Рішення № 97281983, 25.05.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.05.2021 Справа № 905/47/21

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Гонтарі А.Д., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кредо Інвест”, м.Полтава,

до Фермерського господарства “Ніка Агро Креатив”, м. Волноваха Донецької області,

про стягнення 1’ 109’ 991,57грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кредо Інвест”, м.Полтава, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства “Ніка Агро Креатив”, м.Волноваха Донецької області, про стягнення 598’ 570,00грн заборгованості, 143’ 853,32грн індексації суми боргу, 302,56грн пені, 256’ 530,24грн штрафу та 110’ 735,45грн процентів за користування чужими грошовими коштами (всього 1’ 109’ 991,57грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки на умовах товарного кредиту №ПДПК 0212/19 від 02.12.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/47/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.03.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив б/н від 25.03.2021 на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на неналежну якість поставленого товару. До відзиву додано протокол №31 від 19.02.2021, складений за результатами аналізу для встановлення відповідності зразка гібриду соняшника СИ Кадікс. У відзиві відповідач також просить суд стягнути на свою користь з позивача витрати на правову допомогу.

30.03.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли:

- заява б/н від 25.03.2021 про долучення письмових доказів свідка та допит в якості свідка директора Фермерського господарства “Ніка Агро Креатив” Зав`ялова А.Л.;

- клопотання б/н від 29.03.2021 про проведення судової психологічної експертизи із застосуванням комп`ютерного поліграфа.

У судовому засіданні 30.03.2021 за наслідками розгляду клопотання про допит в якості свідка директора відповідача суд відмовив у його задоволенні, суд виходив з наступного.

Відповідач надав суду заяву свідка Зав`ялова А.Л. (директора Фермерського господарства “Ніка Агро Креатив”) для долучення до матеріалів справи.

Відповідно до ст.88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка; у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень; підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків; заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Приписами ч.ч.1 та 2 статті 89 ГПК України встановлено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.

Відтак, діючим господарським процесуальним законом встановлено чіткий алгоритм надання суду показань свідків, які перш за все повинні бути подані до суду у вигляді письмової заяви свідка, складеної відповідно до вимог ст.88 ГПК України. І лише у разі виникнення обставин, передбачених ч.1 ст.89 ГПК України, свідок викликається для допиту безпосередньо у судовому засіданні для підтвердження своїх свідчень.

Враховуючи невідповідність поданої заяви свідка вимогам ч.3 ст.88 ГПК України, не засвідчення її нотаріусом, суд дійшов висновку що вказаний документ не є неналежним та допустимим доказом, відтак відсутні передбачені законом підстави для задоволення заяви б/н від 25.03.2021 про допит вказаної особи в якості свідка.

У судовому засіданні 13.04.2021 за наслідками розгляду клопотання відповідача б/н від 29.03.2021 про проведення судової психологічної експертизи із застосуванням комп`ютерного поліграфа судом було відмовлено у його задоволенні. Суд виходив з мотивів недоцільності її проведення з огляду на предмет та підстави позову, відсутності доведених заявником обставин, які б свідчили про необхідність призначення цієї експертизи в розумінні ст. 99 ГПК України.

Суд звертає увагу, що предметом дослідження суду в даному провадженні є наявність або відсутність боргу за договором поставки на умовах товарного кредиту №ПДПК 0212/19 від 02.12.2019, питання, які викладені в клопотанні про призначення експертизи не стосуються предмету позовних вимог в даному судовому процесі. Суд самостійно не має право виходити за межі позовних вимог, а викладені відповідачем питання до експерта стосуються якості продукції відносно чого відсутнє судове рішення про встановлення належної чи неналежної якості поставленої продукції.

Зокрема, суд відзначає наступне.

Відповідно до положень процесуального законодавства умовою призначення судом експертизи є, зокрема, необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Клопотання мотивоване необхідністю з`ясування психофізіологічних реакцій представника відповідача щодо обставин придбання та якості спірного товару.

Статтею 7 Закону України “Про судову експертизу” визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до п.6.8. розділу VI. Психологічна експертиза Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп`ютерного поліграфа.

Суд зазначає, що господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників судового розгляду із застосуванням поліграфа або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовне, а не доказове значення, а висновки мають ознаки вірогідності. Призначення вказаної експертизи суд вважає невиправданим, оскільки правдивість і неправдивість показань носить етичний та юридичний характер і відноситься до сфери понять, прояв яких не можливо зафіксувати фізичними приладами. Поліграф лише об`єктивно реєструє фізіологічні функції організму, дозволяє зафіксувати емоційну напругу, пов`язану з питаннями тесту. Отримані таким чином відомості не можуть бути прийняті судом як докази у справі.

13.04.2021 через офіційну електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 13.04.2021.

13.04.2021 через офіційну електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 12.04.2021 про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 13.04.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 25.05.2021.

19.04.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення б/н від 16.04.2021 на відповідь на відзив, у яких, зокрема, просить повторно вирішити клопотання про допит керівника відповідача як свідка, а також зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції до розміру 1000,00грн.

17.05.2021 та 18.05.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в інших судових процесах.

Суд відзначає, що клопотання про відкладення розгляду справи від 18.05.2021, що надійшло 17.05.2021 на електронну адресу суду, не скріплене електронним цифровим підписом автора.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”.

Оскільки вказаний електронний документ не відповідає вимогам вказаної норми закону, а тому, таке звернення не підлягає оцінки судом.

У судове засідання 25.05.2021 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином на електронні адреси учасників справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 17.05.2021, що надійшло 18.05.2021 на електронну адресу суду, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню.

Так, Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Суд зазначає, що явка представників учасників у судове засідання 25.05.2021 обов`язковою не визнавалась, зокрема, заявник у клопотанні про відкладення розгляду справи не навів суду доводів, що унеможливлюють розгляд справи по суті за його відсутності.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відтак суд вважає за можливе розглянути справу по суті у даному судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом розглянуто повторне клопотання про допит керівника відповідача як свідка та відмовлено у його задоволенні з тих самих підстав як за наслідками розгляду вперше поданого аналогічного клопотання, судом також досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 між Фермерським господарством “Ніка Агро Креатив” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кредо Інвест” (Постачальник) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ПДПК 0212/19 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця насіння соняшника, кукурудзи та засоби захисту рослин (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно з.п.п.2.1, 2.3 договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору. Сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати державному стандарту, який встановлює вимоги до їх якості, і підтверджуються сертифікатом якості або сертифікатом відповідності (п.3.1. договору).

Умови та місце поставки (передачі) товару вказується у специфікаціях (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.2 договору, продавець зобов`язується поставити покупцю товар у строки, що визначені специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Товар може поставлятися покупцю партіями.

Відповідно до п.4.3. договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем у момент одержання його від продавця. Покупець зобов`язався перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони повинні бути), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару (пакування), а у разі їх виявлення письмово заявити про це продавцю. Всі претензії повинні бути заявлені до закінчення приймання і підписання накладної. Після підписання накладної приймання товару вважається таким, що відбулося, і претензії покупця не приймаються. Підписання видаткової накладної (акту) засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції по використанню та застосуванню цього товару.

Покупець зобов`язується оплатити продавцю товар у строки та розмірі, що вказані в специфікаціях. Скориговану вартість товару покупець перераховує на поточний рахунок продавця (п.п.5.1., 5.2. договору).

Пунктом 5.6. договору встановлено, що у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватись покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов`язується сплатити продавцю проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем продавцю, СП сума платежу за договором, К2 курс гривні до долару США, встановлений на комерційному валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під офіційним курсом гривні до долару США сторони розуміють комерційний курс (продажу) гривні долара США у ПАТ КБ "Приватбанк".

Згідно з п.5.7. договору на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку з боку продавця, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує продавцю проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за договором покупець перерахував продавцю гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за договором покупець зобов`язується сплатити продавцю різницю між перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

У випадку прострочення покупцем сплати платежу за договором, сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на фактичну дату сплати такого платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.

При зверненні продавця до суду із позовною заявою про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, сума заборгованості покупця перед продавцем визначається таким чином: СЗ = (К2/К1) х СПП, де СЗ сума заборгованості (основного боргу) покупця перед продавцем, СПП сума всіх прострочених покупцем платежів, К2 курс гривні до долару США, встановлений на комерційному валютному ринку на дату складання позовної заяви продавцем про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, К1 курс гривні до долару США, встановлений на комерційному валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то СЗ дорівнює СПП. Якщо покупцю не відомо про курс, він у день платежу дізнається про такий курс у продавця.

У п.7.2.3. договору сторони дійшли згоди, що за невідповідність якості товару вимогам договору продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2% від ціни товару, якість якого не відповідає вимогам договору. Продавець не несе відповідальність за погіршення показників товару, які сталися після його передачі покупцю.

За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу (п.7.3. договору).

Згідно з ч.3 ст.692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП – сума процентів, що підлягає сплаті покупцем продавцю, СПП – сума простроченого платежу; Д – кількість календарних днів прострочення платежу (п.7.5. договору).

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки (п.7.6. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов`язань, які залишилися невиконаними (п.11.1 договору).

02.12.2019 між сторонами було укладено Специфікацію №1 до договору відповідно до п.1 якої продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: насіння соняшника СІ Кадікс на загальну суму 430’ 100,00грн та насіння соняшника НК Неома на загальну суму 425’ 000,00грн. Ціна всього товару по цій Специфікації з ПДВ становить 855’ 100,00грн.

Пунктом 2 Специфікації №1 передбачено, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки:

- передоплата у сумі 256’ 530,00грн перераховується покупцем продавцю не пізніше 15.12.2019;

- другий платіж у сумі 598’ 570,00грн перераховується покупцем продавцю не пізніше 15.11.2020.

Продавцем на виконання умов договору був поставлений товар обумовлений Специфікацією №1 на загальну суму 855100,80грн, що підтверджується наданим актом прийому-передачі до договору поставки на умовах товарного кредиту №ПДПК0212/19 від 02.12.2019, видатковою накладною №1 від 02.12.2019 на суму 855100,80грн. Вказані документи підписані, у тому числі, представником покупця за договором.

Здійснення відповідачем обумовленої Специфікацію №1 суми передоплати у розмірі 256’ 530,00грн сторонами не заперечується.

Позивач посилаючись на не виконання відповідачем своїх зобов`язань зі здійснення обумовленої Специфікацією №1 оплати другого платежу у сумі 598’ 570,00грн, звернувся до суду з даним позовом про стягнення 598’ 570,00грн заборгованості, 143’ 853,32грн індексації суми боргу, 302,56грн пені, 256’ 530,24грн штрафу та 110’ 735,45грн процентів за користування чужими грошовими коштами (всього 1’ 109’ 991,57грн).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір поставки на умовах товарного кредиту №ПДПК 0212/19 від 02.12.2019 є підставою для виникнення у його сторін прав і обов`язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його вартість.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у виконання умов договору №ПДПК 0212/19 від 02.12.2019 та Специфікації №1 до нього за видатковою накладною №1 від 02.12.2019 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 855’ 100,80грн. Сторонами 02.12.2019 також був складений акт приймання-передачі спірного товару.

З представлених суду документів вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, акт приймання-передачі скріплений печатками сторін, первинні документи містять всі необхідні відомості про товар, назва якого обумовлена сторонами у Специфікації №1 до договору. Тобто продаж товару фактично відбувся.

За умовами п. 4.3. договору сторони дійшли згоди, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем у момент одержання його від продавця. Покупець зобов`язується перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони повинні бути), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару (пакування), а у разі їх виявлення письмово заявити про це продавцю. Всі претензії повинні бути заявлені до закінчення приймання і підписання накладної. Після підписання накладної приймання товару вважається таким, що відбулося, і претензії покупця не приймаються. Підписання видаткової накладної (акту) засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції по використанню та застосуванню цього товару.

Оскільки суду не надано доказів щодо неналежного виконання ТОВ “Торговий дім “Кредо Інвест” прийнятих на себе згідно договору зобов`язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов`язання поставити товар позивач виконав.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У відповідності до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами укладеного між сторонами договору покупець зобов`язується оплатити продавцю товар у строки та розмірі, що вказані в специфікаціях (п.5.1. договору).

Як встановлено судом, між сторонами виник спір щодо здійснення відповідачем другого платежу у сумі 598’ 570,00грн., який відповідно до умов п. 2 Специфікації №1 повинен бути здійснений покупцем не пізніше 15.11.2020.

Враховуючи досягнення сторонами згоди щодо конкретно визначеного строку здійснення другого платежу, граничний строк здійснення повного розрахунку за спірний товар настав для відповідача 15.11.2020, а вже з 16.11.2020р. почалося прострочення виконання зобов`язання.

Тобто станом на час звернення з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання щодо остаточного розрахунку за отриманий товар.

У відповідності до приписів ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Докази погашення боргу в сумі 598’ 570,00грн суду не представлені, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заявленої суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача у відзиві на безпідставність позовних вимог з огляду на поставку товару неналежної якості, підроблене під оригінальну продукцію, судом відхиляються з наступних підстав.

Слід підкреслити, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 598’ 570,00грн, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ПДПК 0212/19 від 02.12.2019.

Таким чином, предметом дослідження суду в даному провадженні є наявність або відсутність боргу за договором поставки, питання якості товару не стосуються предмету позовних вимог в даному судовому провадженні. Суд самостійно не має право виходити за межі позовних вимог, а заперечення, викладені відповідачем, стосуються якості продукції з яких відсутнє судове рішення про встановлення факту неналежної якості поставленої продукції, вироком суду відповідні шахрайські дії позивача також не встановлені.

