Ухвала суду № 97283635, 31.05.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"31" травня 2021 р. Справа № 924/552/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Галкіна Вадима Анатолійовича про забезпечення позову від 28.05.2021р. у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Галкіна Вадима Анатолійовича Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Ружичанка,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» м. Хмельницький

про усунення перешкод фізичній особі-підприємцю Галкіну Вадиму Анатолійовичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), у користуванні належними йому на праві приватної власності підземними кабельними лініями електропередач від ТП-124 до ТП-64 та від ТП-124 до ТП-133 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» (код ЄДРПОУ - 21328928) надати Фізичній особі - підприємцю Галкіну Вадиму Анатолійовичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та/або його уповноваженим представникам безперешкодний щоденний доступ до підземних кабельних лініях електропередач від ТП-124 до ТП-64 та від ТП-124 до ТП-133 на земельній ділянці 6810100000:05:004:0134, площа 0,6602 га, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/7.

ВСТАНОВИВ: до Господарського суду області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Галкіна Вадима Анатолійовича Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Ружичанка, до товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» м. Хмельницький про усунення перешкод у користуванні майном.

Разом із позовною заявою фізичної особою-підприємцем Галкіним Вадимом Анатолійовичем надійшла заява позивача про забезпечення позову, а саме: вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Карат» (код ЄДРПОУ 21328928) проводити будь-які підготовчі, будівельні, земельні, землечерпальні, землезаглиблювальні, земленасипні, землевирівнювальні, меліоративні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:05:004:0134, площа 0,6602 га, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/7, яка належить Товариств з обмеженою відповідальністю «Карат».

Заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову наступним. Позивач є власником кабельних підземних ліній електропередач (наружні споживчі мережі) KЛ 10кВ від ТП-124 до ТП-64 та від ТП-124 до ТП-133, що підтверджується Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, Договором купівлі-продажу майна від 28 березня 2007р. та актом приймання-передачі до нього, предметом якого є у тому числі наружні споживчі мережі від ТП-64 до ТП-124 та від ТП-133 до ТП-124.

Заявник наголошує на тому, що вказана кабельна підземна лінія електропередач проходить у тому числі по земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:05:004:0134, площа 0,6602га,м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/7, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат», що підтверджується схемою інвентаризації земельних ділянок, виготовленою ПП «Діоріт Плюс 1».

На думку заявника, ТОВ «Карат» створює перешкоди у користуванні належною заявнику кабельною підземною лінією електропередач, відмовляючи у доступі до неї на своїй земельній ділянці, перешкоджаючи проводити поточний ремонт, усунення аварійних ситуацій, обривів електричного кабелю, що загалом ускладнює, а у випадку виникнення аварійних ситуацій - повністю унеможливлює належну експлуатацію та використання електричних мереж. Крім того, ТОВ «Карат» розпочав проведення підготовчих будівельних робіт, а також землечерпальних та землерозрівнювальних робіт у місці проходження належних ФОП Галкін В.А. електричних мереж, на які ТОВ «Карат» засипало шар будівельного сміття висотою близько метра.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову спричинить повну неможливість нормальної експлуатації належної ФОП Галкін В.А. підземної кабельної лінії електропередач, оскільки внаслідок будівельних, землечерпальних та земленасипних робіт вказаний кабель опиниться на глибині понад 5 метрів та може бути непоправно пошкоджений, на такій глибині проводити ремонтні роботи технічно неможливо.

Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до п. 8 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету міністрів України №209 від 04 березня 1997 року забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь-які звалища; виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад 5 тон, скидати і зливати їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, пально-мастильні матеріали (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі).

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.3. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. 4. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п.2 ч.1ст.137 ГПК України одним із способів забезпечення позову є заборона відповідачу вчиняти певні дії. Пунктом 4 цієї ж статті ГПК України передбачений такий спосіб забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи надані заявником докази та запропоновані заходи забезпечення позову, суд виходить з того, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають вказаним вище ознакам.

Із змісту заяви вбачається, що заявник припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.

На думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів.

В той же час, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Касаційний господарський суд у Постанові КГС ВС від 30.07.2020 № 910/3836/20 звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення повинна випливати з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд, розглянувши подану заяву, зазначає, що фізична особа-підприємець Галкін Вадим Анатолійович за умовами договору купівлі - продажу майна від 28 березня 2007р. придбав кабельні підземні лінії електропередач (наружні споживчі мережі) КЛ 10 кВ від ТП-124 до ТП-64 та від ТП-124 до ТП-133, що підтверджується Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності-сторін - Додаток 5 до Договору №101 від 01.04.2007 року, Договором купівлі-продажу майна від 28 березня 2007р. та актом приймання-передачі до нього, предметом якого є у тому числі наружні споживчі мережі від ТП-124 до ТП-64 та від ТП-124 до ТП-133. При цьому , у договору купівлі продажу майна зазначено, що предмет договору - трансформаторна підстанція знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/3.

Водночас, перевіривши докази подані до заяви суд встановив, що з наданих заявником фотоматеріалів, акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, Договору купівлі-продажу майна від 28 березня 2007р. та акту приймання-передачі до нього, предметом якого є у тому числі наружні споживчі мережі від ТП-124 до ТП-64 та від ТП-124 до ТП-133 достеменно неможливо встановити, якої земельної ділянки стосується надана заявником інформація (щодо проведення підготовчих будівельних та земляних робіт, внаслідок чого мережі були засипані великою кількістю будівельного сміття, що унеможливило доступ до них) та чи стадія підготовчих робіт завершена чи ні. Судом критично оцінюються твердження заявника про те, що вказані факти підтверджуються схемою інвентаризації земельних ділянок, виготовленою ПП «Діоріт Плюс 1», фотофіксацією, а також додатково знайшло своє відображення у акті недопуску від 26.05.2021р. та від 27.05.2021р., складеного комісійно разом із представником Хмельницького МРЕМ. Натомість доказів стосовно початку підготовчих робіт на спірній земельній ділянці ФОП Галкін В.А. також не надано. Інших доказів, які б ідентифікували вказану в заяві про забезпечення позову земельну ділянку та безпосередньо пов`язували спірну земельну ділянку з об`єктом, якого стосується позовна заява про усунення перешкод у користуванні підземними кабельними лініями електропередач від ТП-124 до ТП-64 та від ТП-124 до ТП-133 саме на земельній ділянці 6810100000:05:004:0134, площа 0,6602 га, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/7 позивач не надав. Суд наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, наданих позивачем доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проводити ТОВ «Карат» будь-які підготовчі, будівельні, земельні, землечерпальні, землезаглиблювальні, земленасипні, землевирівнювальні, меліоративні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:05:004:0134 недостатньо для вирішення питання про їх застосування.

Враховуючи, що для вжиття заходів забезпечення позову досить обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, дотримуючись принципів здійснення господарського судочинства, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову щодо заборони ТОВ «Карат» проводити будь-які підготовчі, будівельні, земельні, землечерпальні, землезаглиблювальні, земленасипні, землевирівнювальні, меліоративні роботи на земельній ділянці , не є обґрунтованим та доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами.

Окрім цього, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оцінюючи відповідність заходів забезпечення позову позовним вимогам, суд не вважає їх адекватними. Заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «Карат» проводити будь-які підготовчі, будівельні, земельні, землечерпальні, землезаглиблювальні, земленасипні, землевирівнювальні, меліоративні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:05:004:0134, площа 0,6602 га, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 77/7, хоч і є тимчасовою та може мати своїм наслідком перешкоджання господарській діяльності товариства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 05.03.2018 р. у справі №910/9474/17; постанові КГС ВС від 09.11.2018 р. у справі №915/508/18; постанові КГС ВС від 18.02.2019 р. у справі №922/3010/18; постанові КГС ВС від 25.03.2019 р. у справі №920/622/18).

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Галкіна Вадима Анатолійовича від 28.05.2021р про вжиття заходів забезпечення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються судом на заявника.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Галкіна Вадима Анатолійовича від 28.05.2021р про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 31.05.2021р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.: всім реком. з повід про вручення

1 - В наряд,

2- Фізична особа-підприємець Галкін Вадим Анатолійович - АДРЕСА_1 .

3- Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат» - 29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола.