Рішення № 97279375, 29.04.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5114/20

№ 2/183/1134/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання – Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

25 червня 2020 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 14 липня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 підписана заява про приєднання № 1653289/270417 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). 14 липня 2017 року відповідачем підписана заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої ОСОБА_1 на його картковий рахунок № НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 1 500,00 грн. при можливому максимальному розмірі 40 000,00 грн. Сторони погодили викласти укладений між ними договір зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 28,00 % річних. У вказаному договорі сторонами було обумовлено сплату позичальником пені та комісії.

Крім того, 07 листопада 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 була підписана додаткова заява на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії за кредитним договором, відповідно до якої Банком ОСОБА_1 банком погоджено збільшення кредиту в розмірі 13 000,00 грн. при можливому максимальному розмірі 40 000,00 грн. Сторони погодили викласти укладений між ними договір зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 28,00 % річних. У вказаному договорі сторонами було обумовлено сплату позичальником пені та комісії.

Позивач вказує, що на виконання вимог постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за № 89 змінено номери поточних рахунків клієнтів-фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що пов`язано зі змінами в порядку бухгалтерського обліку рахунку клієнтів.

Також на виконання вимог постанови Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року за № 162 АТ «Ощадбанк» здійснено зміну діючих рахунків клієнтів відповідно вимог Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBANRegistry: 2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року за № 454.

У зв`язку з цим, поточний (картковий) рахунок клієнта-відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 змінений на № НОМЕР_2 .

Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, надав ОСОБА_1 кредит у зазначеному вище розмірі, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 29 липня 2020 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 14 182,73 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 12 888,16 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 214,42 грн.; пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 14,00 грн.; пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 9,21 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 42,91 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 13,88 грн.; втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 0,15 грн.

Зазначену суму, а також судові витрати в розмірі 2 102,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем письмові докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 14 липня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є позивач – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 підписана заява про приєднання № 1653289/270417 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Відповідно до п. 3.1. шляхом підписання Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), Клієнт беззастережно приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

14 липня 2017 року відповідачем ОСОБА_1 підписана заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої на його картковий рахунок № НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 1 500,00 грн. при можливому максимальному розмірі 5 000,00 грн. Сторони погодили викласти укладений між ними договір зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 28,00 % річних. У вказаному договорі сторонами було обумовлено сплату позичальником пені та комісії.

Згідно п.6.3 Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії клієнт погоджується зі встановленням максимальних параметрів кредитування: бажаний розмір кредиту –1 500,00 грн., максимальний розмір кредиту –40 000,00 грн., строк кредитування - 36 місяців з можливим продовженням на той самий строк.

Згідно п.п. 3.4.1. Заяви, Клієнту відкривається поточний рахунок № НОМЕР_3 в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку.

Банк надав Клієнту Платіжну картку типу Master Сard Debit Standard та конверт з персональним ідентифікаційним кодом (п.п. 3.4.2. Заяви).

Згідно п.п. 6.5.1 Заяви, процентна ставка за кредитом є фіксованою і становить 28,00 % річних за користування кредитними коштами.

Згідно п. 6.8 Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії датою укладення кредитного договору є дата підписання цієї заяви; датою надання кредиту є дата використання кредитного ліміту (кредитних коштів), але не раніше дати першого зарахування заробітної плати.

Підпунктом 6.5.2 Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) від 14 липня 2017 року, сторони також погодили сплату 0,001 % річних за користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду у випадку безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно умов договору.

Крім того, 07 листопада 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 була підписана додаткова заява на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії за кредитним договором, відповідно до якої Банком ОСОБА_1 банком погоджено збільшення кредиту в розмірі 13 000,00 грн. при можливому максимальному розмірі 40 000,00 грн. Сторони погодили викласти укладений між ними договір зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 28,00 % річних. У вказаному договорі сторонами було обумовлено сплату позичальником пені та комісії.

Згідно п. 3.7. Заяви про приєднання, Клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі мінімального платежу, в порядку та на умовах, передбачених Договором.

За несвоєчасну сплату обов`язкового щомісячного платежу в строки, визначені цією заявою, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 9.1 Розділу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки)).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року за № 89 змінено номери поточних рахунків клієнтів-фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що пов`язано зі змінами в порядку бухгалтерського обліку рахунку клієнтів.

Зокрема згідно постанови Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року за № 162 АТ «Ощадбанк» банком здійснено зміну діючих рахунків клієнтів відповідно вимог Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBANRegistry: 2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року за № 454.

Таким чином, поточний (картковий) рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 змінений на № НОМЕР_2 .

Банк свої договірні зобов`язання виконав повністю та належним чином.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, в зв`язку з чим, станом на 29 липня 2020 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 14 182,73 грн., яка складається з:заборгованості за основним боргом в сумі 12 888,16 грн.;заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 214,42 грн.;пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 14,00 грн.; пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 9,21 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 42,91 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 13,88 грн.; втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 0,15 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком Банку.

Причиною звернення до суду стало неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та умовами кредитного договору.

За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546, статей 549, 611 ЦК України виконання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 2ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено: 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов?язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549—552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.2. Якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги, що позивачем виконані всі зобов`язання за кредитним договором, а відповідачем ОСОБА_1 не здійснювались належним чином встановлені кредитним договором платежі, у зв`язку з чим виникла заборгованість в зазначеному вище розмірі, розмір якої розрахований згідно умов договору, в тому числі, із застосуванням наслідків порушення боржником зобов`язання, передбачених умовами кредитного договору, тому суд вважає позовні вимоги акціонерного товариства обґрунтованими і доведеними.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 1653289/270417 від14 липня 2017 року в розмірі 14 182,73 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят дві грн. 73 коп.), яка складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 12 888,16 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 214,42 грн.; пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 14,00 грн.; пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 9,21 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 42,91 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 13,88 грн.; втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 0,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 09305480, місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 115;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 29 квітня 2021 року.

Суддя Д. І. Городецький