Ухвала суду № 97284302, 31.05.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/205/21

Номер провадження: 2-сз/156/1/21

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2021 року смт Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М.О. розглянувши заяву АТ КБ «ПриватБанк» про повернення судового збору у справі № 156/205/21, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Іваничівського районного суду із заявою про повернення судового збору.

Заява мотивована тим, що рішенням Іваничівського районного суду від 20 травня 2021 року по справі № 156/205/21 позовні вимоги банку до ОСОБА_1 задоволено повністю. У мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідач позовні вимоги визнав повністю, а тому, посилаючись на ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» просить суд повернути позивачу 50% від суми судового збору, який було сплачено при пред`явлені позову у розмірі 1135 грн.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ «Про судовий збір».

Порядок повернення судового збору врегульовано статтею 7 ЗУ «Про судовий збір».

Зокрема, згідно ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» (на яку посилається заявник), у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна за своїм змістом норма міститься у ч.1 ст. 142 ЦПК України.

Слід зазначити, що за своєю природою інститут повернення судового збору має виключно компенсаційне призначення, і спрямований на компенсацію особі, зокрема позивачу, частково або повністю сплачений ним судовий збір. Така компенсація можлива лише в межах суми фактично сплаченого судового збору, що випливає зокрема з частини 2 статті 7 ЗУ «Про судовий збір». Водночас, ні ЗУ «Про судовий збір», ні жодним іншим актом цивільного законодавства, не передбачена можливість компенсації позивачу за результатом розгляду справи судового збору у розмірі більшому ніж ним фактично було сплачено, в тому числі й шляхом окремого (самостійного) застосування різних норм ЦПК України (якими врегульовано порядок розподілу судових витрат) та норм ЗУ «Про судовий збір». Протилежне суперечило б принципу розумності та справедливості цивільного процесу, як складових принципу верховенства права.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При пред`явленні даного позову банком було сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн.

За результатом розгляду даної позовної заяви, рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 20 травня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2017 року в розмірі 13375,14 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн. При цьому з мотивувальної частини рішення слідує, що відповідач ОСОБА_1 визнав позов у даній справі, і таке визнання позову прийнято судом та враховано при ухваленні рішення.

Отже вказані обставини за своїми ознаками підпадають під диспозицію ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», з огляду на визнання позову відповідачем.

Разом з тим, вказаним судовим рішенням вже стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений ним при пред`явленні позову судовий збір у розмірі 2270 грн., тобто в повному обсязі, в порядку розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України. Частина 1 статті 142 ЦПК України, яка регулює порядок розподілу витрат у разі визнання позову, судом не застосовувалась.

Відтак, оскільки за результатом розгляду справи позивачу вже компенсовано витрати зі сплати ним судового збору в повному обсязі (у порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України), то для додаткової компенсації йому 50% відсотків сплаченого судового збору на підставі ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» відсутні підстави, позаяк це фактично призведе до компенсації йому судових витрат у обсязі більшому ніж ним було сплачено, що суперечить змісту інституту повернення судового збору.

За таких обставин, у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про повернення судового збору слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 141, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про повернення судового збору у справі № 156/205/21 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Федечко