Рішення № 97273163, 28.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 рокуСправа № 160/13274/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3011 Національної гвардії України про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 19.10.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 15.10.2020 засобами поштового зв`язку позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини 3011 Національної гвардії України про стягнення:

- середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з дня звільнення по день фактичного розрахунку в розмірі 224926,20 грн;

- за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань три проценти річних 4678,59 грн;

- за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань суму після нарахування індексу інфляції 4127,89 грн.

2. Ухвалою суду від 23.10.2020 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

3. 30.12.2020 відповідачем надано відзив на позов.

4. 11.01.2021 позивач надав відповідь на відзив.

5. Ухвалою суду від 25.01.2020 від відповідача витребувано докази та відомості щодо: розміру середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення, розрахованого відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 08.02.1995 № 100; розміру сум, фактично нарахованих для проведення розрахунку при звільненні, із визначенням їх складових, розміру суми нарахованих / утриманих податків та зборів; розміру сум, невиплачених позивачеві при звільненні, тобто розмір недоплачених сум (із урахуванням судових рішень), відомості про їх виплату із зазначенням дати, розміру сплачених коштів та виду нарахувань, розміру суми нарахованих / утриманих податків та зборів; копію грошового атестату.

6. 29.03.2021 відповідач частково виконав вимоги ухвали суду від 25.01.2021, письмово надавши відомості.

7. Ухвалою суду від 06.04.2020 від відповідача та позивача витребувано докази та відомості щодо: розміру сум грошового забезпечення нарахованого та виплаченого позивачу за серпень та вересень 2019 року; дати подання позивачем рапорту про виплату компенсації за невикористане речове забезпечення, із наданням копії такого рапорту; дати подання рапорту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, із наданням копії такого рапорту та наказу про її виплату.

8. 19.04.2021 позивачем надані пояснення.

9. 20.04.2021 засобами електронного зв`язку, 29.04.2021 поштовим зв`язком відповідач надав пояснення та витребувані докази.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

10. На час видання наказів про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем не було проведено всі розрахунки, зокрема, з матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, грошової компенсації за невикористані дні обов`язкової щорічної відпустки за 2019 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, рішення судів про стягнення виплат здійснювались із зволіканнями.

11. Оскільки остаточний розрахунок проведений 18.09.2020, позивач просив стягнути з відповідача середній розмірі грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з дня звільнення по день фактичного розрахунку в розмірі 224926,20 грн (дата звільнення 01.08.2019, строк затримки виплати 414 днів, середньоденне грошове забезпечення 543,30 грн).

12. Обґрунтовуючи вимоги статтею 625 ЦК України, із посиланням на правові висновки судів касаційної інстанції у справах № 6-113цс-14, № 686/21962/15-ц, позивач просив стягнути нарахування інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 4127,89 грн та три проценти річних у розмір 4678,59 грн.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

13. Відповідач проти позову, із посиланням на пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13, заперечив повністю.

14. Позивач не перебував у трудових відносинах, а проходив військову службу, у зв`язку із чим заявлений вид компенсації містить лише КЗпП України, норми якого до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки можливість застосування правил загальної норми щодо виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку лише у випадку відсутності регулювання правовідносин спеціальною нормою.

15. Поняття грошове забезпечення відрізняється від поняття заробітна плата і не корелюється з ним.

16. Станом на день звільнення, у військової частини бути відсутніми грошові зобов`язання перед позивачем, в подальшому в судовому порядку військову частину зобов`язано здійснити позивачу ряд виплат.

17. Зобов`язання здійснити виплати виникли не в момент виключення зі списків позивача, а після набрання законної сили судовими рішеннями.

18. Виплати було здійснено не одночасно, оскільки військова частина є державною установою, фінансується відповідно до розподіленого та затвердженого кошторису з державного бюджету та згідно бюджетних призначень і асигнувань не має змоги самостійно регулювати надходження та розподіл грошових коштів. Для виконання рішення суду військова частина має звернутись до головного розпорядника та отримати відповідне цільове асигнування.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, укладеного 15.07.2014 строком на 5 років.

20. Позивач проходив службу на посаді офіцера (з організації дозвілля) клубу.

21. Наказом командувача Національної гвардії України від 15.07.2019 № 118 о/с ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

22. Наказом командира військової частини 3011 Національної гвардії України від 01.08.2019 № 199 припинено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказано виплатити:

- премію за особистий внесок у загальні результати служби за 01.08.2019 в розмірі 80% посадового окладу;

- одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повній календарний рік служби.

23. Згідно архівної відомості з січня 2019 по серпень 2019 від 22.08.2019, відомостей відповідача, ОСОБА_1 у серпні 2019 року нараховані виплати при звільненні у розмірі 44999,95 грн, виплачено 44324,95 грн із утриманням військового збору 675 грн.

24. Розмір грошового забезпечення позивача за два повні календарні місяці, що передували звільненню з військової служби, склали:

- за липень 2019 року: нараховано 16505,72 грн, утримано військовий збір 247,59 грн;

- за червень 2019 року: нараховано 16433,47 грн, утримано військовий збір 246,50 грн.

25. 22.10.2019 ОСОБА_1 подав командиру військової частини 3011 Національної гвардії України заяву про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

26. Довідкою-розрахунком № 974 від 02.09.2019 вартості речового майна на видачу майору ОСОБА_1 , звільненому наказом від 01.08.2019 № 199, визначено вартість речового майна у розмірі 10701,55 грн.

справа № 160/8533/19, ЄДРСР № 87148985, 90198043, 96250209

27. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 160/8533/19, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 30.04.2020, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3011 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та моральної шкоди - задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини 3011 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік;

- стягнуто з Військової частини 3011 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі 16433,47 грн;

- стягнуто з Військової частини 3011 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 10701,55 грн;

- зобов`язано військову частину 3011 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по звільненню з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років військової служби з врахуванням виплачених сум.

справа № 160/9538/19, ЄДРСР № 87101575

28. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2020, яке набрало законної сили 10.02.2020, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3011 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини 3011 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби;

- зобов`язано Військову частину 3011 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби.

компенсація за невикористану основну відпустку

29. Самостійно відповідачем виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2019 рік здійснена 17.10.2019 у розмірі 10703,01 грн.

30. Компенсація нарахована у розмірі 10866 грн, утримано військовий збір у розмірі 162,99 грн.

компенсація за неотримане речове майно

31. За судовим рішенням виплата компенсації за неотримане речове майно за час проходження служби проведена 31.03.2020 у розмірі 10541,03 грн.

32. Компенсація нарахована у розмірі 10701,55 грн, утримано військовий збір у розмірі 160,52 грн.

компенсація за невикористану додаткову відпустку

33. За рішенням суду грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік фактично виплачено позивачеві 02.06.2020 у розмірі 37460,60 грн.

34. Компенсація нарахована у розмірі у розмірі 38031 грн, утримано військовий збір у розмірі 570,47 грн.

35. За поясненнями відповідача виплата здійснена 29.05.2020.

одноразова допомога при звільненні

36. За рішенням суду виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за 17 попередніх років служби за поясненнями відповідача проведена 23.07.2020, фактично виплачена 27.07.2020 у розмірі 96327,09 грн.

37. Допомога нарахована у розмірі 97794 грн, утримано військовий збір у розмірі 1466,91 грн.

матеріальна допомога на покращення соціально-побутових питань

38. Управлінням державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області 18.09.2020 здійснено безспірне списання коштів з рахунків військової частини 3011 Національної гвардії України у повному обсязі на суму 16433,47 грн, при виконанні виконавчого листа про стягнення з військової частини матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік.

39. Виплата допомоги у розмірі 16433,47 грн здійснена 18.09.2020.

40. Податки не утримувались.

41. Позивачем подано рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік 12.04.2019, за поясненнями відповідача наказ про виплату відсутній, рішення комісії про виплату не приймалось.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

42. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

43. За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

44. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

45. Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

46. Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

47. Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

48. Відповідно до абзацу першого пункту 2 «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

49. Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

50. Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

51. За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

52. «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України.

53. Відповідно до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

54. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

55. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

56. Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

57. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

58. Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що заявлений спір стосується застосування до військової частини відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України, статті 625 ЦК України у зв`язку із невиконанням обов`язку виплати військовослужбовцю усіх належних при звільненні з військової служби сум.

щодо застосування норм трудового законодавства

59. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

60. Оскільки спірні правовідносини нормами спеціального законодавства не врегульовані, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

61. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, зазначив, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

щодо строку звернення до суду

62. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20, погодившись із висновком суду апеляційної інстанції у цій справі щодо обмеження права позивача на звернення до суду з позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України, та сформував правовий висновок, відповідно до якого звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України.

63. Таким чином, строк звернення до суду із цим позовом обчислюється місячним терміном за дня проведення остаточного розрахунку з усіх належних звільненій особі платежів, а строк звернення до суду із такою позовною вимогою обраховується з наступного дня після проведення остаточного.

64. Одним із обов`язкових критеріїв для надання оцінки розміру сум середнього заробітку за час затримки остаточної виплати всіх належних працівникові сум є період прострочення, тобто весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

65. Із позивачем остаточний розрахунок фактично проведено 18.09.2020, позов направлено до суду засобами поштового зв`язку 15.10.2020, у зв`язку із чим суд зазначає про додержання позивачем місячного строку звернення до суду із цим позовом.

66. Доводи відповідача про те, що на момент звільнення була відсутня заборгованість щодо проведення остаточного розрахунку, та виникнення підстав для виплати виключно на підставі судового рішення, суд вважає помилковими, оскільки розглянуті спори у справах № 160/8533/19, № 160/9538/19 стосувались проходження публічної служби та проведення остаточного розрахунку при звільненні.

компенсація за неотримане речове майно

67. У постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 Верховний Суд дійшов висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

68. В той же час судова палата зауважила, що умовою для виникнення обов`язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

69. Аналогічні правові висновки здійснені Верховним Судом у постановах від 27.01.2021 у справі № 340/680/20, від 28.01.2021 у справі № 520/5559/2020.

70. Оскільки позивач звільнений 01.08.2019, а заява про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно подана позивачем командиру військової частини 22.10.2019, тобто не під час проходження військової служби, суми вказаної компенсації не включаються до складу сум остаточного розрахунку при звільненні у розумінні статті 116 КЗпП України, у зв`язку із чим відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

щодо середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку

71. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

72. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

73. В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах;

- співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

74. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.019 у справі № 761/9584/15-ц.

75. У пункті 43 постанови від 20.01.2021 у справі № 200/4185/20-а, Верховний Суд зазначив, що виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення.

76. Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

77. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

78. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16).

79. 01.08.2019, в останній день проходження служби, позивачеві не виплачені суми:

- компенсації за невикористану основну відпустку: нараховано 10866 грн, виплачено 17.10.2019 у розмірі 10703,01 грн;

- компенсації за невикористану додаткову відпустку: нараховано 38031 грн, виплачено 02.06.2020 у розмірі 37460,60 грн.

- одноразової допомоги при звільненні: нараховано 97794 грн, виплачено 27.07.2020 у розмірі 96327,09 грн;

- матеріальної допомоги на покращення соціально-побутових умов: виплачено 18.09.2020 у розмірі 16433,47 грн.

80. Обчислення середнього заробітку проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

81. Нараховане середньоденне грошове забезпечення позивача за два попередні повні календарні місяці, що передували звільненню з військової служби, склало 539,99 грн (32939,19 грн (16505,72 грн за липень 2019 року + 16433,47 грн за червень 2019 року) / 61 день (30+31)).

82. При звільнені із позивачем проведено остаточний розрахунок у розмірі нарахованих платежів на суму 44999,95 грн.

83. Загальна сума невиплачених позивачу платежів складає 160924,17 грн.

84. Повне середнє грошове забезпечення за період з 01.08.2019 по 18.09.2020 (415 днів) складає 224095,85 грн (415 днів х 539,99 грн).

85. За вказаних обставин справи, з огляду на правову позицію судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постановах від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, суд дійшов висновку, що при розгляді цього спору необхідно застосовувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України.

86. В разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. Розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

87. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

88. Належні до виплати позивачу суми остаточного розрахунку складають 205249,12 грн, тобто 100% (44324,95 грн (виплачено) + 10703,01 грн (грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки) + 37460,60 грн (грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) + 96327,09 грн (одноразова грошова допомога при звільненні) + 16433,47 грн (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік)).

