Рішення № 97282713, 19.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2021Справа № 910/2123/21Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрагрант» про винесення додаткового рішення у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрагрант»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1821882,30 грн.

Представники сторін:

від позивача: Горболис О.А.;

від відповідача: Левицький С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрагрант» задоволено частково; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1751560,12 грн.; стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 3% річних у розмірі 10415 грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 45620 грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 840 грн 53 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

27.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення про стягнення з відповідач витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 60000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 розгляд вказаної заяви призначено на 19.05.2021.

18.05.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про винесення додаткового рішення.

У судовому засіданні 19.05.2021 представник позивача надав усні пояснення щодо заяви, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.05.2021 надав усні пояснення, проти задоволення заяви заперечив.

У судовому засіданні 19.05.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач вказав, що орієнтований (попередній) розрахунок адвокатських витрат становить 60000,00 грн - 80000,00 грн та просив стягнути з відповідача крім судового збору також інші судові витрати.

У відповіді на відзив, поданій 17.03.2021, позивач зазначив, що остаточну суму адвокатських витрат буде визначено і заявлено ним протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрагрант» (клієнт) та Адвокатським бюро «Стеценко та партнери» (адвокатське бюро) укладено Договір №210104ФР про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання відповідно до умов даного договору надати клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правової допомоги по взаємовідносинам клієнта з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (в тому числі з усіма його філіями та усіма відокремленими підрозділами). Зміст, умови, вартість послуг адвокатського бюро та строки виконання покладених клієнтом на адвокатським бюро завдань зазначаються сторонами у додаткових угодах до даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг, що надаються адвокатським бюро, встановлюється в додаткових угодах до даного договору.

За результатами надання послуг адвокатським бюро не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, складається акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.2 Договору).

27.01.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правової допомоги щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №53-129-01-20-02206 від 16.12.2020, укладеного клієнтом з Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що включає:

- представництво інтересів клієнта у господарському суді першої інстанції та інша професійна правова допомога, пов`язані зі справою (включаючи підготовку, збір доказів, тощо), вивчення матеріалів справи, розробка та обговорення стратегії стягнення, аналіз та збір доказової бази, підготовка та подача до суду позовної заяви, підписання позовної заяви, завірення усіх без виключення та обмежень документів та доказів, поданих разом з позовною заявою, тощо, надання рекомендацій щодо збору доказової бази, проведення переговорів з боржником, підготовка і подача до суду клопотань/пояснень/заяв/заяв по суті спору, участь в судових засіданнях, отримання рішення суду, надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів клієнта (п.п. 1.1.)

- представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції: підготовка та подача до суду апеляційної інстанції скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подача клопотань/заяв/пояснень, участь в судових засіданнях, надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів клієнта (п.п. 1.2.).

У п. 2 Додаткової угоди №1 від 27.01.2021 зазначено, що вартість послуг, що надаються адвокатським бюро, встановлюється в наступному розмірі:

- за надання послуг згідно з п.п. 1.1 - у розмірі 60000,00 грн;

- за надання послуг згідно з п.п. 1.2 - у розмірі 35000,00 грн.

23.04.2021 між сторонами складено Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначено, що вартість наданих адвокатським бюро послуг становить 60000,00 грн (юридичні послуги відповідно до п.п. 1.1 додаткової угоди №1 від 27.01.2021 та Договору №210104ФР про надання правової допомоги від 04.01.2021 за розгляд справи №910/2123/21 в Господарському суді міста Києва).

Як вбачається з Додатку №1 до Акту приймання-передачі (опис послуг, наданих адвокатським бюро), адвокатським бюро були надані наступні послуги правничої допомоги:

- збирання доказів для здійснення аналізу правової позиції та підготовки позовної заяви: договір поставки, додаткова угода, специфікація, видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, платіжні доручення, довіреність на отримання матеріальних цінностей - 4 години;

- аналіз зібраних доказів та розробка правової позиції по справі - 1,5 години;

- підготовка обґрунтованого розрахунку стягуваних сум, підготовка копій документів - 3 години;

- підготовка та відправка позовної заяви учасникам справи та до суду - 6 годин;

- аналіз відзиву на позовну заяву - 1 година;

- підготовка та відправка учасникам справи відповіді на відзив - 4 години;

- підготовка та відправка учасникам справи заяви про збільшення позовних вимог - 4 години;

- участь в судових засіданнях 17.03.2021, 31.03.2021, 21.04.2021 - 3 години.

Суд зазначає, що поданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 60000,00 грн.

При цьому, умовами Додаткової угоди №1 від 27.01.2021 розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору фактично у фіксованому розмірі - 60000,00 грн., не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

У поданих до суду запереченнях, відповідач зауважив, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу адвоката не є співрозмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом виконаних робіт.

Суд частково погоджується з доводами відповідача, так як не зважаючи на ціну позову, що становить 1770991,42 грн, вивченню та дослідженню для вирішення спору у даній справі підлягали обставини щодо поставки позивачем на користь відповідача товару лише за 7 видатковими накладними.

При цьому, зважаючи на зазначене позивачем у заяві про винесення додаткового рішення про те, що розмір заявлених витрат на правову допомогу адвоката визначений з урахуванням того, що залучене адвокатське бюро має значний стаж успішного представлення інтересів клієнтів саме по господарським спорам, практичним стажем представників бюро у галузі права (понад 15 років), його кваліфікацією та досвідом, суд критично оцінює ті обставини, що для підготовки обґрунтованого розрахунку стягуваних сум та підготовки копій документів представнику адвокатському бюро знадобилось 3 години, а для підготовки та відправки позовної заяви учасникам справи та до суду - 6 годин.

Твердження стосовно того, що адвокатське бюро сплачує значні податки, збори та обов`язкові платежі не є критерієм визначення розміру витрат на правову допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню іншою стороною, з урахуванням норм Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Як зазначено у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, які полягали у простроченні оплати товару, поставленого позивачем, у зв`язку з чим позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката, суд дійшов висновку покласти на відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката в частині позовних вимог, щодо яких суд закрив провадження у справі (у зв`язку зі сплатою боргу відповідачем після відкриття провадження у даній справі).

В іншій частині витрати на правову допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, беручи до уваги подання відповідачем заяви про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, викладені доводи в якій визнаються судом частково обґрунтованими, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрагрант» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрагрант» (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 4; ідентифікаційний код: 42805477) витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 31.05.2021.

Суддя О.М. Спичак