Рішення № 97282935, 19.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 справа № 914/3085/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Побігайленко Ю.-Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом: Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс”, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область

про: стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору № 303/8/32/277-19 від 19.12.2019 р.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс”, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача за зустрічним позовом Міністерства оборони України, м. Київ

про визнання недійсними п.п. 5.1 та 5.3 договору № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19 грудня 2019 р.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Гудима В.О. – представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

за участю прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на стороні позивача Лупійчук Б.В. – посвідчення серії № НОМЕР_1 від 07.06.2016 р.

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Домбровська І.І. – адвокат, ордер серії ХМ № 029858 від 30.11.2020 р.; Базюта З.В. – керівник

ВСТАНОВИВ:

25.11.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору № 303/8/32/277-19 від 19.12.2019 р.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 р. судом постановлено позовну заяву Міністерства оборони України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору № 303/8/32/277-19 від 19.12.2019 р. залишити без руху. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме -10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

07.12.2020 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2020 р., подано заяву з додатками за вх. № 35010/20 про усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, 07.12.2020 р. від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог за вх. № 3163/20, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 328 292,25 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2020 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Міністерства оборони України до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору № 303/8/32/277-19 від 19.12.2019 р. в розмірі 1 328 292,25 грн. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.01.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.01.2021 р. підготовче засідання у даній справі відкладено на 10.02.2021 р.

31.12.2020 року відповідачем за первісним позовом направлено на адресу Господарського суду Львівської області зустрічну позовну заяву до позивача за первісним позовом - Міністерства оборони України про визнання недійсними п.п. 5.1 та 5.3 договору № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19 грудня 2019 р. (вих. № 28 від 30.12.2020 р., за вх. № 75 від 13.01.2021 р.).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2021 р. прийнято зустрічну позовну заяву відповідача (вих. № 28 від 30.12.2020 р., за вх. № 75 від 13.01.2021 р.) до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі № 914/3085/20. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання суду з розгляду зустрічного позову призначено на 10.02.2021 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/3085/20 на тридцять днів за клопотанням представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 03.03.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/3085/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.04.2021 р.

06.04.2021 р. Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону подано на адресу суду заяву (вх. № 1445/21) про вступ у справу № 914/3085/20 на стороні позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом - Міністерства оборони України.

07.04.2021 р. прокурор Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону вступив у справу № 914/3085/20.

В судовому засіданні 07.04.2021 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 21.04.2021 р.

21.04.2021 р. відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) подано на адресу суду заяву за вх. № 1725/21, відповідно до якої відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просив суд прийняти вказану заяву до розгляду, визнати недійсними п.п. 5.1 та 5.3 договору № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19 грудня 2019 р., а також зобов`язати Міністерство оборони України (UA 788201720343140004000018611, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ № 00034022) повернути кошти в сумі 566 954,01 грн. як безпідставно сплачені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” (код ЄДРПОУ № 39822995, р/р НОМЕР_2 в АТ “Правекс Банк”, МФО 380838). До вказаної заяви відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) долучено платіжне доручення № 972 від 15.02.2021 р. про сплату судового збору в розмірі 8 504,31 грн. Тобто у поданій заяві відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) заявлено одну вимогу немайнового характеру – визнати недійсними п.п. 5.1 та 5.3 договору № 303/8/32/277-19 21 від 19 грудня 2019 р. та додаткову зустрічну позовну вимогу майнового характеру - зобов`язати Міністерство оборони України повернути кошти в сумі 566 954,01 грн. як безпідставно сплачені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс”.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2021 р. судом постановлено заяву позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” за вх. № 1725/21 від 21.04.2021 р. залишити без розгляду з підстав, які викладені у вказаній ухвалі. Судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 19.05.2021 р.

23.04.2021 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” вих. №28 від 22.04.2021 (вх.№01-05/1435/21 від 23.04.2021) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.04.2021 про залишення без розгляду заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог зустрічного позову у справі №914/3085/20.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 р. у справі № 914/3085/20, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” вих. №28 від 22.04.2021 (вх.№01-05/1435/21 від 23.04.2021) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.04.2021 про залишення без розгляду заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог зустрічного позову у справі №914/3085/20 повернуто скаржнику.

Рух справи та причини відкладення розгляду даної справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

19.05.2021 р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 3163/20 від 07.12.2020 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Проти задоволення зустрічного позову заперечив.

19.05.2021 р. прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, свої позовні вимоги за первісним позовом підтримав повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечив повністю.

19.05.2021 р. представники відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в судове засідання з розгляду справи по суті з`явилися, позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві за вх. № 75 від 13.01.2021 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Зустрічний позов підтримали, просять його задоволити, а в задоволенні первісного позову просять відмовити.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3085/20.

В судовому засіданні 19.05.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

19 грудня 2019 року між Міністерством оборони України (надалі - Пайовик) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс’" (надалі - Забудовник) укладено Договір № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, його предметом є придбання Пайовиком у Забудовника житла на умовах пайової участі, а саме - квартир кількістю 11 шт., загальною площею 653,7 кв.м. у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21, відповідно до адресного переліку квартир (Додаток 2), які Забудовник зобов`язується передати, а пайовик оплатити у порядку і в строки, визначені договором. Пунктом 5.1 Договору визначено обов`язок відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) до 25 березня 2020 року ввести житловий будинок, розташований за адресою: м. Золочів. Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21, в експлуатацію та обов`язок ТзОВ “Комфортбудплюс” передати Пайовику квартири у стані, визначеному вимогами Розділу 2 Договору. Пунктом 5.3 Договору передбачено, що оформлення права власності на квартири за Державою Україна в особі Міністерства оборони України, яка здійснюється забудовником за власний рахунок до 08 квітня 2020 року.

Як зазначає позивач, в ході виконання взятих на себе зобов`язань за вищевказаним Договором, Міністерством оборони України здійснено попередню оплату в сумі 2 429 802 грн., проте, договірні зобов`язання з боку ТОВ “ Комфортбудплюс” у визначені Договором строки не були виконані. Акт приймання передачі квартир уповноваженими представниками сторін підписано 04 листопада 2020 року. А державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Міністерством оборони України відповідачем здійснено лише 11.11.2020, що доводиться інформаційними довідками у кількості одинадцяти штук, які сформованою на запит Міністерства оборони України з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та долучено позивачем за первісним позовом до позовних матеріалів. На підставі наведеного, враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом допущено порушення строків виконання забов`язань за укладеним договором, за період з 31.05.2020 по 10.11.2020 включно, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить суд задовільнити первісний позов і стягнути з відповідача нараховану пеню в розмірі 1 328 292,25 грн. Судові витрати позивач просить суд віднести на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Щодо зустрічної позовної заяви, то просить в її задоволенні відмовити, враховуючи підстави викладені ним у первісному позові.

Позиція прокурора,який вступив у справу на стороні позивача-Міністерства оборони України.

Прокурор зазначає, що ТОВ "Комфортбудплюс" порушено взяті на себе зобов"язання, передбачені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 вказаного вище договору, а також вбачаються підстави для застосування наслідків, визначених п.7.2 даного договору, щодо несвоєчасного забудовником виконання взятих на себе зобов"язань за договором, а саме: у зв"язку з порушенням строків передачі квартир пайовику з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Міністерством оборони України, на користь останнього підлягає сплата відповідачем пені в 0,1 відсотка вартості квартир, з яких допущено невиконання зобов"язань за кожну добу прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткове стягнення штрафу відповідно до статті 231 Господарського кодексу України в розмірі 7(семи) відсотків від суми невиконаних зобов"язань.

На підставі наведеного, а також з врахуванням невиконання відповідачем зобов"язань у вигляді введення забудовником у строк до 25.03.2020 житлового будинку в експлуатацію та передачі квартир за умовами зазначеного вище договору, що стало підставою для звернення Міністерством оборони України до суду з вказаним позовом, вирішення даної справи безпосередньо зачіпає майнові права та законні інтереси держави в особі останнього та відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Просить первісний позов задоволити повністю із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог Міністерства оборони України та відмовити у зустрічному позові із-за безпідставності його задоволення.

Позиція позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

У поданій на адресу суду зустрічній позовній заяві за вх. № 75 від 13.01.2021 р., позивач за зустрічним позовом посилається на те, що алгоритмом дій Забудовника згідно укладеного Договору № 303/8/32/277-19 від 19 грудня 2019 р. на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 є: введення об`єкта в експлуатацію; підписання акта приймання-передачі квартир; реєстрація права власності. На законодавчому ж рівні таких дій є дві, а саме: введення об`єкта в експлуатацію та реєстрація права власності. Виходячи із трактування 5.1 Договору введення житлового будинку в експлуатацію та передача Пайовику квартир вважається однією дією Забудовника і має строк виконання до 25 березня 2020 року, оскільки оформлення права власності на квартири в трактуванні п. 5.3 Договору є іншою окремою дією та має строк виконання до 08 квітня 2020 року, окремого строку для такої дії як введення в експлуатацію будинку Договором не визначено, незважаючи на те, що це є саме окремою і визначальною подією зобов`язань Забудовника, після настання якої можливо виконати передачу квартир. Проте, така дія як передача квартир є прямо залежною від здачі будинку в експлуатацію. Тому, на думку позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом), встановлення строку передачі квартир в п.п.5.1 та п.5.3 Договору повинно було визначатись, починаючи з дня здачі об`єкту в експлуатацію. За відсутності такої умови, пункт 5.1 та пункт 5.3 Договору не відповідають нормам чинного законодавства України, тому підлягають визнанню недійсними. В силу ст.638 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом зазначає, що проект Договору надавався Міністерством оборони України та не підлягав коригуванню зі сторони відповідача, що не дало можливості вчасно привести у відповідність до норм законодавства України пункти 5.1 та 5.3 договору. Оскільки, як Міністерство оборони України так і ТОВ, на той момент було зацікавлено як у будівництві, так і у продажі Міністерству квартир, тому відповідач ТзОВ "Комфортбудплюс" було вимушено підписати наданий Договір, хоча на момент підписання було відомо про факт невідповідності п.п.5.1 та 5.3 ч. 1 ст. 203 ЦК України. Проте, як зазначає позивач за зустрічним позовом на невчасне прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію впливає багато зовнішніх чинників, які не залежать від волі Позивача та є об`єктивними причинами, що призводять до прострочення виконання зобов`язань, передбачених Договором. Як вбачається із Акта проведення перевірки технічного та якісного стану житла, яке планується до придбання на умовах пайової участі від 27 травня 2020 року (копія долучена до матеріалів справи), підписаного робочою групою, що створена для огляду та визначення ступеня готовності квартир, станом на момент його підписання, відсоток готовності будинку становив 100 відсотків та відсоток готовності квартир становив 100 відсотків, квартири відповідали вимогам СНіП, ДБН, ДСТУ, санітарним нормам щодо житлових приміщень, опоряджувальні роботи виконані в повному обсязі та житло було готове під заселення. Як зазначає позивач за зустрічним позовом, наведене свідчить про те, що ТОВ готове було передати квартири Міністерству до 30 травня 2020 року і в подальшому вживало всіх належних заходів щодо належного виконання зобов`язання. На підставі наведеного, позивач за зустрічним позовом просить суд задоволити зустрічний позов і визнати недійсними пункт 5.1 та пункт 5.3 договору № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19 грудня 2019 р. У задоволенні первісного позову просить відмовити, як у безпідставному, враховуючи наведене ним у зустрічній позовній заяві.Судові витрати просить покласти на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, в т. ч. оригіналів, суд встановив наступне.

19 грудня 2019 року між Міністерством оборони України (надалі - Пайовик) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс’" (надалі - Забудовник) укладено Договір № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 (надалі - Договір). Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 147 «Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання житла) для військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» визначено процедуру придбання Міністерством оборони України м. Київ житла для військовослужбовців на умовах пайової участі. На підставі рішення комісії Міністерства оборони України з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на вторинному ринку на умовах пайової участі в регіонах України (на підставі витягу з протоколу засідання конкурсної комісії від 10.12.2019 № 5/5/9 ПЕР), 19 грудня 2019 року між Міністерством оборони України, в особі заступника начальника Головного управління - головного інженера Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України Чергінця О.С. (надалі за договором - Пайовик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комфортбудплюс“ в особі генерального директора Базюти З.В. (за договором забудовник, відповідач за первісним позовом ) укладено договір на придбання житла на умовах пайової участі № 303/8/32/277-19 (надалі Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, його предметом є придбання Пайовиком у Забудовника житла на умовах пайової участі, а саме - квартир кількістю 11 шт., загальною площею 653,7 кв.м. у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21, відповідно до адресного переліку квартир (Додаток 2), які Забудовник зобов`язується передати, а пайовик оплатити у порядку і строки, визначені договором.

У пункті 2.2. Договору сторони передбачили, що забудовник повинен передати Пайовику Квартири, передбачені цим Договором, які повинні відповідати наступним вимогам: придатні для проживання (відповідно ст. 50 Житлового кодексу Української РСР); забезпечені електроенергією, газом, водою, каналізацією, опаленням, санітарно-технічним обладнанням, електричною ( газовою) плитою; санітарним нормам щодо житлових приміщень, із виконаними в повному обсязі опоряджувальними роботами відповідно до Переліку внутрішніх опоряджувальних робіт (Додаток № 4) із повною готовністю для подальшого вселення.

За умовами п. 3.1 Договору, ціна договору, тобто ціна квартир, які забудовник за договором (відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) зобов`язується передати пайовику, становить 8 099 343 грн. (в тому числі ПДВ 1 349 890,50 грн.) та складається із розрахунку загальної площі квартир 653,7 кв.м., що передаються, і ціни 12 390 грн. за один квадратний метр площі. Вказана ціна за 1 кв.м. є твердою, за винятком зменшення ціни, в т.ч. у випадку, визначеному у п. 3.3 Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що забудовник зобов`язується ввести житловий будинок, розташований за адресою: м. Золочів. Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21, в експлуатацію та передати Пайовику квартири у стані, визначеному вимогами Розділу 2 Договору до 25 березня 2020 року.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що передача квартир пайовику за адресою: м. Золочів. Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 здійснюється з оформленням акту приймання-передачі квартир за наявності документів, що підтверджують введення об`єкта в експлуатацію (нотаріально засвідченої копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об`єкта до експлуатації).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що оформлення права власності на квартири за Державою Україна в особі Міністерства оборони України, здійснюється забудовником за власний рахунок до 08 квітня 2020 року.

Відповідно до п. 5.5. Договору, у разі якщо забудовник відмовиться взяти участь у складанні чи підписанні вказаного акту, то пайовик має право скласти цей акт за участю сторонніх незалежних експертів і визначити у цьому акті зауваження та терміни їх усунення. Вимоги пайовика будуть обов`язковими до виконання забудовником, а також будуть підставами для накладення на забудовника відповідних штрафних санкцій.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за невиконання визначених договором зобов`язань, або за неналежне їх виконання, також за відмову від виконання цих зобов`язань в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, яка визначена чинним законодавством України і даним договором.

Згідно з п. 7.2 Договору, забудовник за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а саме: порушення строків передачі квартир пайовику з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Міністерством оборони України, сплачує пеню в 0,1 відсотка вартості квартир, з яких допущено невиконання зобов`язань за кожну добу прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф відповідно до статті 231 Господарського кодексу України в розмірі 7 (семи) відсотків від суми невиконаних зобов`язань.

У пункті 8.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). На час дії таких обставин жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання взятих на себе обов`язків, якщо невиконання їх стало наслідком дії обставин непереборної сили.

Пунктом 8.2 Договору визначено обов`язки сторін під час дії форс-мажорних обставин, а саме - не пізніше п`яти робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону, а протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту їх настання надати іншій стороні належні підтверджуючи документи, видані компететними (уповноваженими) органами.

Пункт 8.5 Договору встановлює, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення другої сторони стороною, для якої стало неможливим виконання договірних зобов`язань через настання обставин непереборної сили, які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 10.1 Договору, строк дії договору встановлено до 30 червня 2020 року, а в частині виконання зобов`язань та здійснення розрахунків - до повного виконання.

За умовами п.10.2 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з п. 12.1 невід`ємними частинами договору № 303/8/32/277-19 від 19.12.2019 є наступні документи, а саме: додаток № 1 - Копія витягу з протоколу засідання конкурсної комісії Міністерства оборони України з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі на вторинному ринку в регіонах України від 10.12.2019 № 5/5/9-НЕР; додатком № 2 сторонами визначено адресний перелік квартир; додатком № 3 - графік фінансування; додатком 4 - перелік внутрішніх опоряджувальних робіт.

Так, в ході виконання взятих на себе зобов`язань за вищевказаним договором, Міністерством оборони України здійснено попередню оплату в сумі 2 429 802,00 грн.

Відповідно до акту приймання передачі квартир від 04.11.2020 р., який долучений позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) до матеріалів справи, ТзОВ “Комфортбудплюс” в особі генерального директора Базюти З.В., з однієї сторони, та Міністерство оборони України в особі начальника Головного управління майна та ресурсів Патюка С.С., уклали цей акт про те, що перший передав, а другий прийняв квартири, які зазначені у вказаному акті за адресою: Львівська область, м. Золочів, , вул. Академіка Павлова, буд. 21. Також у вказаному акті приймання передачі квартир від 04.11.2020 р. зазначається про те, що всього передається 11 (одинадцять) квартир, які мають загальну площу 653,7 кв.м., на загальну вартість 8 099 343, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1 349 890,50 грн., з них оплачено 2 429 802,00 грн., у т.ч. ПДВ – 944 923,50 грн. Квартири передаються відповідно до договору від 19.12.2019 р. № 303/8/32/277-19. Також передаються оригінали технічних паспортів та ключі від квартир. Квартири відповідають вимогам чинного законодавства України, умовам договору на придбання житла на умовах пайової участі, технічним та санітарним нормам, виконаними в повному обсязі опоряджувальними роботами, придатні для заселення в будинку, який введено в експлуатацію.

До матеріалів справи позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) долучено сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-0601 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за вих. № 511/05-4 від 08.05.2020 р., який виданий ТзОВ “Комфортбудплюс”, в якому зазначено період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), зокрема, дата настання: 18 березня 2020 року; дата закінчення: тривають на 08 травня 2020 року.

Крім того, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) долучено до матеріалів справи сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-1350 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за вих. № 1214/05-4 від 27.07.2020 р., який виданий ТзОВ “Комфортбудплюс”, в якому зазначено період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), зокрема, дата настання: 18 березня 2020 року; дата закінчення: 30 травня 2020 року.

Оцінка суду.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними договору № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19.12.2019 р. та додаткових угод до нього.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Забудовник зобов`язується ввести житловий будинок, розташований за адресою: м.Золочів, Львівської обл., вул. Академіка Павлова, буд. 21, в експлуатацію та передати Пайовику квартири у стані, визначеному вимогами розділу 2 Договору до 25 березня 2020 року.

Згідно п.5.2 Договору передача Пайовику квартир за адресою:м.Золочів, Львівської області, вул.Академіка Павлова, буд.21 здійснюється з оформленням акта приймання- передачі квартир за наявності документів, що підтверджують введення об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п.5.3 Договору оформлення права власності на квартири за Державою Україна в особі Міністерства оборони України, здійснюється Забудовником за власний рахунок до 08 квітня 2020 року.

Згідно п.7.2 Договору Забудовник за невиконання або несвоєчасне виконання взятих на себе хоча б одного із зобов`язань за Договором, у тому числі щодо строків введення в експлуатацію житлового будинку, передачі квартир за актом приймання-передачі, реєстрації права власності за державою в особі Міноборони, сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості квартир, з яких допущено невиконання зобов`язань за кожну добу прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф відповідно до ст. 231 ГКУ у розмірі 7 відсотків від суми невиконаних зобов`язань.

Відтак, алгоритмом дій Забудовника згідно укладеного Договору є: введення об`єкта в експлуатацію; підписання акта приймання-передачі квартир; реєстрація права власності.

На законодавчому ж рівні таких дій є дві, а саме: введення об`єкта в експлуатацію та реєстрація права власності.

Виходячи із трактування 5.1 Договору введення житлового будинку в експлуатацію та передача Пайовику квартир вважається однією дією Забудовника і має строк виконання до 25 березня 2020 року, оскільки оформлення права власності на квартири в трактуванні п. 5.3 Договору є іншою окремою дією та має строк виконання до 08 квітня 2020 року, окремого строку для такої дії як введення в експлуатацію будинку Договором не визначено незважаючи на те, що це є саме окремою і визначальною подією зобов`язань Забудовника після настання якої можливо виконати передачу квартир. Проте, така дія як передача квартир є прямо залежною від здачі будинку в експлуатацію.

На думку суду встановлення строку передачі квартир в п.п.5.1 та п.5.3 Договору повинно було визначатись починаючи з дня здачі об`єкту в експлуатацію. За відсутності такої умови пункт 5.1 та пункт 5.3 Договору не відповідають нормам чинного законодавства України, тому підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відсутність строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З врахуванням вказаних норм, строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в Договорі №303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою:м.Золочів, Львівської області, вул.Академіка Павлова, буд.21 від 19 грудня 2019р. конкретно не визначений.

Згідно ч. 1ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1)договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частиною 1 та частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому зобов`язання щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не належить до цивільних відносин, тобто до відносин, за наявності яких передбачена цивільно-правова відповідальність.

В чинному законодавстві України таке поняття як «прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію» відсутнє.

Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Згідно з ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з наступними змінами і доповненнями).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно- будівельного контролю сертифіката.

Пунктом 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів встановлено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Повноваження Держархбудінспекції здійснюються її апаратом. При цьому реєстрація (повернення, скасування реєстрації) декларації щодо об`єктів, які розміщено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць та вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності яких після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на дві і більше адміністративно-територіальні одиниці, здійснюється безпосередньо апаратом Держархбудінспекції, а щодо інших об`єктів – її територіальними органами за місцезнаходженням таких об`єктів.

Оскільки прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено у п. п. 7,8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Таким чином, виходячи із вищевказаних норм законодавства України є очевидним не- відповідність пункту 5.1 та пункту 5.3 Договору ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача за первісним позовом, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, що зазначені вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” підлягає до задоволення повністю та необхідно визнати недійсними пункт 5.1 та пункт 5.3 договору № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19 грудня 2019 р.

Судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.

За приписами ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов"язані з розглядом справи покладаються:

-у разі задоволення позову - на відповідача;

-у разі відмови в позові - на позивача;

-у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв"язку із відмовою позивачу у задоволенні первісного позову, то сплачений ним судовий збір залишається за Міністерством оборони України, згідно ст.129 ГПК України.

Позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 889 від 30.12.2020 р. на суму 2 102,00 грн.

Судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно стягнути з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) на користь позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86,123, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсними пункт 5.1 та пункт 5.3 договору № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19 грудня 2019 р.

4. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ № 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбудплюс” (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Тернівська, 2А; код ЄДРПОУ № 39822995) 2 102,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 31.05.2021 р.

Суддя О.З. Долінська