Рішення № 97273373, 31.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Справа № 160/4258/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 17.11.2020 року №Ф-3905-51- 13-05/62 винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з обліку у контролюючих органах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 як фізичної особи-підприємця.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.11.2020 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3905-51- 13-05/62 на суму 35 588,74 грн. В період з 04.07.2003 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ. Після проведення державної реєстрації позивач фактично не займався підприємницькою діяльністю та не отримував ніяких доходів, оскільки здійснював догляд за хворою дитиною ВПС (синдром венозного синуса, ЧАДЛВ), СН 1 ст., яка потребує постійного догляду та лікування. За весь період позивач не подавав державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру в строки, визначені відповідними законами, а отже свідоцтво про реєстрацію позивача, на його думку, є недійсним, а позивач таким, що не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

16.04.2021 року до суду надійшло клопотання про заміну відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44118658).

Судом встановлено, що наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком. Можливість з 01.01.2021 року забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, була передбачена відповідним наказом від 24.12.2020 року № 755.

Кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується, згідно із наказом від 12.11.2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС».

З 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво та територіальний орган ДПС як юридична особа публічного права втратив адміністративну процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальне правонаступництво у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та замінити відповідача по справі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач).

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що позивач з 03.07.2003 року по теперішній час перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. На дату прийняття оспорюваної вимоги позивач не перебував у стані припинення підприємницької діяльності, податкова звітність не подавалась, доходів не отримував, а тому повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; згідно з даними інтегрованої картки позивача, сума недоїмки станом на 31.10.2020 року становила 35 588,74 грн. та саме на цю суму було винесено оскаржувану вимогу. Оспорювана вимога була надіслана позивачеві 05.02.2021 року та отримано позивачем 25.02.2021 року, та відповідно, набула статусу узгодженої 08.03.2020 року. Не отримання доходу від підприємницької діяльності та її нездійснення не є підставою для несплати єдиного внеску. Позивачем не було подано до контролюючого органу будь-яких відомостей про зміну даних, які вносяться до облікової картки, у порядку передбаченому ст.70 Податкового кодексу України.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З пписьмових заяв по суті спору судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 04.07.2003 року.

Проте, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

З роздуківки ідентифікаційних даних від 16.04.2021 року вбачається, що позивач, як фізична особа-підприємець перебуває на обліку платників податків і зборів в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківське ДПІ (Шевченківський р-н м.Дніпра).

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості позивача з єдиного внеску станом на 31.10.2020 року становить 35 588,74 грн. (період нарахування з 2017 по ІІІ квартал 2020 року).

У зв`язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску в розмірі 35 588,74 грн., 17.11.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3905-51- 13-05/62.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 року №Ф-3905-51- 13-05/62 протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон №1774), яким внесені зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 (у редакції Закону №1774 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частини восьма, дванадцята статті 9 Закону №2464).

Таким чином, з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок для забезпечення отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, визначеного у відповідності із Законом №2464.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У справі, що розглядається, спірним є питання щодо статусу платника єдиного внеску у позивача відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 і, як наслідок, щодо його обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 (період, за який виникла задоргованість з єдиного внеску, що зазначена в оспорюваній вимозі).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 був зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності 04.07.2003 року.

Доказів того, що після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач отримав свідоцтво нового зразка та здійснює підприємницьку діяльність матеріали справи не містять, а згідно відомостей з ЄДРПОУ інформація щодо позивача, як фізичної особи-підприємця відсутня.

Так, відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

1 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону №755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

3 березня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» від 01.07.2010 року № 2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), яким внесені зміни до Закону №755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 1 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, закінчився 3 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких проведена до 1 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року №1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон №1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

Законом № 1155-VII також були виключені пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI.

Оскільки статус ФОП є формою реалізації особою конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації особою цього права в умовах нормативно-правового регулювання, чинного з 1 січня 2004 року, виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедурі адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені Законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 1 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Відповідна правова позиція також узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 01.07.2020 року у справі № 260/81/19, Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.03.2021 року у справі №280/2854/20.

Відповідно до вимог частини 5 стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підтвердження у позивача статусу ФОП у спосіб і в порядку, які встановлені Законом №755-IV, що, у свою чергу, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом, внаслідок чого, підстав для нарахування позивачеві єдиного внеску за 2017 - 2020 роки в загальній сумі 35 588,74 грн. немає, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3905-51- 13-05/62 від 17.11.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Також і відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Із наведених обставин та аналізу вищезазначених норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачеві суми єдиного внеску за оспорюваною вимогою.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду переконливих доказів правомірності прийняття оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням обставин, встановлених судом, доказів наданих позивачем, аналізу наведених норм чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини та позиції Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, яка наведена вище.

Оскільки матеріали справи свідчать про відсутність у позивача як у фізичної особи-підприємця обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску за спірний період, суд дійшов висновку про те, що дії щодо складання спірної вимоги є протиправними, а вимога підлягає скасуванню.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 в сумі 35 588,74 грн.

Проте, суд заначає, що вимога позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області зняти з обліку у контролюючих органах ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця є безпідставною, оскільки, по-перше, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не наділено чинним законодавством повноваженнями щодо зняття особи з обліку в усіх контролюючих органах; по-друге, зняття з обліку здійснюється за наявності підстав та дотриманням певної процедури.

Так, відповідно до пункту 65.10. статті 65 ПК України, внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:

65.10.1. внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

65.10.2. припинення або зупинення незалежної професійної діяльності або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу - з дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення або іншої дати, визначеної законом, що регулює реєстрацію відповідної незалежної професійної діяльності, датою припинення, зупинення або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу;

65.10.3. закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо) - з дати закінчення такого строку;

65.10.4. анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, або скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації фізичної особи підприємцем - з дати такого анулювання чи скасування.

65.10.4. реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;

65.10.5. закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;

65.10.6. заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;

65.10.7. наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до контролюючого органу за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;

65.10.8. анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

На підставі частини 2-4 статті 18 Закону № 755-IV:

2.Для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру.

3. Для державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених цим Законом;

3) копія довідки про зміну реєстраційного номера облікової картки - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною реєстраційного номера облікової картки платника податків;

4) копія першої сторінки паспорта та сторінки з відміткою про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною серії та номера паспорта, - для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта;

5) договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства - у разі створення фізичною особою - підприємцем сімейного фермерського господарства відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" ; договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства у новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в договорі (декларації) про створення сімейного фермерського господарства.

4. Для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів:

1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням;

2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Отже, зняття позивача з обліку як фізично особи-підприємця вимагає вчинення певних дій самим позивачем, проте ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження вчинення таких дій, що виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

За наведених обставин справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №411 від 19.03.2021 року.

З Положення про Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ Державної податкової служби України випливає, що відповідач має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, є розпорядником бюджетних коштів.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 454 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого територіального підрозділу Державної податкової служби України (адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 17.11.2020 року №Ф-3905-51- 13-05/62 винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ Державної податкової служби України скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35 588 гривень 74 копійки, який утворився станом на 31.10.2020 року в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого територіального підрозділу Державної податкової служби України судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар