Ухвала суду № 97273230, 18.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 травня 2021 року Справа № 160/2006/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Нагрої Д.О.

за участю:

представника позивача Пащенко В.І.,

представника відповідача Чубай О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за № 160/2006/21за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 12.02.2021 року прийнято заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представником відповідача 18.05.2021 року до суду подано клопотання, в якому відповідач зазначає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинанна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, представник відповідача зазначає, що підставою для звернення до суду з вказаним позовом є наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24.12.2020 за № 1083к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020. Наказ керівника Дніпропетровської області № 1083к прийнято 24.12.2020, а ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 10.02.2021, тобто з пропуском місячного строку.

18.05.2021 від представника позивача – адвоката Пащенко Вікторії Ігорівни надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування яких зазначено, що позивача було звільнено з органів прокуратури 30.12.2020, у день звільнення розрахунок з позивачем у повному обсязі не проведений, а саме позивачу не було виплачено вихідну допомогу при звільненні. Представник позивача зазначає, що нею 22.01.2021 було направлено засобами кур`єрського зв`язку на адресу відповідача в тому числі клопотання про нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 . Будь-якої відповіді на дане клопотання отримано не було, а тому 10.02.2021 адвокатом позивача було подано до суду дану позовну заяву.

Представник позивача вважає, що право на звернення до суду могли бути реалізоване після звернення позивача до відповідача з відповідною заявою про виплату вихідної допомоги 22.01.2021 і не проведення такої виплати.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 визначене у Рішеннях Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013, згідно яких визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Разом з тим, інших належних доказів пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання представника Дніпропетровської обласної прокуратури про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії без розгляду.

Керуючись ст. 240 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача – Дніпропетровської обласної прокуратури про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко