Рішення № 97283641, 19.05.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2021 р. Справа № 924/75/21

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Гладій С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Анеда" м. м. Сєвєродонецьк, Луганської області

до приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" м. Хмельницький

про стягнення 40118,40 грн.

Представники сторін:

позивач: Приходько Є.В. – адвокат згідно ордеру

відповідач : Гриценюк О.В. – згідно наказу №470-к від 25.10.2017р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анеда" м. Сєвєродонецьк , Луганської області звернулося з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" м. Хмельницький про стягнення 40118,40 грн., з яких 8059,44 грн. пені, 2014,86 грн. 3% річних, 4265,10 грн. індексу інфляції, 25779,00 грн. 10% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №07/04/20 від 07.04.2020р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.03.2021р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.03.2021р. підготовче засідання відкладено на 15.03.2021р.

Ухвалою суду від 29.03.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/75/21 на тридцять днів та підготовче засідання призначено на 06.04.2021р.

Ухвалою суду від 06.04.2021р. провадження у справі №924/75/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Анеда" м. Сєвєродонецьк, Луганської області до приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" м. Хмельницький в частині стягнення 162790,00 грн. основного боргу закрито. Закрито підготовче провадження та призначено справу №924/75/21 до судового розгляду по суті на 20.04.2021р.

Відповідач в відзиві на позов проти позову заперечує, посилається на те, що останній з позивачем розрахувався повному обсязі за отриманий товар і заборгованість перед позивачем відсутня. Крім того, просить зменшити нарахування штрафних санкцій, а саме: штрафу та пені на 50 %, оскільки 2020 рік виявився вкрай важким для виробничого підприємства, які викликані пандемією короновірусної інфекції (СOVID-19), що суттєво вплинуло на підприємство. Також посилається на те, що справа належить до категорії справ незначної складності, оскільки не сплачена своєчасно була лише одна видаткова накладна на суму 162790,00 грн., а тому витрати на правничу допомогу є неспівмірними відповідно до витраченого адвокатом часу, для написання позовної заяви та складності справи.

Позивач в відповіді на відзив посилається на те, що відповідач повинен був розрахуватися за товар ще в липні 2020р., проте відповідач своєчасно не розрахувався. Крім того, проти зменшення штрафних санкцій заперечує та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Анеда” (позивач – Постачальник) та Приватним акціонерним товариством „Хмельницька маслосирбаза” (відповідач – Покупець), укладено договір поставки товару №07/04/20 від 07.04.2020р., за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити, продукцію в асортименті, іменовану далі по тексту договору - Товар. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, асортимент, ціна за одиницю Товару обумовлюються в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Поставка Товару здійснюється партіями відповідно до письмової заявки Покупця, в якій вказується найменування, асортимент, кількість Товару, і відображаються Постачальником в рахунку і товарною накладною, які є невід`ємною частиною цього Договору. Заявка на поставку Товару направляється Покупцем Постачальнику за допомогою засобів факсимільного зв`язку та / або електронної пошти. (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що виставлена рахунок-фактура до оплати є підтвердженням з боку Постачальника прийняття заявки Покупця до виконання.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка Товару за цим договором здійснюється згідно попередній заявці Покупця і обмовляється в специфікації.

Згідно п. 2.2 договору, умови поставки обумовлюються в специфікації.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що право власності на поставлений Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю.

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна за одиницю Товару вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.2 договору, сума Договору грунтується на загальній сумі всіх Товарів, поставлених за весь період дії договору.

Відповідно до п. 4.3 договору, Покупець оплачує поставлений Товар на підставі рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що порядок оплати і відстрочка платежу обмовляється в специфікації.

Відповідно до п. 8.4 договору, за прострочення оплати Покупець сплачує пеню за кожен день прострочення, яка обчислюється від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період , за який нараховується пеня.

Згідно п. 8.5 договору, за несвоєчасну оплату партії, поставленого за даним договором Товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми зазначеної в специфікації.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором. У разі якщо від жодної зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не надійде пропозиції про його розірвання, то дія даного договору автоматично продовжується терміном на один рік.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Між сторонами оформлено специфікації №5 та №6 від 08.07.2020р. до договору поставки на суму 200460,00 грн. та №7 від 13.07.2020р. на суму 57330,00 грн. до договору поставки товару №07/04/20 від 08.07.2020р., відповідно до яких Постачальник та Покупець узгодили найменування, асортимент, кількість, ціну за одиницю Товару та інші умови поставки, а саме: сода каустична луска (Китай) та крохмаль кукурудзяний сухий в/г.

За умовами п. 1 специфікацій визначено, що умови оплати: 100% відстрочування платежу на 14 календарних днів з дати отримання товару, яка зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 2 специфікацій, поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад Покупця (ІНКОТЕРМС 2010), за адресою: м. Хмельницький, вул. Кооперативна,3.

Позивач на виконання умов договору поставки №07/04/20 від 07.04.2020р. та специфікацій виставив відповідачу рахунки-фактур на оплату товару №СФ-0000430 від 08.07.2020р. на суму 200460, грн., №СФ-0000440 від 13.07.2020р. на суму 57330,00 грн.

Згідно умов договору та специфікацій, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН – 0000419 від 13.07.2020р. на суму 200460,00 грн., №РН-0000414 від 13.07.2020р. на суму 57330,00 грн.

Відповідач згідно специфікації №5 від 08.07.2020р. та специфікації №7 від 13.07.2020р. зобов`язаний був розрахуватися за отриманий товар до 27.07.2020р..

05.08.2020р. відповідач на адресу позивача надіслав гарантійний лист згідно якого просить позивача реструктуризувати заборгованість не блокуючи відвантаження товару та згідно графіку погашати заборгованість.

21.09.2020р. позивач в своєму листі №2-0920 повідомив відповідача, про наявність у останнього заборгованості, яку просить погасити протягом семи днів згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, а саме до 28.09.2020р., у разі не погашення боргу до 28.09.20520р. змушений буде звернутися до суду.

25.09.2020р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №09.2020-1 в якій просить сплатити заборгованість згідно договору поставки за специфікаціями №5 від 08.07.2020р. та №7 від 13.07.2020р. на суму 225552,32 грн. (специфікація №5 від 08.07.2020р. по видатковій накладній №РН-0000419 від 13.07.2020р. у розмірі 140460,00 грн. боргу, 1408,45 грн. пені, 20046,00 грн. 10% штрафу, специфікаціями №7 від 08.07.2020р. по видатковій накладній №РН-0000414 від 13.07.2020р. у розмірі 57330,00 грн. боргу, 574,87 грн. пені, 5733,00 грн. 10% штрафу), яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач за отриманий товар з позивачем розрахувався частково, станом на 24.12.2020р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 162790,00грн.

З огляду на несвоєчасне здійснення розрахунку за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача 8059,44 грн. пені за період з 27.07.2020р. по 24.12.2020р., 2014,86 грн. 3% річних за період з 27.07.2020р. по 24.12.2020р., 4265,10 грн. індексу інфляції за період з серпня 2020р. по листопада 2020р. та 25779,00 грн. 10% штрафу.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу 162790,00 грн. нараховано 4265,10 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року та 2014,86 грн. 3% річних за період 27.07.2020 року по 24.12.2020 року.

Проаналізувавши поданий позивачем 3% річних, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно здійснено дані нарахування, відповідно, позовні вимоги позивача в частині стягнення 2014,86 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 4263,33 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування індексу інфляції. В позові, в частині стягнення з відповідача індексу інфляції сумі 1,77 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу, судом враховується наступне.

Відповідно до п. 8.4 договору, за прострочення оплати Покупець сплачує пеню за кожен день прострочення, яка обчислюється від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період , за який нараховується пеня.

Згідно п. 8.5 договору, за несвоєчасну оплату партії, поставленого за даним договором Товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми зазначеної в специфікації.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Окремо судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 27.04.2012 року (справа №06/5026/1052/2011) та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

З урахуванням умов договору поставки №07/04/20 від 07.04.2020р. та норм чинного законодавства ТОВ "Анеда” нараховано до стягнення з відповідача 8059,44 грн. – пені за період з 27.07.2020р. по 24.12.2020р. та 25779,00 грн. – 10% штрафу.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення суми 8059,44 грн. пені та 25779,00 грн. 10% штрафу, суд встановив, що останні нараховані в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

При цьому суд зазначає, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

У відзиві на позов відповідач зазначав, що 2020 рік виявився вкрай важким для підприємства, який викликаний пандемією короновірусної інфекції (СOVID-19), що суттєво вплинуло на підприємство.

Враховуючи наведене, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем і в зв`язку з погашенням заборгованості в повному обсязі, відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені та штрафу.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що відповідач сплатив суму основного боргу, беручи до уваги, що окрім пені та штрафу позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені та штрафу у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси відповідача, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені та 10% штрафу на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 4029,72 грн. та 10% штрафу в сумі 12889,50 грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона, згідно із статтею 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем додано копію Договору про надання правової допомоги №19-08-20/1ЮО від 19.08.2020р., акт №СФ-15-01-21/АН від 15.01.2021р виконаних робіт (надання послуг) по договору про надання правової допомоги №19-08-20/1ЮО від 19.08.2020р., квитанцію №АН №15-01/21 від 15.01.2021р. про сплату 30000,00 грн., ордер АЕ №1051392 від 15.01.2021р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.06.2016р. серія ДП №3094, посвідчення адвоката України №0537 від 10.06.2016р..

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30000,00 грн. є співмірними, враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, подані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнути з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Анеда" м. Сєвєродонецьк, Луганської області до приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" м. Хмельницький про стягнення 40118,40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" (м. Хмельницький, вул. Кооперативна,3, код 00447729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Анеда" (м. Сєвєродонецьк, Луганської області, пр-т Центральний, 54-Б, код 36221736) – 4263,33 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят три гривні 33 коп.) індексу інфляції, 2014,86 грн. (дві тисячі чотирнадцять гривень 86 коп.) 3% річних, 4029,72 грн. (чотири тисячі двадцять дев`ять гривень 72 коп.) пені, 12889,50 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 50 коп.) 10% штрафу, 601,75 грн. (шістсот одна гривня 75 коп.) судового збору, 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В позові в частині стягнення 1,77 грн. індексу інфляції, 4029,72 грн. пені та 12889,50 грн. 10% штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.

Повний текст складено 31.05.2021р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (93400, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, пр-т Центральний,54-Б)(реком. з повід.)

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Кооперативна,3 )(реком. з повід.)