Вирок № 97285186, 23.05.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6890/19

Провадження №1-кп/359/128/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі суду:

головуючого судді Вознюка С.М., ,

при секретарях Пугач Д.О., Івковій А.Л., Шляхетко Ю.В.

за участю прокурорів Динника Т.В., Пророченка О.С., Прокопів В.М., Каліновської М.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Саламатової А.Г., потерпілого ОСОБА_2 , та свідка ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12019110100001052, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.06.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Меркула Очамчирського району Абхазії, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України за наступних обставин.

У відповідності до договору найму працівника від 05.04.2019 укладеного між ФОП « ОСОБА_2 », в особі ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 останньому доручено виконувати роботи по збиранню, прийманню та сортуванню безпечних відходів у вигляді вторинної сировини, у період з 05.04.2019 по 31.12.2019.

Разом з тим, згідно договору про матеріальну відповідальність від 05.04.2019 ФОП « ОСОБА_2 », в особі ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 уклали цей договір про повну матеріальну відповідальність останнього, а саме: працівник бере на себе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, що передані йому за інвентаризаційним описом приймального пункту на 05.04.2019, а також за ті, що надходять під звіт протягом усього терміну дії Договору; працівник зобов`язується виконувати усі встановленні правила приймання, зберігання, відпускання і кількісного обліку матеріальних цінностей, надавати у встановлений термін звітність за затвердженою формою; у випадку виявлення нестачі матеріальних цінностей, наднормативного природного зменшення або їх псування з його вини, зобов`язаний повернути вартість зіпсованих або тих, яких не вистачає, матеріальних цінностей.

Таким чином, працівник пункту приймання вторинної сировини ФОП « ОСОБА_2 » ОСОБА_1 є матеріально відповідальною особою.

Разом з тим, для закупівлі у осіб вторинної сировини, ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 на його особисту банківську картку «ПриватБанк» грошові кошти на загальну суму 11100 гривень, а саме 11.04.2019 - 1500 гривень, 16.04.2019 - 1000 гривень, 17.04.2019 - 700 гривень, 19.04.2019 - 3000 гривень та 2000 гривень, 23.04.2019 - 2000 гривень, 24.04.2019 - 400 гривень та 500 гривень.

В подальшому, ОСОБА_1 у квітні 2019 року, перебуваючи у м. Борисполі, точного часу та місця не встановлено, зняв з вищевказаної особистої банківської картки ввірені йому грошові кошти на загальну суму 11100 гривень для проведення розрахунків з особами, які здають вторинну сировину.

Надалі, в квітні 2019 року, точного часу не встановлено, будучи обізнаним про повну матеріальну відповідальність, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на привласнення ввірених йому грошових коштів, які належать ФОП « ОСОБА_2 ».

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 , у період часу з 24.04.2019 по 16.05.2019, точної дати не встановлено, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне особисте збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи у пункті приймання вторинної сировини, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , привласнив грошові кошти, які належать ФОП « ОСОБА_2 », на загальну суму 5763 гривень 25 копійок, які в подальшому витратив на власні потреби.

Разом з тим, в ході позапланової звірки по руху товарно-матеріальних цінностей, проведеної 16.05.2019 на підставі усного розпорядження директора ФОП « ОСОБА_2 » ОСОБА_2 виявлено, що працівник пункту приймання вторинної сировини ОСОБА_1 допустив недостачу, яка виразилась у тому, що останній фактично не передав уповноваженій особі залишок грошових коштів на загальну суму 5763 гривень 25 копійок, які не були використанні на придбання вторинної сировини.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисні дії, що виразились у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі, тобто скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 191 КК України

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення та захисту, допиту свідка й обвинуваченого.

За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні указаного кримінального правопорушення із зазначеним формулюванням обвинувачення згідно обвинувального акту.

Доказами винуватості ОСОБА_1 є подані стороною обвинувачення письмові докази, допит обвинуваченого та свідка, оцінені судом в їх сукупності.

Так, допитаний у судовому засіданні 27.11.2019 року обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що вину у вчиненому не визнає. Зазначив, що у квітні 2019 року влаштувався на посаду працівника пункту приймання вторинної сировини до ФОП « ОСОБА_2 ». Перший місяць на роботі було все нормально, а потім виявили нестачу. Щоб погасити виниклий борг влаштувався у ФОП « ОСОБА_2 » вантажником, де з заробітної плати в розмірі 2000 грн. половина мала йти на погашення боргу. Попрацював тиждень, отримав 200 грн., в той час як сума боргу не зменшувалась. Додатково зазначив, що коли працював на посаді працівника пункту приймання вторинної сировини, грошові кошти для купівлі вторинної сировини та заробітну плату отримував на карту Монобанк. Заробітна плата приходила щотижня у середу у розмірі 500 грн.

В судовому засіданні 23.05.2021 року обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю, у скоєному розкаявся та просив призначити мінімально можливе покарання, зважаючи на його матеріальне становище, наявність родини та неповнолітніх дітей.

Допитаний у судовому засіданні 27.11.2019 року свідок ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_1 влаштувався до ФОП « ОСОБА_2 » приймальник вторинної сировини. За отримані кошти з бухгалтерії, які перераховувались на карту «Монобанк», він мав розраховуватись з особами, які здають сировину. У перший місяць ОСОБА_5 працював не погано. Через деякий час подзвонили з бухгалтерії та повідомили , що у ОСОБА_1 дуже великі залишки. Після проведення переобліку факт недостачі підтвердився. Коли повідомили ОСОБА_1 він просив почекати тиждень/два, оскільки обіцяв за цей термін повернути кошти. На протязі тижня телефонували різні особи та казали, що працівник винен їм кошти. Повідомила ОСОБА_1 про дану обставину, він в свою чергу мав вирішити дане питання, однак так і не вирішив. Хотіли мирно врегулювати дане питання. Для цього ОСОБА_1 мав працювати на базі вантажником та 50 % його доходу мало йти на погашення боргу. На базі він пропрацював тиждень.

З урахуванням викладених вище показів обвинуваченого та свідка, та з урахуванням досліджених письмових доказів, суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України доведеною.

Так, крім показів обвинуваченого та свідка, доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, є також докази сторони обвинувачення, що подані прокурором, зокрема:

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.07.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 , згідно якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 1 а.с.59-61);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.07.2019 року за участю свідка ОСОБА_3 , згідно якого свідок ОСОБА_3 впізнала обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 1 а.с.62-64);

-протоколом огляду документів від 02.07.2019 року (т. 1 а.с. 65-66);

-копією платіжних доручень (т. 1 а.с. 67-74).

На думку суду досліджені судом докази узгоджуються з наданими поясненнями свідка ОСОБА_3 та показами обвинуваченого, який визнав факт привласнення чужого майна, яке було йому ввірено, а тому суд приймає їх до уваги та в основу обвинувального вироку.

Підстав для визнання указаних вище доказів недопустимими в порядку ст. 89 КПК України, судом не встановлено.

Так, допитаний свідок ОСОБА_3 достовірно підтверджує факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України саме ОСОБА_1 .

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що допитаний у справі свідок давав правдиві показання, які відповідають встановленим судом фактичними обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються дослідженими у справі письмовими доказами.

Факт привласнення чужого майна ОСОБА_1 , а саме грошових коштів, які належать ФОП « ОСОБА_2 » на загальну суму 5763 грн. 25 коп., повністю підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи. До того ж, сам ОСОБА_1 під час судових дебатів змінив свої покази та повідомив суд, що вину у вчиненому злочині визнає повністю. А тому, на думку суду, вина ОСОБА_1 доведена стороною обвинувачення повністю.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв до уваги та вважає їх доказами саме обвинувачення особи.

Суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Таким чином, вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Крім зазначених вище доказів в судовому засіданні дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі та речові докази.

Розгляд кримінального провадження здійснювався судом в межах пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, підстав для цього судом не встановлено.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було йому ввірено.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

ОСОБА_1 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення злочину. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що він вчиняє протиправні дії, які містять ознаки злочину. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув отримати грошові кошти. Таким чином, вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення є закінченим.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч. 1 ст. 191 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст.191 КК України.

При цьому, оскільки події мали місце у 2019 році, то підлягають застосування положення кримінального закону про відповідальність, що діяли на момент вчинення злочину, з урахуванням положень ст. 5 КК України.

Так, санкцією ч. 1 ст.191 КК України, яка діяла на момент вчинення злочину, передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, а тому вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Також судом враховується те, що даний злочин є умисним.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України не встановлено.

Також аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вказує на те, що він має місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працевлаштований, однак не офіційно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем реєстрації не перебуває, скарг на поведінку останнього не надходило, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого. Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 191 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання з визначеними обов`язки явки до суду на виклик та необхідністю повідомлення суд зміну свого місця проживання і засоби зв`язку слід залишити до набрання вироком суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 122, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, 473-475 КПК України, ст. 5, 15, 27, 50, 65, 66, 69, 69-1, 75-77, 191 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Засуджений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA398999980313010106000010103; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили, а саме: платіжні доручення АТ «ПриватБанк» в кількості вісім штук, договір найму працівника, договір про повну матеріальну відповідальність працівника, виписку є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, договір відповідального зберігання, акт інвентаризації, - залишити зберігати при матеріалах судового провадження.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з визначеними обов`язки явки до суду на виклик та необхідністю повідомлення суд зміну свого місця проживання і засоби зв`язку, - залишити до набрання вироком суду законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги, в порядку, визначеному КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя: С. М. Вознюк