНГОУ» надало за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який клієнтом використано для підтвердження підписання кредитного договору.

У розділі 7 кредитного договору № 2948910730/305764 від 09.09.2020 року «Реквізити та Підписи Сторін» зазначено електронний підпис ОСОБА_2 - НОМЕР_1 .

Вказаний договір містить вичерпний перелік ідентифікуючої інформації, яка стосується позивача ОСОБА_1 , а саме: паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання, особистий номер мобільного телефону.

Також під час оформлення замовлення, що здійснюється на веб-сайті відповідача до підписання вказаного оспорюваного договору, були вказані і інші ідентифікуючи особисті дані, належні позивачу ОСОБА_1 , а саме: у замовленні було вказано місце його роботи, посада, розмір заробітної плати. Крім того, на підтвердження наявності особистого волевиявлення ОСОБА_1 на отримання кредиту відповідачем приєднано до матеріалів справи світлину із зображенням позивача, який тримає в руках свій ID-паспорт громадянина України.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТзОВ «ГОУФІНГОУ» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору №2948910730/305764 від 09.09.2020 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику спростовуються самим змістом договору.

Доводи позивача про те, що кредитний договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», так як перед його укладенням, всупереч частині 2 статті 11, позичальнику не було повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, суд вважає безпідставними, так як в додатку до договору про надання кредиту передбачено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Вказаний додаток, як і договір було підписано позивачем за допомогою електронного підпису.

Крім цього, відповідно до п.6.8 оскаржуваного договору підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.

Вказані Правила надання грошових коштів у позику перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на офіційному сайті.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, звернувшись до ТОВ «ГОУФІНГОУ» із заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, позивач засвідчив той факт, що він обізнаний з правилами і умовами кредитування.

Крім цього, п.2 договору встановлена відповідальність сторін, зокрема і розмір пені у разі порушення позичальником своїх зобов`язань.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

За приписами частин 1, 2 та пункту 5 частини 3 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Позивач свої вимоги про визнання недійсним пункту 1.3 Договору вказує, що передбачена цим пунктом Договору процентна ставка у розмірі 912,5% річних (2,5% за добу) з огляду на вищевикладені положення пункту 5 частини 3 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою споживчого кредитного договору, оскільки такий розмір відсотків встановлений на рівні вище ніж п`ятдесят відсотків суми кредиту.

Проте суд з такими доводами позивача погодитись не може з огляду на наступне.

Так, зі змісту Договору вбачається, що процентна ставка у розмірі 912,5% річних (2,5% за добу) є не компенсацією за невиконання споживачем (позивачем) умов договору, а є платою за користування наданими за Договором кредитними коштами.

Розмір процентної ставки не є компенсацією за невиконання умов договору, а тому, встановлення такого розміру на рівні більшому ніж 50% вартості продукції не свідчить про несправедливість умов Договору щодо встановлення такої процентної ставки у розумінні пункту 5 частини 3 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки наведена законодавча норма пов`язує несправедливість умов договору зі встановленням непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) саме у разі невиконання зобов`язань за договором.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного кредитного договору. Позивач добровільно звернувся до відповідача за позикою, заповнив свої дані, підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову до ТОВ «ГОУФІНГОУ» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Керуючись ст. 265, 267 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ», про визнання договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 28 травня 2021 року.

Суддя А.М. Левченко

21.05.2021