Ухвала суду № 97281562, 27.05.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

27 травня 2021 року Справа № 903/12/19 За скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ЛАКОФАРБОВИЙ ЗАВОД "СПЕКТР", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчинського В. Є.

по справі №903/12/19

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ЛАКОФАРБОВИЙ ЗАВОД "СПЕКТР"

до відповідача: Дочірнього підприємства "ВОЛИНСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"

про стягнення 398379,21 грн.

Суддя Шум. М. С.

Секретар с/з Вижовець М. О.

Представники сторін:

від скаржника: Кузьмич С. О.

від боржника: н/з

державний виконавець: н/з

встановила: 06.05.2021 на адресу суду надійшла скарга Товариства з додатковою відповідальністю «ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ЛАКОФАРБОВИЙ ЗАВОД «СПЕКТР» на бездіяльність державного виконавця державної виконавчої служби, згідно якої скаржник просить:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчинського В. Є. в частині невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду волинської області у справі №903/12/19;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчинського В. Є. невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду волинської області у справі №903/12/19 від 19.03.2019, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» в тому числі звернути стягнення на грошові кошти боржника та його філій у національній та іноземній валютах, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчинського В. Є. проводити перевірку майнового стану боржника не рідше, ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника та його філій.

Ухвалою суду від 11.05.2021 розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 19.05.2021, до 18.05.2021 запропоновано боржнику та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) подати суду: пояснення по суті скарги.

Ухвалою суду від 19.05.2021 розгляд скарги відкладено на 27.05.2021.

Боржником та Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ухвалу суду від 11.05.2021 отримано 13.05.2021, що підтверджується трекінгом поштових відправлень за №4301039484859 та №4301039484840.

Ухвала суду від 19.05.2021 отримана боржником 24.05.2021, що підтверджується трекінгом поштових відправлень за №4301039483623.

Враховуючи викладене, боржник та державний виконавець належним чином повідомлені про наявність скарги на бездіяльність державного виконавця на розгляді суду. За таких обставин, суд дотримався принципу змагальності та забезпечив рівні можливості усім учасникам скарги надати свої пояснення в обґрунтування власної позиції з відповідними доказами.

Фактичні обставини справи:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.03.2019 №903/12/19 позов задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства «ВОЛИНСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ» (43001, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ КОВЕЛЬСЬКА, будинок 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ЛАКОФАРБОВИЙ ЗАВОД «СПЕКТР» (51918, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вул. Тритузна, будинок 69, ЄДРПОУ 13422783) 398 379 грн. 21 коп., з них суму боргу по оплаті вартості товару – 368 712 грн. 00 коп., пеню у розмірі 611 грн. 03 коп., штраф у розмірі 0, 41 грн., втрати від інфляції у розмірі 24 033 грн. 64 коп., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 5 022 грн. 13 коп. та 5 975 грн. 69 коп. сплаченого позивачем судового збору.

На виконання зазначеного рішення суду видано наказ від 22.04.2019 №903/12/19-1.

30.05.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Волинської області від 22.04.2019 №903/12/19-1 ВП№59238549.

Скарга мотивована наступним:

Станом на 29.04.2021 рішення суду у справі №903/12/19 не виконано.

Представник стягувача 14.04.2021 до органу ДВС направив заяву про вчинення виконавчих дій, в якій просив накласти арешт на кошти та інші цінності ДП «Волинський облавтодор» та його філій із зазначенням банківських рахунків та не пізніше наступного дня після накладення арешту надіслати платіжні вимоги на примусове списання коштів у всі банківські установи, в яких відкриті боржником рахунки. Копія заяви з відміткою про отримання 16.04.2021 надано суду.

Скаржник зазначає, що станом на 24.04.2021 такі вимоги виконавцем проігноровані, відповідь на заяву від 14.04.2021 не отримана.

Водночас, скаржник зазначає, що бездіяльність виконавця підтверджується інформацією із сайту Єдиний веб-портал використання публічних коштів «spending.gov.ua», на якому наявна інформація про рух коштів на банківських рахунках боржника та його філій. Так, упродовж березня-квітня 2021 на банківський рахунок боржника перераховано близько 20 000 000, 00 грн., а також переховано кошти на рахунки філій боржника. До скарги долучено відповідні витяги із сайту.

Представник ТзОВ «ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ЛАКОФАРБОВИЙ ЗАВОД «СПЕКТР» зазначає, з відповідних витягів вбачається, що кошти надходять від господарської діяльності підприємства, що свідчить про можливість накладення арешту та списання таких коштів. Скаржник посилається на висновки постанови ВС у складі КГС від 10.01.2020 №905/361/19 про можливість накладення арештів на рахунок, якщо він не використовується виключно для виплати заробітної плати.

Зазначені обставини свідчать про бездіяльність державного виконавця, внаслідок чого рішення суду у справі не виконується.

Позиція суду з посиланням на норми права:

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 2 статті 36 зазначеного Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14.

У суду немає доказів, що державним виконавцем вчиняються активні та ефективні виконавчі дії, спрямовані на реальне виконання боржником рішення суду у цій справі.

Натомість, згідно з наданою скаржником суду інформації на рахунках боржника та його філій здійснюється рух коштів, зокрема, від господарської діяльності підприємства. В свою, чергу, державний виконавець не поінформував стягувача щодо наявності/відсутності правових підстав для звернення стягнення на відповідні кошти.

Державний виконавець пояснень по суті скарги із зазначенням вжитих ним заходів для виконання рішення суду у справі не надав.

Суд розглядаючи відповідну скаргу бере до уваги позицію Верховного Суду, зазначену в постанові від 22.04.2021 у справі № 905/2488/15.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що скарга Товариства з додатковою відповідальністю «ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ЛАКОФАРБОВИЙ ЗАВОД «СПЕКТР» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 234-235, 342, 343 ГПК України, ст.ст. 1, 5, 24, 48, 50 ЗУ «Про виконавче провадження», господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙ ЛАКОФАРБОВИЙ ЗАВОД «СПЕКТР» від 29.04.2021 у справі №903/704/19 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задоволити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчинського В. Є. в частині невжиття заходів примусового виконання рішення Господарського суду волинської області у справі №903/12/19.

3. Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчинського В. Є. невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення Господарського суду волинської області у справі №903/12/19 від 19.03.2019, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» в тому числі звернути стягнення на грошові кошти боржника та його філій у національній та іноземній валютах, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

4. Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Турчинського В. Є. проводити перевірку майнового стану боржника не рідше, ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника та його філій.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 31.05.2021.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя М. С. Шум