Ухвала суду № 97273189, 19.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 травня 2021 року справа № 160/6372/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними висновків та їх скасування, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо проведення службової перевірки щодо документування паспортами громадянина України громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок по результатам службової перевірки щодо документування паспортами громадянина України громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , затверджений Заступником начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області підполковником міліції О.А.Петренко 08 травня 2002 року;

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо проведення службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок № 47/2018 за результатами службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , затверджений Заступником директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 13 квітня 2018 року;

- зобов`язати Державну міграційну службу України вилучити відомості про визнання недійсним паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 31 серпня 2002 року на ім`я ОСОБА_1 , із бази даних ФМ ЄІАС УМП «Недійсні документи» та інших баз даних Державної міграційної служби України;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок № 85/2018 службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Верхньо-Чирчикського району Ташкентської області Республіки Узбекистан, затверджений Заступником директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 11.06.2018р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, а саме, зобов`язано:

- надати уточнену позовну заяву з копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій викласти в прохальній частині позовні вимоги щодо предмету спору з урахуванням ст.ст.5, 160 КАС України (у т.т. із зазначенням дати вчинення протиправних дій, тощо);

- надати до суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 7264,00грн.;

- надати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску таких строків щодо кожної позовної вимоги із наданням підтверджуючих доказів.

Зазначена ухвала суду від 26.04.2021р. позивачем не оскаржувалася, набрала законної сили з моменту підписання та є обов`язковою до виконання.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 14.05.2021р. представник позивача надав уточнену позовну заяву та квитанцію про сплату судового збору.

Дослідивши подану уточнену позовну заяву, а також докази, долучені до неї, суд дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду від 26.04.2021 року не виконано, а тому позов підлягає поверненню, з огляду на наступне.

В уточненій позовній заяві відповідачами визначено: Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України, з вимогами:

- визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо проведення службової перевірки щодо документування паспортами громадянина України громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок по результатам службової перевірки щодо документування паспортами громадянина України громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , затверджений Заступником начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області підполковником міліції О.А.Петренко 08 травня 2002 року;

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо проведення службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок № 47/2018 за результатами службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , затверджений Заступником директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 13 квітня 2018 року;

- зобов`язати Державну міграційну службу України вилучити відомості про визнання недійсним паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 31 серпня 2002 року на ім`я ОСОБА_1 , із бази даних ФМ ЄІАС УМП «Недійсні документи» та інших баз даних Державної міграційної служби України;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Висновок № 85/2018 службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Верхньо-Чирчикського району Ташкентської області Республіки Узбекистан, затверджений Заступником директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 11.06.2018р.

З вищезазначеного вбачається, що позивачем заявлено вимоги до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, який не визначений в уточненому позові як відповідач.

Крім того, ухвалою суду від 26.04.2021 року вказувалось позивачу викласти позовну заяву у відповідності до пункту 2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме зазначити дати вчинення протиправних дій.

Проте, позивачем в уточненому позові не визначено належний склад сторін та не скориговано вимоги позову, коли саме вчинені протиправні дії та винесені рішення (Висновки) позивачем не зазначено, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач оскаржує дії та висновки відповідачів, які були вчинені та прийняті у 2002 році та 2018 році, а з позовом до суду звернувся 21.04.2021р., тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Проте, на виконання вимог ухвали суду 14.05.2021р. позивачем не надано заяву про поновлення пропущеного строку із підтверджуючими доказами.

Разом з тим, в уточненій позовній заяві, в якості поважності підстав пропуску строків звернення до суду зазначено, що 12.01.2021р. позивач вперше дізнався, що паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 31 серпня 2002 року визнано недійсним, після того, як представник позивача (адвокат Темченко С.Л.) отримав лист-відповідь від Нижньосірогозького РС Управління ДМС України в Херсонській області вих. № 6526-336/6526-20 від 30.12.2020р. на адвокатський запит вих. № 01.12-1/2020 від 01.12.2020р.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020р. по справі № 9901/601/19 зазначено, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про прийняття оскаржуваних висновків.

Також суд звертає увагу, що з оскаржуваних висновків 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 09.08.2016р. отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 09.08.2016р., що в свою чергу дає підстави вважати, що позивач не міг не знати про оскаржуваний висновок від 08 травня 2002 року.

Невжиття позивачем активних дій протягом майже двадцяти років (висновок від 08 травня 2002 року) та трьох років від прийняття оскаржуваних висновків 2018р. свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.

Поважними визнаються обставини, які об`єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Суд оцінив дії позивача та пов`язані з ними міркування останнього про поважність причин пропуску строку, і відзначає, що ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 55 Конституції України і статті 5 КАС України реалізував своє право на звернення за судовим захистом. Його право на звернення до суду ніким не було обмежено.

Суд ще раз зазначає про загальновідомий постулат про те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Позивач був вільним у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням міг скористатися правом на оскарження висновків у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.

Позивач в уточненій позовній заяві не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку, окремої заяви про поновлення строку звернення на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2021р. не надав.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Факт звернень представником позивача (адвокатом) до відповідачів не може водночас визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до належного суду з позовом.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що станом на 19.05.2021 року позивач вимоги ухвали суду від 26.04.2021 року не виконав, заяву про поновлення строків не надав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений судом строк (позовні вимоги не уточнив), клопотання про продовження процесуальних строків для надання часу на усунення недоліків, зазначених в ухвалі, до суду не надано.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Крім того, згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку з не виконанням вимог ухвали суду у встановлений судом строк та з врахуванням відсутності таких доказів станом на 19.05.2021р. адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними висновків та їх скасування – повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити позивачу, разом із позовною заявою й доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова