Рішення № 97279122, 27.05.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5718/20

Провадження № 2/202/532/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 80 927, 33 грн. та моральної шкоди у сумі 30 000 грн., завданої залиттям квартири.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 29.07.2020 року сталося залиття її квартири, яка розташована вище поверхом, а саме квартири АДРЕСА_2 . Внаслідок залиття її квартири водою було залито стелю в кімнаті, коридорі, кухні, санвузлі, шпалери, залита підлога в санвузлі. Згідно висновку експортного дослідження розмір матеріального збитку внаслідок залиття квартири складає 73 427, 33 грн. Вважає, що відповідальність повинен нести власник квартири АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_2 . Залиттям квартири, також їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 30 000 грн. Вона зазнала страждань у зв`язку з тим, що належне їй житло опинилося в непридатному для проживання стані та вона позбавлена можливості використовувати квартиру за цільовим призначенням. В добровільному порядку усунути наслідки залиття або відшкодувати заподіяну шкоду відповідач відмовляється. Просить стягнути майнову шкоду, завдану залиттям квартири, в сумі 80 927, 33 грн., 30 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Позивач та її представник з`являлися в судові засідання, позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, повідомлявся про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_3 , який є сусідом позивача та відповідача. Повідомив суду, що в літку 2020 року внаслідок прориву труби в квартирі ОСОБА_2 було затоплено квартиру ОСОБА_1 . В квартирі ОСОБА_1 було пошкоджено стелю, шпалери та підлогу.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 яка повідомила суду, що є працівником товариства з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» та в літку 2020 року її викликали до квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із її залиттям. Особисто вона підписувала акт про залиття, та підтвердила, що внаслідок залиття в квартирі ОСОБА_1 було пошкоджено стелю, шпалери та підлогу.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 52139634 від 27.01.2016 року.

Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 223550069 від 11.09.2020 року.

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права,має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом частини другої статті 1166 ЦК України цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичної підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник, зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акта встановлена в додатку №4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2020 року працівниками товариства з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.», власником кв. № 37 ОСОБА_3 та власником кв. АДРЕСА_1 був складений акт про залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією зафіксовано факт залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 з розташованої поверхом вище квартири № 46 . В акті зазначено, що в житловій кімнаті присутні плями від залиття на стелі, місцями на стінах, над електророзетками, в декількох місцях відшарувалися шпалери. На стінах лоджії розшарувалися стики шпалерів. Присутні руді плями в кладовій на стелі, містами шпаклівка відшарувалась. На стелі в коридорі залиття по всій довжині, в місцях стику плит перекриття між квартирами, містами шпаклівка відшарувалась. Присутні руді плями від затікання по периметру стелі кухні. Навколо трубопроводу опалення водою вимилась герметизація між міжквартирною плитою перекриття. Присутні руді плями від затікання по периметру стелі ванної кімнати, та на підлозі.

Згідно звіту про незалежну оцінку № USE210820-001, який складений 21.08.2020 року вбачається, що ринкова вартість прямого матеріального збитку, що завдано 29.07.2020 року, внаслідок залиття приміщень квартири № 39, загальною площею 41, 4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 73 427, 33 грн.

Отже, аналізуючи вище викладені норми та беручи до уваги те, що факт залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 доведений, вина відповідача ним не спростована, та підтверджується актом від 30.07.2020 року, а розмір завданої шкоди майну позивача, підтверджений звітом про незалежну оцінку № USE210820-001, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди,завданої внаслідок залиття квартири доведеними. Однак вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наданого звіту № USE210820-001, у сумі 73 427, 33 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з такого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд, враховуючи вимушені зміни у життєвих стосунках, зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, глибину фізичних і душевних страждань позивача вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 10 000 грн. Вказана сума відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до розміру ставок судового збору, які визначені ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», якою передбачено за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплату судового збору в розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні до суду позивачем заявлено вимогу про стягнення матеріальної шкоди у сумі 80 927, 33 грн. та моральної шкоди у сумі 30 000 грн., а тому остання повинна була сплатити судовий збір у сумі 1 109, 27 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України відповідно до яких з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (75, 20 %), сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 834, 17 грн.; витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 1 880 грн.

Окрім цього, у зв`язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд роз`яснює позивачу право звернутися із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У відповідності до ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що позивачем з метою документального підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу надано витяг з угоди, яка укладена між ОСОБА_1 та адвокатом Бурбою Ю.М., від 07.08.20250 року, квитанцію від 25.11.2020 року, за якою вартість виконаних робіт адвокатом склала 5 000 грн., які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог у сумі 3 760 грн.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «К.О.Д.» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у сумі 73 427 (сімдесяти трьох тисяч чотириста двадцяти семи) грн. 33 коп. та моральну шкоду у сумі 10 000 (десяти тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 834 (вісімсот тридцяти чотирьох) грн. 17 коп.; витрати на проведення експертизи у сумі 1 880 (однієї тисяч вісімсот вісімдесяти) грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 3 760 (трьох тисяч сімсот шістдесяти) грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.В. Бєсєда