89. Несвоєчасно виплачені суми остаточного розрахунку дорівнюють:

- за період з 01.08.2019 по 17.10.2019: 160924,17 грн, що складає 78,40% належних до виплати сум (160924,17 грн х 100 / 205249,12 грн);

- за період з 18.10.2019 по 02.06.2020: 150221,16 грн (160924,17 грн - 10703,01 грн), що складає 73,19% від належних до виплати сум (150221,16 грн х 100 / 205249,12 грн);

- за період з 03.06.2020 по 27.07.2020: 112760,56 грн (160924,17 грн - 10703,01 грн - 37460,60 грн), що складає 54,94% від належних до виплати сум (112760,56 грн х 100 / 205249,12 грн);

- за період з 28.07.2020 по 18.09.2020: 16433,47 грн (160924,17 грн - 10703,01 грн - 37460,60 грн - 96327,09 грн), що складає 8,01% від належних до виплати сум (16433,47 грн х 100 / 205249,12 грн).

90. За період:

- з 01.08.2019 по 17.10.2019 (78 днів) середній заробіток (грошове забезпечення) складає 42119,22 грн (539,99 грн х 78 днів), а 78,40% від такої суми середнього заробітку дорівнює 33021,47 грн (42119,22 грн х 78,40%);

- з 18.10.2019 по 02.06.2020 (229 днів) середній заробіток (грошове забезпечення) складає 123657,71 грн (539,99 грн х 229 днів), а 73,19% від такої суми середнього заробітку дорівнює 90505,08 грн (123657,71 грн х 73,19%);

- за період з 03.06.2020 по 27.07.2020 (55 дня) середній заробіток (грошове забезпечення) складає 29699,45 грн (539,99 грн х 55 днів), а 54,94% від такої суми середнього заробітку дорівнює 16316,88 грн (29699,45 грн х 54,94%);

- за період з 28.07.2020 по 18.09.2020 (53 дня) середній заробіток (грошове забезпечення) складає 28619,47 грн (539,99 грн х 53 дня), а 8,01% від такої суми середнього заробітку дорівнює 2292,42 грн (28619,47 грн х 8,01%).

91. Таким чином, загальна сума відсоткових нарахувань середнього заробітку (грошового забезпечення) за вказані періоди дорівнює 142135,85 грн (33021,47 грн + 90505,08 грн + 16316,88 грн + 2292,42 грн).

92. З урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо пропорційного зменшення розміру середнього заробітку до розміру невиплачених суд, висловлених у постановах від 30.11.2020 № 480/3105/19, від 23.12.2020 у справі № 825/1732/17, від 29.12.2020 у справі № 520/11337/18, від 11.02.2021 у справі № 160/13220/19, від 21.04.2019 у справі № 360/3574/19, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час прострочення проведення повного остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 142135,85 грн, у зв`язку із чим заявлені позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

93. Наведене правозастосування відповідає правовим висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах від 27.08.2020 у справі № 804/871/16, від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, від 20.01.2021 у справі № 240/12238/19.

щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних

94. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 4678,59 грн та індексу інфляції у розмірі 4127,89 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач посилається на статтю 625 ЦК України та правові висновків судів касаційної інстанції у справах № 6-113цс-14, № 686/21962/15-ц.

95. Суд зазначає, що у постанові від 08.02.2018 у справі № 826/22867/15 Верховий Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

96. Між тим спірні правовідносини врегульовані трудовим законодавством, зокрема, статтею 116 КЗпП України, яка гарантує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

97. Позивач не є кредитором по відношенню до відповідача.

98. Оскільки в цій справі між позивачем та відповідачем не виникли грошові правовідносини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних за несплату коштів, належних до виплати при звільнені є безпідставними.

99. Трудовим законодавством передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні (стаття 117 КЗпП України, вимоги на підставі вказаної норми заявлені у цьому спорі), а також здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», однак позивачем не було заявлено відповідних позовних вимог у цій справі.

100. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі № 826/22868/15, від 08.11.2018 у справі № 826/22865/15.

101. Посилання позивача на норми статті 625 ЦК та на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (ЄДРСР № 74838873), Верховного Суду України у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, є безпідставним, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у вказаних справах як за суб`єктним складом так і за правовою природою (характером) спору. Зокрема, судами розглянуто спір про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.06.2009 в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

102. З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

103. Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

104. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3011 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 23313871; вул. Володимира Великого, 93, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50071) - задовольнити частково.

105. Стягнути з Військової частини 3011 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби у розмірі 142135,85 грн (сто сорок дві тисячі сто тридцять п`ять гривень 85 копійок).

106. В іншій частині позовних вимог відмовити.

107. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя І.О. Верба