Суд відзначає, що принцип свободи договору, встановлений ст. 627 ЦК України, включає в себе таки ознаки, як вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свобода вибору сторонами форми договору; право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. В першу чергу свобода договору проявляється у можливості наданій сторонам визначати на власний розсуд будь-які умови такого договору, що не суперечать законодавству.

Суд, дослідивши наявний в матеріалах справи договір поставки та Специфікацію № 1 до нього встановив, що вони скріплені печатками сторін та підписами уповноважених осіб на їх укладання. Договір та Специфікація до нього укладені сторонами у добровільному порядку без заперечень, протоколу розбіжностей.

За змістом п. 2 Специфікацію № 1 сторони дійшли згоди щодо строків другого платежу - не пізніше 15.11.2020. Тобто сторони відповідно до вимог ст. 627 ЦК України не пов`язують момент оплати з питаннями якості або комплектності отриманої продукції, наявністю інших додаткових умов.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати товару, позивач просить суд також стягнути з відповідача 143’ 853,32грн індексації суми боргу, 302,56грн пені, 256’ 530,24грн штрафу та 110’ 735,45грн процентів за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

З урахуванням змісту Специфікації №1 від 02.12.2019 з 16.11.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати другого платежу у сумі 598'570,00грн.

Відповідно до викладеного у позові розрахунку, заявлена до стягнення пеня у розмірі 302,56грн розрахована за період з 16.11.2020 по 22.12.2020.

Суд, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок пені в межах обраних позивачем періодів встановив, що заявлена до стягнення сума не перевищує розмір, який може бути нарахований за обрані позивачем періоди, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі 302,56грн.

Розглянувши вимоги в частині стягнення 256’ 530,24грн штрафу за порушення строків розрахунків за договором суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2. ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже зазначалося вище у п.7.3. договору сторони передбачили, що у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п.2.3. договору).

Ціна всього товару по Специфікації №1 від 02.12.2019 з ПДВ становить 855’ 100,00грн.

Суд, перевіривши розрахунок заявленого штрафу, встановив, що нарахування вказаної неустойки ґрунтується на умовах спірного договору та на нормах законодавства, проте містить арифметичну помилку, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 256’ 530,00грн.

Посилаючись на несвоєчасну оплату виконаних робіт позивач просить суд також стягнути з відповідача суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 110'735,45грн, яка нарахована на підставі ст.536 ЦК України та п.7.5. договору за формулою: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП – сума процентів, що підлягає сплаті покупцем продавцю, СПП – сума простроченого платежу; Д – кількість календарних днів прострочення платежу (37 днів).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу).

Згідно з ч.3 ст.198 ГК України відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Суд звертає увагу, що зазначена норма є логічним доповненням Глави 48 ЦК України “Виконання зобов`язань”, в якій знаходять своє відображення основні вимоги до правомірного виконання зобов`язань, проте наслідки порушення зобов`язань врегульовані главою 51 ЦК України. Запровадивши ст.536 ЦК України у главі 48, законодавець встановив зобов`язання сплачувати проценти користування коштами правомірно.

Така позиція суду збігається із позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17, в якій суд, посилаючись на ст.536 ЦК України, зазначив, що термін “користування чужими коштами” може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Перевіривши розрахунок заявлених вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами суд встановив, що нарахування вказаної суми ґрунтується на умовах спірного договору та на нормах законодавства, розрахунок є арифметично вірним, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі 110'735,45грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 143’ 853,32грн індексації заборгованості суд зазначає наступне.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6, ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами п.5.6. договору сторони у добровільному порядку дійшли згоди, що у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватись покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов`язується сплатити продавцю проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Під офіційним курсом гривні до долару США сторони розуміють комерційний курс (продажу) гривні до долара США у ПАТ КБ "Приватбанк".

За розрахунком позивача заявлено до стягнення 143’ 853,32грн індексації заборгованості, з посиланням на п.5.7. договору згідно з яким при зверненні продавця до суду із позовною заявою про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, сума заборгованості покупця перед продавцем визначається таким чином: СЗ = (К2/К1) х СПП, де СЗ сума заборгованості (основного боргу) покупця перед продавцем, СПП сума всіх прострочених покупцем платежів, К2 курс гривні до долару США, встановлений на комерційному валютному ринку на дату складання позовної заяви продавцем про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, К1 курс гривні до долару США, встановлений на комерційному валютному ринку на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то СЗ дорівнює СПП. Якщо покупцю не відомо про курс, він у день платежу дізнається про такий курс у продавця.

Позивачем при здійсненні розрахунку застосовано курс гривні до долару США (за комерційним курсом) на 22.12.2020 - 28,90грн. за 1 долар США; курс гривні до долару США (за комерційним курсом) на 15.12.2019 (день підписання договору) - 23,30грн за 1 долар США.

Як вже зазначалося вище, за домовленістю сторін у п.5.6. договору під офіційним курсом гривні до долару США сторони розуміють комерційний курс (продажу) гривні до долара США у ПАТ КБ "Приватбанк".

Суд зазначає, що виходячи зі змісту останньої сторінки позовної заяви датою її складання - підписання є 28.12.2020, а тому правомірним є застосування курсу (продажу) гривні до долара США у ПАТ КБ "Приватбанк" саме за 28.12.2020, а не за 22.12.2020 як вказано в розрахунку позивача.

Судом встановлено, що згідно з перевірених в мережі Інтернет даних комерційного курсу (продажу) гривні до долара США у ПАТ КБ "Приватбанк" на 28.12.2020 становить 28,41грн.=1 долар США; курс гривні до долару США (за комерційним курсом) на 15.12.2019 (день підписання договору) становив 23,60грн.=1 долар США, а тому розрахунок позивача містить помилки щодо вказаних курсів гривні до долару США.

З урахуванням викладеного, беручи формулу згідно з п.5.7. договору ((28,41/23,60) = 1,2х598’ 570,00грн) - 598’ 570,00грн, судом встановлено, що індексація спірної заборгованості складає 119’ 714,00грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у вказаному розмірі.

У запереченнях на відповідь на відзив б/н від 16.04.2021 відповідач звернувся до суду з клопотанням зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції до розмірі 1000грн. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що штрафні санкції не повинні бути способом збагачення, відповідність штрафних санкцій критеріям розумності, співмірності, справедливості, статті 233 ГК України та 551 ЦК України.

В силу вимог ст. ст.525, 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином та у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання), що тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Крім того, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, визначені в ст. 3 Цивільного кодексу України, висновок суду щодо необхідності зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися на засадах справедливості та розумності.

Надаючи оцінку ступеню виконання зобов`язання, причинам невиконання відповідачем зобов`язання з оплати спірного товару, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що при прийнятті товару покупцем не були виявлені будь-які недоліки спірного товару або його невідповідність умовам договору, первинні документи були підписані Фермерським господарством “Ніка Агро Креатив” без будь-яких заперечень та застережень. Обґрунтовуючи під час розгляду справи свою відмову у сплаті належних позивачу коштів за насіння соняшникове, відповідач зазначив лише одну підставу – неналежна якість товару. В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у відповідності до умов договору мав здійснити остаточний розрахунок ще 15.11.2020, тобто прострочення триває більше півроку. Отримавши товар та використовуючи його здобутки у своїй господарській діяльності, Фермерське господарство “Ніка Агро Креатив” до дати прийняття рішення у цій справі не здійснило навіть часткову сплату другого платежу, до звернення позивача з даним позовом про примусове стягнення коштів відповідач не довів наявними в матеріалами справи доказами факт звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кредо Інвест” з претензіями щодо поставленого товару. Враховуючи також інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кредо Інвест”, суд вважає, що внаслідок порушення грошового зобов`язання покупцем (відповідачем) по зазначеному договору позивач не отримав те, на що розраховував, тим самим не досяг очікуваних результатів від своєї господарської діяльності.

Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення заявленого штрафу є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

Обставини щодо підтвердження скрутного фінансового стану відповідача не заявлялися Фермерським господарством “Ніка Агро Креатив” під час розгляду справи та не були предметом судового розгляду.

За таких обставин, приймаючи до уваги також інтереси позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пред`явлених до стягнення штрафних санкцій, пред`явлених до стягнення з відповідача.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 42, 50, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд, -

В И РI Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кредо Інвест”, м.Полтава, до Фермерського господарства “Ніка Агро Креатив”, м.Волноваха Донецької області, про стягнення 1’ 109’ 991,57грн – задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства “Ніка Агро Креатив” (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Фіалковського, 19, кв.9; код ЄДРПОУ 41627145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кредо Інвест” (36000, м.Полтава, вул.Котляревського, 3; код ЄДРПОУ 43301804) 598’ 570,00грн заборгованості, 119’ 714,00грн індексації суми боргу, 302,56грн пені, 256’ 530,00грн штрафу та 110’ 735,45грн процентів за користування чужими грошовими коштами; судовий збір у розмірі 16’ 287,78грн.

В частині стягнення 24’ 139,32грн індексації суми боргу, 0,24грн штрафу - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

У судовому засіданні 25.05.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2021.

Суддя Ю.В. Макарова