Рішення № 97273376, 31.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Справа № 160/4725/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 30487219, 49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40) до Одеської митниці держмитслужби (ЄДРПОУ 43333459, 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці держмитслужби, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 10.11.2020 р. № UA500500/2020/500079/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 43333459) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.11.2020 р. № UA500500/2020/50140.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронні митні декларації. Під час декларування товару за вказаною в електронних митних деклараціях Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20.05.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2020/514307 від 09.11.2020 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у страховому полісі від 01.10.2020 № 2962 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN, коносамент від 30.09.2020 № ZJSM20091301 та страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020№ ML2020082; відсутні документи, зазначені у р.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту, але у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД; у поданих до митного оформлення документах: інвойсі № від 23.09.2020 № ML2020082 та інших відсутня будь яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД.

Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

25.05.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» та YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD., (Китай) був укладений контракт № 3368-YM/CN на поставку товару, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний поставити (продати) товар, а покупець прийняти та оплати його вартість на умовах та за цінами вказаними у додатках та специфікаціях.

09.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» надало до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA500500/2020/514307 та заявлено до митного оформлення товар: взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів: - арт. YMSP2003-02 Капці чоловічі кімнатні закриті — 15 600 пар. — арт. YMSP2003-11 Капці кімнатні чоловічі закриті - 15 984 пар. - арт. YMSP2003-03 Капці жіночі кімнатні закриті - 3072 пар. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: CN. Код товару 6404191000.

Разом із ВМД № UA500500/2020/514307 від 09.11.2020 року позивачем надані митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 3368-YM/CN від 08.11.19 р., Специфікація № 45 від 23.09.20 р., рахунок-фактура (інвойс) № ML2020082 від 23.09.2020 р., транспортні (перевізні) документи: №7995 від 06.11.2020 р., № ZJSM20091301 від 30.09.2020 р., № СФ-18988 від 09.11.2020 р., № СФ-18990 від 09.11.2020 р., №88189 від 09.04.2019 р., Генеральний договір добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020 р., Заява про страхування № 2962 від 01.10.2020 р., пакувальний лист б/н від 23.09.2020 р., декларація про походження товару № ML2020082 від 23.09.2020 р.

У митній декларації № UA500500/2020/514307 від 09.11.2020 року зазначено митну вартість (за основним методом) за ціною контракту.

09.11.2020 року відповідач направив ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» електронне повідомлення 7313d829-ed62-498d-b304-577ес7287521, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: у страховому полісі від 01.10.2020 № 2962 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN, коносамент від 30.09.2020 № ZJSM20091301 та страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020№ ML2020082; відсутні документи, зазначені у р.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту, але у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД; у поданих до митного оформлення документах: інвойсі № від 23.09.2020 № ML2020082 та інших відсутня будь яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Одеська митниця Держмитслужби зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

10.11.2020 позивачем до Одеської митниці Держмитслужби були надані пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також: банківський платіжний документ swift б/н від 15.10.2020 р.; копію митної декларації країни відправлення № 310420200549366000 від 23.09.2020 р.; прайс-лист виробника товару № б/н від 13.09.2020 р.; комерційну пропозицію б/н від 14.09.2020 р.; фото маркування товару.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2020/500079/2 від 10.11.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500500/2020/50140 від 10.11.2020 року.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод та винесено відповідні рішення про коригування митної вартості товару.

Коригування митної вартості товару проведені за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

При цьому, судом також встановлено, що позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару (22.01.2021 року) надав додатково відповідачу: копію повідомлення банку, платіжні доручення з оплати транспортних послуг відповідно до договору від 09.04.2020 № 88189 за рахунком від 09.11.2020 № 18990, № 18988; акти здачі-прийняття робіт з морського перевезення (фрахту Китай-Україна) від 09.11.2020 № ОУ-0005783 та від 09.11.2020 № ОУ-0005785, зокрема з визначенням суми експедиторських послуг без виокремлення шляху слідування в Україну; виписка з бухгалтерської документації, а саме, витяг з картки рахунку № 63.2 станом на 24.12.2020 року без зазначення періоду (місяць, квартал, рік) щодо оборотів як за субрахунком, так і за контрагентом; комерційна пропозиція виробника від 14.09.2020; прайс-лист виробника від 13.09.2020 р.; експертний висновок від 21.01.202.1 р. № ГО - 58 про вартісні характеристики товарів, заявлених у митній декларації; копія митної декларації країни відправлення 310420200549366000.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 58 МКУ, митний орган листом від 02.02.2021 року за №7.10-2/28.5-02/13/1325 відмовив позивачу у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів та скасуванні рішення про коригування митної вартості від 10.11.2020 р. № UA500500/2020/500079/2.

Відтак, правомірність винесених відповідачем рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/500079/2 від 10.11.2020 року, яке прийнято Одеською митницею Держмитслужби фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов 'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як вже встановлювалося судом, поставка товару задекларованого у ВМД № UA500500/2020/514307 від 09.11.2020 року, здійснювалась на підставі контракту на поставку продукції 08.11.2019 року № 3368-YM/CN, укладеного між ТОВ «АТБ-маркет» та YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD., (Китай).

Щодо тверджень відповідача відносно того, що у страховому полісі від 01.10.2020 № 2962 відсутні посилання на зовнішньоекономічний договір (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN, коносамент від 30.09.2020 № ZJSM20091301 та страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020№ ML2020082, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 2.3. вказаного контракту ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Нингбо, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2010»), і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 FOB (Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) це термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Відповідно до умов поставки FOB позивач, як покупець, ніс витрати по транспортуванню товару. Умови страхування товару не є обов`язковими.

Як зазначив позивач витрати на страхування товару здійснювались тільки на добровільний основі, про що було повідомлено митницю.

Судом встановлено, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 11.03.2020 року № 04г0д, укладеним з АТ «Страхова компанія «АРКС», здійснило добровільне страхування Товару.

Згідно з п. 2.3 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 11.03.2020 року № 04г0д страховий тариф складає 0,029% від страхової суми.

В заяві на страхування окремого перевезення вантажу № 2962 від 01.10.2020 р. вказана страхова сума - 1 159 303,65 грн., аналогічна сума в доларах США вказана в інвойсі № ML2020082 від 23.09.2020 р., за яким здійснювалося постачання товару. Тобто, страхова сума відповідає сумі вартості вантажу за інвойсом. Крім цього, в заяві на страхування вказані реквізити (посилання) Генерального договору добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020 р.

Більш того, суд зауважує, що відповідачем не наведено обґрунтувань за яким критерієм страхова сума розрахунку не відповідає вартості вантажу за інвойсом від 23.09.2020 №ML2020082.

При цьому, як встановлено судом, позивач здійснив добровільне страхування вантажу за вищевказаним договором добровільного страхування, а страховий платіж у сумі 336,20 грн. включив до митної вартості товару, що підтверджується декларацією митної вартості від 09.11.2020 р. до МД вн. № 6221.

Таким чином, витрати позивача на страхування у розмірі 336,20 грн. підтверджуються Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 11.03.2020 року № 04г0д, заявою на страхування окремого перевезення вантажу № 2962 від 01.10.2020 р. Ці документи були надані позивачем до митного органу за для митного оформлення товару, відтак зазначені вище твердженні відповідача є безпідставними, оскільки відомості, зазначені позивачем, в повній мірі забезпечили обчислення митної вартості товару.

Отже, відповідачем, в даному випадку не доведено, що документи надані позивачем щодо страхування товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що відсутні документи, зазначені у р.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN, що не дає можливості ідентифікувати заявлені до митного оформлення товари, суд зазначає про таке.

Пунктом 4.2 Розділу 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 №3368-YM/CN передбачено, що Продавець зобов`язаний передати разом з товаром (або одночасно з відвантаженням товару надіслати Покупцю поштою або за допомогою служби кур`єрської доставки) оригінали товаросупровідних документів на товар.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавалося до митного органу наступні документи, які визначені розділом 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 №3368-YM/CN: інвойс № ML2020082 від 23.09.2020 р., автотранспортна накладна CMR № 7995 від 06.11.2020 р., коносамент № ZJSM20091301 від 30.09.2020 р.; пакувальний лист б/н від 23.09.2020 р., декларація про походження товару № ML2020082 від 23.09.2020 р., митна декларація країни відправлення № 310420200549366000 від 23.09.2020 р.. При цьому, сертифікат походження товару (якщо товар походить Європейського Союзу) не надавався, оскільки товар походить із Китаю, а не Євросоюзу.

Відтак, суд зазначає, що такі доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідні документи наявні в матеріалах справи та надавались до митного органу.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги відсутня інформація щодо умов поставки товару, а також відсутній договір на перевезення, вказаний в графі 44 МД, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, договір транспортного експедирування № 88189 від 09.04.2019 р. був наданий позивачем при митному оформлення, про що зазначає митний орган у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA500500/2020/50140 від 10.11.2020 р., а також вказаний договір міститься в матеріалах справи, що вказує на безпідставність тверджень відповідача.

При цьому, як видно за матеріалів справи, позивачем до митного оформлення були надані зокрема такі документи, а саме: автотранспортна накладна № 7995 від 06.11.2020 р., коносамент № ZJSM20091301 від 30.09.2020 р. рахунок-фактура № СФ-18988 від 09.11.2020 р., рахунок фактура № СФ-18990 від 09.11.2020 р., договір транспортного експедирування № 88189 від 09.04.2019 р., в яких, на думку суду є необхідна інформація щодо умов поставки товару.

Крім того, суд вказує, що митний орган зазначаючи такі доводи, не навів обґрунтувань щодо неможливості встановлення інформації щодо умов поставки товару із наданих до митного оформлення документів.

Також митний орган не зазначив того, як відсутність інформації щодо умов поставки товару впливає або може вплинути на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Окрім зазначеного, за умовами п. 3.2 договору транспортного експедирування № 88189 від 09.04.2019 р., оплата за товар здійснюється протягом 3 банківських днів від дати підписання сторонами акту здачі-прийнятті робіт (надання послуг). Оплата за транспортні послуги була здійснена 24.11.2020 р., а отже на день митного оформлення 09.11.2020 р. -позивачем не міг надати такі платіжні доручення.

Враховуючи вказане вище, суд доходить висновку про безпідставність доводів митного органу.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що у поданих до митного оформлення документах: інвойсі № від 23.09.2020 № ML2020082 та інших відсутня будь яка інформація щодо матеріалу виготовлення, що унеможливлює визначити вартісні характеристики товару і віднести його до зазначеного коду УКТ ЗЕД, суд зазначає про таке.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, щодо тверджень відповідача, що у наданому інвойсі відсутні відомості щодо матеріалу виготовлення товару, суд вказує, що наявність чи відсутність певних відомостей, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

За вказаних обставин надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та не містять ознак підробки, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.

Інші підстави, зазначені у спірному рішення про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Враховуючи встановлену судом протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд також вказує, про протиправність рішення митного органу про складення картки відмови, як наслідок визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та рішення про картку відмови у митному оформленні товару.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 8818,00 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 30487219, 49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40) до Одеської митниці держмитслужби (ЄДРПОУ 43333459, 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 43333459) про коригування митної вартості товарів від 10.11.2020 р. № UA500500/2020/500079/2;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 43333459) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.11.2020 р. № UA500500/2020/50140.

Стягнути з Одеської митниці держмитслужби (ЄДРПОУ 43333459, 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 30487219, 49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8818,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський