Рішення № 97282212, 31.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/62/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2021 Справа № 908/893/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали позовної заяви

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17; код ЄДРПОУ 31650052)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97, літ. А, код ЄДРПОУ 13490997)

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.04.2021 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн.

02.04.2020 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/893/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 05.04.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/893/21 в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/62/21 та ухвалено розгляд справи по суті розпочати з 29.04.2020 р.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні припадає на 04.06.2021 р., то рішення по суті спору прийнято судом 31.05.2021р.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу на суму 130 000,00 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 528, 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності", позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отримано судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (код ЄДРПОУ 13490997) є 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97, літ. А.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 05.04.2021 р. про відкриття провадження у справі №908/893/21 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану адресу місцезнаходження відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали суду від 05.04.2021 р. про відкриття провадження у справі 908/893/21 отримано уповноваженим представником відповідача - 08.04.2021 р., що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900119784525 від 06.04.2021 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Станом на 31.05.2021 р. відповідач запропонований ухвалою суду від 05.04.2021 р. про відкриття провадження у справі №908/893/21, письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2020 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 10553058-02-10-01, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме транспортний засіб Suzuki Vitara, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - ЗТЗ).

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника.

Відповідно до п.16.6 договору, розмір страхового відшкодування у разі пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ розраховується на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ і документів, які підтверджують факт страхового випадку і розмір заподіяного збитку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати ліміту відповідальності Страховика по ТЗ на момент настання страхового випадку. Розмір страхового відшкодування дорівнює сумі заподіяних збитків з урахуванням: встановленої за договором франшизи (віднімається); додаткових витрат Страхувальника (його представника) повязаних з рятуванням застрахованого ТЗ та зменшенням збитків, заподіяних внаслідок настання страхового випадку; пропорційної відповідальності Страховика; спеціальних умов, визначених в договорі; одержаної суми відшкодування збитків від особи, відповідальної за відшкодування цих збитків.

Згідно з п. 16.15 договору, після закінчення ремонтно-відновлювальних робіт Страхувальник зобов`язаний надати відновлений ТЗ Страховику для огляду з метою підтвердження факту усунення наслідків страхової події, а також акт виконаних робіт у випадку, якщо виплату було здійснено на підставі рахунку СТО. Страхувальник пред`являє ТЗ для огляду Страховику самостійно, відразу ж після здійснення ремонту, не чекаючи вимоги Страховика (пред`явлення такої вимоги не передбачається). Факт усунення наслідків (пошкоджень, вказаних в акті огляду пошкодженого ТЗ) події (страхової / не страхової) вважається підтвердженим тільки після підписання Акту огляду відновленого ТЗ Страхувальником і представником Страховика.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

12.09.2020 р. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участі застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу NISSAN Almera, д.н.з. НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ «СК «ВУСО» транспортний засіб.

12.09.2020 р. оцінювачем (спеціалістом ПрАТ «СК «ВУСО») складено Акт (протокол) огляду ТЗ: Suzuki Vitara, державний номерний знак НОМЕР_1 а під час огляду вказаного ТЗ були виявлені відповідні пошкодження.

Відповідно до Акту виконаних робіт №1210385_ВН_ 192266 від 05.11.2020 р. та рахунку фактури № 1210385_РФ_ 137106 від 16.09.2020 р. вартість відновленого ремонту ТЗ: Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 склала 222 250,04 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», умов договору, на підставі заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 217 639,89 грн. (222 250,04 грн., з яких було виключено вартість рідин (п.п. 57, 58, 59, 60 рахунку) на загальну суму 4 610,15 грн.), що підтверджується страховим актом № 2058510-1 від 06.10.2020 р. та платіжним дорученням №28364 від 06.10.2020 р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до винної особи на відшкодування суми понесених матеріальних витрат.

Згідно з довідкою про обставини ДТП, особою, винною в скоєні адміністративного порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП «Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна», є водій ОСОБА_2 , вина якого встановлена постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2020 р. у справі №755/13726/20.

Цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/179921163 (надалі - Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не виникає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону № 1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна або сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

09.10.2020 р. ПрАТ «СК «ВУСО» направило на адресу ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» претензію за вих. №7283 з вимогою про відшкодування суми понесених збитків. Проте відповідачем вказана вимога залишена без виконання та відповіді.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки

Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (далі - Методика) фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відповідно до п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. №1335/5/1159) (далі - Методика), Значення Е 3 приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Отже, у випадку застосування коефіцієнту фізичного зносу розмір матеріального збитку має розраховуватись на підставі рахунку СТО:

Ср + См + Сс * (1 - Ез) = Сврз, де

Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу;

Ср - вартість робіт відповідно до рахунку СТО;

См - вартість матеріалів відповідно до рахунку СТО;

Сс - вартість складових, що підлягають заміні, відповідно до рахунку СТО;

Ез - значення коефіцієнту фізичного зносу.

Згідно звіту про визначення коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу № 24324 від 13.01.2021 р. Ез = 0,00, а отже відсутні підстави для коригування розміру страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача (враховуючи положення ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Контррозрахунку суми страхового відшкодування, доказів виконання взятих на себе зобов`язань, а саме документального підтвердження відшкодування шкоди в межах ліміту за вказаним полісом у розмірі 130 000,00 грн., відповідач суду не надав.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 130 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97, літ. А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17; код ЄДРПОУ 31650052) суму страхового відшкодування в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.