Рішення № 97285114, 19.05.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/4504/20

Провадження № 2/359/583/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області як правонаступника - Любарецької сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа : ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

15 червня 2020 року представник позивача - адвокат Іващенко Р.В. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, яким просить: визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач у встановлений законом порядок звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 . Оскільки, документи, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок відсутні, нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину. З цих підстав позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав на спадкове майно з позовом про визнання права власності на вказане домоволодіння.

Ухвалою суду від 17 червня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних джій.

В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились.

Від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява з проханням слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Від представника відповідача Бориспільської міської ради Київської області Яцько В.О. надійшла заява, якою просила розгляд справи проводити без її участі, поклалась на думку суду при вирішенні спору по суті.

Третя особа в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Заяв чи клопотань до суду не направила.

Дослідивши подані заяви та матеріали справи, в тому числі належним чином завірену копію спадкової справи за № 09/2018, відкритої після смерті ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25 жовтня 2018 року виконавчим комітетом Любарецької сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 2).

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 05 вересня 2005 року склала заповіт, посвідчений секретарем Любарецької сільської ради Бориспільського району Київської області Самковською В.Г., яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 (а.с. 3).

Після смерті ОСОБА_3 до складу якої входить, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

В установлений законом строк, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Котлярової Т.І. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 54103703 від 15.11.2018 року (а.с.4).

09 листопада 2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2351 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Котляровою Т.І. роз`яснено ОСОБА_1 , що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 неможливо у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок (а.с. 14).

Згідно довідки Любарецької сільської ради Бориспільського району Київської області від 29 січня 2020 року за № 66, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 згідно даних книг погосподарського обліку, значиться ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 отримала в спадок після смерті матері ОСОБА_5 (а.с. 5).

Крім того, згідно довідки КП БРР БР БТІ за № 18759 від 29.01.2020 року, реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , відсутня (а.с. 7).

29 січня 2020 року КП БРР БР БТІ на ім`я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що будинок побудований в 1962 році (а.с. 11-13).

З наявних в матеріалах справи документів встановлено, що спору про спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , немає. Доказів протилежного суду не надано.

Спірні правовідносини регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України «Спадкове право». Як вбачається із статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст. 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно абз.3 ч.2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно ч.3 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону вказано, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Відповідно вказаних нормативних актів передбачалась державна реєстрація будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини пов`язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок у спадкодавця ОСОБА_3 виникло право власності на вказаний житловий будинок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, набула право власності на дане майно в порядку спадкування з моменту відкриття спадщини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідності ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Зважаючи на вказане, суд вважає доведеними обставини, зазначені в позовній заяві, а відтак наявні підстави для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 та ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абз.3 ч.2 ст.331, ч.1 ст.1268, ч.1 ст.1269 та ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України, п.2 ч.1 ст.258, ч.3 ст.259, ст.ст.263-265 та ст.268 Цивільного процесуального України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області як правонаступника - Любарецької сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа : ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 19 травня 2021 року.

Суддя Яковлєва Л.В.