Ухвала суду № 97270858, 27.05.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2005/18

Провадження № 1-кп/635/183/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

за участі прокурора - Гелета О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ? адвоката Толстової О.О.,

потерпілого ? ОСОБА_2 ,

представника потерпілого ? адвоката Плетенко О.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017220430001209 від 12.06.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із середньо-технічною освітою, одруженого, працюючого в ФОП ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

в с т а н о в и в :

11 червня 2017 року близько 09:30, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в смт Березівка, на території «Садового товариства «Клен», біля ділянки № НОМЕР_1 , Харківського району Харківської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно наніс останньому декілька ударів рукою по обличчю та голові, чим спричинив потерпілому згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3627-ая\17 від 07.07.2017, синці на обличчі, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень та перелом кісток носу, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку з вестибуло-атактичним синдромом, синдромом внутрішньочерепної лікворної гіпертензії та забиту рану на обличчі (кожне з них) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), згідно (п.п. 2.3.1а, 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).

Згідно обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

29 березня 2021 року до канцелярії суду від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі положень статті 49 КК України.

Також 31 березня 2021 року від захисника обвинуваченого ? адвоката Толстової О.О. до канцелярії суду надійшло клопотання, в якому просить закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220430001209 від 12.06.2017, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі положень статті 49 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених.

Прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області Гелета О.О. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотань обвинуваченого та його захисника про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Потерпілий ОСОБА_2 та представник потерпілого ? адвокат Плетенко О.І. в судовому засіданні заперечували проти клопотань обвинуваченого та його захисника про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення), кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України відносилось до злочинів невеликої тяжкості.

Згідно із Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності з 01 липня 2020 року (крім пункту 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону) внесено зміни до Кримінального Кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема відповідно до частин першої, другої статті 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, де кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, відповідно до положень статті 12 КК України з 01 липня 2020 року кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, виходячи з санкції частини відповідної статті, перестало бути злочином та тепер відноситься до категорії кримінальних проступків.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності ? це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами статті 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 284, частини третьої статті 285, частини четвертої статті 286, частини третьої статті 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

Статтею 49 КК України (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Так само, за положеннями статті 49 КК України (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки ? у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Суд зазначає, що процесуально-правовою підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення і воно є обов`язковим, за винятком випадків, спеціально передбачених у законі. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави.

Висновок з приводу застосування положень статті 49 КК України приведено також Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2021 року (справа №328/1109/19, провадження № 51-5464 кмо 20). Так, як вказано у приведеній постанові Верховного Суду, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17Ю, провадження № 13-47кс20) звернула увагу на те, що звільнення від кримінальної відповідальності за статті 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, яке було скоєне ним 11 червня 2017 року.

Оскільки під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з моменту вчинення останнім кримінального правопорушення сплило понад три роки.

Враховуючи, що з дня скоєння злочину, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався, обвинувачений звернувся із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Оскільки Кримінальним процесуальним законом не передбачено, яке суд має прийняти рішення щодо цивільного позову у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284, 286, 372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого ? адвоката Толстової О.О. про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а кримінальне провадження у відношенні нього закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 КК України.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину ? залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Повний текст ухвали оголошено 31 травня 2021 року

Суддя - Я.А. Шинкарчук