Ухвала суду № 97282945, 24.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.05.2021 Справа № 914/1442/20

За клопотанням Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”

про розстрочку виконання судового рішення у справі №914/1442/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тек-Євровєктранс”, м.Київ

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”, м. Львів

про: стягнення 1639505,00 грн. за договором поставки №П-22 від 13.03.2019

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від позивача: Я.В.Габрієль - адвокат

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

На розгляд господарського суду Львівської області поступило заява Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” про розстрочку виконання судового рішення у справі № 914/1442/20.

Ухвалою суду від 19.05.2021 клопотання прийнято судом та призначено до розгляду на 24.05.2021.

В судове засідання 24.05.2021 представник позивача подав заперечення на клопотання про розстрочку. Також усно представник позивача повідомив, що перед судовим засіданням від ВДВС надійшли кошти в сумі 50000,00грн, стягнуті примусово та звернув увагу на арифметичні помилки в графіку розстрочку, поданому боржником.

Заявник (відповідач) в судове засідання 24.05.2021 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду клопотання та матеріалів справи судом -

встановлено:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі №914/1442/20 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тек-Євровєктранс” 1639505,00грн основного боргу та 24592,60грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 рішення залишено без змін.

23.02.2021 на примусове виконання вищевказаного рішення суду видано наказ.

29.03.2021 відкрито виконавче провадження.

30.03.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника.

14.05.2021 від ДП Львівський завод збірних конструкцій” до суду надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення з графіком погашення: червень 2021 року - 50 000,00 грн, липень 2021 року - 100 000,00 грн, серпень 2021 року - 100 000,00 грн, до 22 вересня 2021 року 1580807,36грн.

На обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що станом на 31 березня 2021 року дебіторська заборгованість по розрахунках перед Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», яка становить 1534405,52грн. На підтвердження відповідач долучив відомість дебіторської заборгованості станом на 31.03.2021.

Поряд з цим боржник зазначив про наявність кредиторської заборгованості в розмірі 15 640 498,93 грн. На підтвердження відповідач долучив відомість кредиторської заборгованості станом на 31 березня 2021 року, яка в тому числі включає заборгованість по податках та зборах до бюджету в сумі 4 123 446,30 грн та заборгованість по заробітній платі в сумі 2 653 549,33 грн.

В підтвердження важкого фінансового становища Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» долучило Баланси (Звіти про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2019 року та станом на 31 грудня 2020 року.

Також ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» повідомило про відсутність договорів щодо виробництва та поставки продукції, що унеможливлює отримання доходу та створює перешкоди в погашенні кредиторських зобов`язань, наявна загроза банкрутства. З 19.03.2021 на підприємстві встановлено неповний робочий час.

Водночас, боржник звернув увагу, що ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» віднесено до об`єктів державної власності, що задіяні у виконанні найбільш важливих функцій у рамках реформування сектору оборони, що дає надію на покращення фінансових показників підприємства у майбутній перспективі, адже ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» є одним із двох підприємств з проектування та виробництва залізобетонних виробів.

Представник позивача заперечив проти поданого клопотання з огляду на таке.

Наявність дебіторської заборгованості є звичайним комерційним ризиком відповідача, як і будь-якого іншого підприємства і не може вважатися підставою для розстрочення виконання судового рішення. Більше того, відповідач не надав жодного доказу вжиття ним заходів для судового чи досудового врегулювання заборгованостей, які, за твердженнями відповідача, наявні перед ним у його контрагентів. Щодо решти доводів відповідача, наведених у клопотанні, про карантин, про відсутність договорів, про встановлення неповного робочого дня та інші - то вказані обставини, на думку позивача, також цілком підпадають під власні ризики господарської діяльності підприємства та не можуть вважатися підставами для розстрочення виконання судового рішення.

Представник позивача вважає, що надана відповідачем виписка з рахунку у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не може свідчити про відсутність коштів у відповідача, адже згідно постанови про арешт коштів боржника від 30.03.2021, винесеної державним виконавцем, у відповідача також наявні рахунки і в інших банках: АТ «Укрексімбанк» МФО 322313, АТ «Укргазбанк» МФО 320478.

Щодо внесення відповідача до перспективного переліку об`єктів державної власності, що задіяні у виконанні найбільш важливих функцій у рамках реформування сектору оборони та належать до сфери управління Міністерства оборони України, згідно наказу Міністерства оборони України 11 вересня 2020 року № 323, позивач звернув увагу, що метою вказаного наказу, як зазначено у його преамбулі, є позбавлення Міністерства оборони України невластивих йому функцій, у тому числі з управління об`єктами державної власності, за винятком тих, які виконують найбільш важливі функції або можуть бути задіяні у рамках реформування сектору оборони та належать до сфери управління Міністерства оборони України. Відтак, вказаний наказ жодним чином на впливає на зобов`язання відповідача щодо належного виконання судових рішень.

Крім того, представник позивача повідомив, що суми платежів, що вказані у прохальній частині клопотання, не співвідносяться із сумою заборгованості, що підлягає стягненню згідно рішення суду у справі № 914/1442/20.

Приймаючи судове рішення за результатами розгляду заяви, суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Як випливає з аналізу вищенаведеної правової норми підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

У пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України.

Обґрунтовуючи подану до суду заяву, заявник (боржник) вказує на те, що він є діючим суб`єктом господарювання, який надає послуги з проектування та виробництва залізобетонних виробів.

При цьому, на підставі заяви позивача (стягувача) про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 23.02.2021 у справі №914/1442/20 та накладено арешт на грошові кошти боржника.

Вказані обставини зумовили неспроможність подальшого функціонування боржника.

За таких обставин, заявник (боржник) просив суд розстрочити рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі №914/1442/20 терміном на 4 місяці.

Суд встановив, що на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють сплату заборгованості перед позивачем відповідач представив суду: відомість дебіторської заборгованості станом на 31.03.2021; відомість кредиторської заборгованості станом на 31 березня 2021 року; Баланси (Звіти про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2019 року та станом на 31 грудня 2020 року, які долучені до матеріалів справи.

Суд зазначає, що підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Із вказаного вище випливає, що розстрочка (відстрочка) виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд зазначає, що обов`язок з доведення наявності обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду, покладається на заявника.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

На думку суду зазначені в клопотанні обставини є такими, що відповідають визначеним в ст.331 ГПК України обставинам при яких надається розстрочка (відстрочка) виконання рішення. Відповідачем доведено, що вони ускладнюють виконання рішення, відтак, є підставою для розстрочки виконання рішення в спірному випадку.

Фактично обставини, вказані у заяві, вказують на унеможливлення та утруднення виконання рішення суду у даній справі, враховуючи, що сума заборгованості є значною.

Крім того, суд приймає до уваги повідомлення представника позивача про часткову сплату заборгованості в розмірі 50000,00грн та зауваження про неправильний розрахунок суми боргу в графіку.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги викладені заявником (боржником) підстави для розстрочення виконання рішення Господарського суду Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі №914/1442/20 та враховуючи інтереси стягувача, суд дійшов висновку задовольнити подане клопотання частково, зважаючи на часткову оплату.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” задоволити частково.

2.Рострочити виконання рішення Господарського суду Господарського суду Львівської області від 22.09.2020 у справі №914/1442/20 за наступним графіком: до 24.06.2021 – 50000,00 грн, до 24.07.2021 – 100000,00 грн, до 24.08.2021 – 100000,00 грн, до 22.09.2021 – 1339505,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя У.І. Ділай