Рішення № 97282262, 20.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/19/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021 Справа № 908/202/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агат-МК” (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23,; поштова адреса: 69035 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 82-б, оф. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 25478719)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепло-енерго проект” (69013 м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 37167460)

про стягнення 725 834 грн. 73 коп.

за участю

від позивача: Железняк-Кранг І.В., ордер 1038017 від 23.02.2021

від відповідача: Саєнток О.Ю., ордер АР № 1024459 від 25.03.2021

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агат-МК” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепло-енерго проект” про стягнення 647 929 грн. 78 коп. заборгованості з оплат за договором, 32 678 грн. 95 коп. 3 % річних, 45 226 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/202/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/202/21, присвоєно справі номер провадження 27/19/21, розгляд справи призначено на 24.02.2021.

Ухвалою від 24.02.2021, на підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 29.03.2021.

Відповідач надав суду відзив (вх. № 6283/08-08/21 від 29.03.2021), відповідно до якого не погодився з заявленими вимогами позивача, вказав що останнім не вірно визначений строк виконання зобов`язань щодо оплати робіт, нарахування сум 3 % річних та втрат від інфляції є не вірними, оскільки було застосовано строк оплати 15 календарних днів, проте відповідно до умов договору розрахунки здійснюються протягом 15 банківських днів. Також позивачем порушено зобов`язання щодо своєчасного та належного виконання робіт, що передбачено п. 3.1 Договору за 150 календарних днів, за умови своєчасної оплати. Відповідач зобов`язаний був здійснити передплату до 01.10.2018, проте передплата була здійснена відповідачем 17.08.2018, відтак, на думку відповідача, термін виконання робіт спливає 15.01.2019, а акти приймання-виконання робіт були укладені сторонами 09.04.2019 та 10.05.2019.

Ухвалою суду від 29.03.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/202/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 20.04.2021.

Позивач надав суду додаткові пояснення (вх. № 6689/08-08/21 від 01.04.2021), які фактично містять клопотання про визнання причини неприбуття відповідача на судовий розгляд 24.02.2021 неповажними, також представник позивача просить суд не приймати відзив відповідача, поданий з порушенням встановлених судом та ГПК України строків до уваги під час розгляду справи, та розглянути справу на підставі наявних матеріалів в порядок 4,9.165 ГПК України, а також застосувати до відповідача заходи примусу задля припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, що виявились у затягування строків розгляду справи, тобто невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, у вигляді стягнення з відповідача штрафу в дохід державного бюджету у сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначені пояснення просить долучити до матеріалів справи та врахувати їх при ухваленні рішення. Також зазначив, що відповідач безпідставно посилається на порушення позивачем строків робіт, оскільки акти підписані сторонами без зауважень, роботи виконуються у вказаний строк лише за умови своєчасної оплати відповідача. Пояснення відповідача не стосуються предмету даного позову. Пунктом 8.1 договору встановлений саме строк гарантії, а не відповідальність сторін з питання якості.

Від відповідача надійшли суду письмові пояснення (вх. № 8088/08-08/21 від 20.04.2021), відповідно до яких останнім виконаний контррозрахунок інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20.04.2021 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 17.05.2021.

17.05.2021 позивачем електронною поштою та особисто подані додаткові пояснення щодо позовної заяви про стягнення заборгованості (вх. № 2840/08-08/21), що подано поза строком для надання пояснень, на стадії розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.05.2021 оголошено перерву в порядку статті 216 ч.2 ГПК України до 20.05.2021року.

Від позивача 19.05.2021 року надійшли розрахунки витрат пов`язаних з правничою допомогою (вх. № 10092/08-08/21).

У судовому засіданні 20.05.2021 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 20.05.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Технічна фіксація здійснюється на комплексі "Акорд".

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

20.05.2021 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2021 заперечив проти позовних вимог на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

В засіданні суду 20.05.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 20.05.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

16.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю “Агат-МК” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепло-енерго проект” (Замовник) укладено Договір № 628-18 (Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, Виконавець зобов`язується виконати монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування приміщень УДГ блоку №2 Трипільскої ТЕС, а Замовник зобов`язується прийняти роботу і оплатити її на умовах даного Договору. Загальна сума Договору на час його укладення складає 5433343 грн. 25 коп., у тому числі ПДВ 905557 грн. 20 коп.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 Договору передбачено, що Замовник здійснює передплату до 01.10.2018р.:- 1 000 020,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 166 670,00 грн. - на закупівлю обладнання та матеріалів, або іншу суму за попередньою домовленістю сторін, в межах 20% від ціни Договору. Наступні розрахунки за цим Договором здійснюються оплатою Актів здачі-приймання виконаних робіт за формами Ф-2, Ф-3 протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту їх підписання.

Згідно з п. 3.1 Договору, Виконавець виконує монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування за 150 (сто п`ятдесят) календарних днів за умови своєчасної оплати, відповідно до п.2.3.1 і виконання Замовником своїх зобов`язань по п. 2.3.2 та розділу 5 цього Договору.

Відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт Виконавцем було виконано роботи за квітень-травень 2019 наступним чином:

квітень 2019 року: 47636 грн. 12 коп. (згідно Акту 2-1-34/4 підписаний 09.04.2019), 1098568 грн. 39 коп.(згідно Акту 2-1-37/2 підписаний 09.04.2019), 6009 грн. 17 коп. (згідно Акту 2-1-36/2 підписаний 09.04.2019), 28109 грн. 11 коп. ( згідно Акту 2-1-35/1 підписаний 09.04.2019), 538652 грн. 78 коп. (згідно Акту 2-1-34/3 підписаний 09.04.2019). Всього за квітень на суму 1718975 грн. 57 коп.

травень 2019 року: 55221 грн. 75 грн. (згідно Акту 2-1-34/5, підписаного 10.05.2019), 2938 грн.92 коп. (згідно Акту . підписаного 10.05.2019), 179332 грн. 79 коп. (згідно Акту 2-1-37/3, підписаного 10.05.2019). Всього за травень 237491 грн. 46 коп.

Таким чином, Виконавцем за договором здійснено робіт за квітень-травень 2019 на загальну суму 1718975 грн. 57 коп. та 237491 грн. 46 коп.

Позивач вказував на те, що відповідачем було сплачено кошти лише у розмірі 1308537 грн. 25 коп., отже сума у розмірі 410438 грн. 32 коп. залишилась не сплаченню. Станом на 24.04.2019 несплаченою за квітень залишилась сума у розмірі 410438 грн.32 коп., строк прострочення починається з 25.04.2019 року.

В зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 647929 грн. 78 коп. – основного боргу 32678 грн. 95 коп. - 3 % річних, 45226 грн. 00 коп. – втрат від інфляції.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень-травень 2019 на загальну суму 1718975 грн. 57 коп. та 237491 грн. 46 коп. без заперечень та без зауважень.

Пунктом 3.2.3 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються оплатою Актів здачі-примання виконаних робіт за формами Ф-2, Ф-3 протягом 15 банківських днів з момену їх підписання.

Відповідно до поданих банківських виписок вбачається, що відповідачем лише частково виконано умови Договору щодо оплати виконаних робіт, в зв`язку з чим, несплаченою за квітень залишилась сума у розмірі 410438 грн. 32 коп., несплаченою за травень залишилась сума 237491 грн. 46 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані роботи за договором, що підтверджується двосторонньо підписаними актами, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, однак відповідачем в повному обсязі не оплачені.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 647929 грн. 78 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 32678 грн. 93 коп. 3 % річних за період з 25.04.2019 по 11.01.2021 та з 26.05.2019 по 11.01.2021, та 45225 грн. 97 коп. втрат від інфляції за період з червня 2019 по грудень 2020, та з травня 2019 по грудень 2020.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що позивачем при нарахуванні сум 3 % річних та втрат від інфляції не додержано вимог договору в частині п. 2.3.2 щодо здійснення оплати протягом 15 банківських днів з моменту їх підписання.

За таких обставин, судом зроблено перерахунок сум 3 % річних та втрат від інфляції, враховуючи вимоги п. 2.3.2 Договору, беручі до уваги вихідні дні та свята, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 % річних в розмірі 32359 грн. 42 коп. та 43494 грн. 53 коп. втрат від інфляції.

Щодо посилань відповідача стосовно того, що позивачем порушено зобов`язання щодо своєчасного та належного виконання робіт, що передбачено п. 3.1 Договору за 150 календарних днів, за умови своєчасної оплати. Відповідач зобов`язаний був здійснити передплату до 01.10.2018, проте передплата була здійснена відповідачем 17.08.2018, відтак, на думку відповідача, термін виконання робіт спливає 15.01.2019, а акти приймання-виконання робіт були укладені сторонами 09.04.2019 та 10.05.2019, суд зазначає, що відповідач безпідставно посилається на порушення позивачем строків робіт, оскільки акти підписані сторонами без зауважень, роботи виконуються у вказаний строк лише за умови своєчасної оплати відповідача, крім того, пояснення відповідача не стосуються предмету даного позову.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агат-МК” підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем в порядку ст. 126 ГПК України було подано розрахунок витрат, пов`язаних з правничою допомогою, відповідно до якого, просив суд стягнути витрати пов`язані з правничою допомогою в розмірі 8300 грн.

Оскільки позивачем на обґрунтування своєї заяви про стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою було подано документи не в повному обсязі, судом роз`яснено позивачу його право звернення до суду з заявою про прийняття додаткового рішення в порядку ст. 244 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агат-МК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепло-енерго проект” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький тепло-енерго проект” (69013 м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 37167460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агат-МК” (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23,; поштова адреса: 69035 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 82-б, оф. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 25478719) 647929 (шістсот сорок сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 78 коп. заборгованості за Договором, 32359 (тридцять дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн. 42 коп. 3 % річних, 43494 (сорок три тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн. 53 коп. втрат від інфляції, 10856 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 76 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 31.05.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.