Рішення № 97270737, 17.03.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17979/19

Провадження № 2/643/449/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Наумкіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором позики в розмірі 51627,60 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є фінансовою установою, що надає фінансові послуги з надання у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 28.09.2016 року між позивачем та відповідачем укладено Договір позики № 76839 (далі - Договір) в електронній формі. За умовами вказаного Договору, позивач надав відповідачу позику в розмірі 1200,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позику надано строком на 30 днів. Відповідно до п. 1.4 Договору, дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору позики між позичальником і позикодавцем. Позивачем належним чином виконані умови Договору, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. Згідно п. 1.5 Договору, нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,7 процентів від суми позики, але не менше 20,00 грн. за перший день користування позикою; 1,7 процентів від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2 Договору; 3,8 процентів від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором. Реєстрація відповідача на сайті позивача, подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір було укладено та підписано в електронній формі. Станом на день подання позову відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на 25.10.2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 51627,60 грн., з яких: 1200,00 грн. - основний борг, 22909,20 грн - заборгованість по відсоткам; 27518,40 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судові засідання не з`явився, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, надав заяву, в якій просив суд розглядати справу за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Порядок і умови надання позивачем грошових коштів у позику визначені Правилами надання грошових коштів у вигляді позики, затверджених наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року (далі Правила). В Правилах зазначено, що вони є публічною пропозицією (офертою) ТОВ «ВЕЛЛФІН» в розумінні ст. 641, 644 ЦК України укласти договір позики на умовах, що встановлені Товариством і застосовуються в разі подання фізичною особою-заявником заявки на сайті Товариства за електронною адресою на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачають дані Правила (акцепт). Згідно Правил, вони є невід`ємною частиною договору позики.

Як вбачається із наданих позивачем скріншотів та доводів позовної заяви, відповідач згідно умов Розділу 4 Правил акцептував оферту, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН», з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому відповідачу було перераховано грошові кошти.

Відповідно до умов Договору позики № 76839 від 28.09.2016 року, укладеного між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником), позивач зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в позику в сумі 1200,00 грн. шляхом перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний відповідачем. Позика надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,7 % від суми позики, але не менше ніж 20,00 грн., за перший день користування позикою; 1,7% від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики; 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк позики у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Згідно повідомлення в.о. директора ТОВ ФК «Вей Фор пей», яке згідно договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 забезпечує організацію та здійснення переказу грошових коштів на користь позивача по транзакціях, що ініціюються клієнтами, за дорученням позивача 28.09.2016 здійснено успішний переказ коштів в сумі 1200,00 грн. на картку клієнта ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд вважає доведеним, що 28.09.2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем укладено договір позики № 76839 у формі електронного документу з електронними підписами сторін.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з доводів позовної заяви, відповідач зобов`язання щодо повернення позики не виконав, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка складається з суми позики та процентів за користування позикою.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, а саме.

Суд не може визнати обґрунтованим розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, згідно якого розмір такої заборгованості складає 51627,69 грн., з яких 1200,00 грн. - основний борг; 22909,20 грн - заборгованість по відсоткам; 27518,40 грн. - заборгованість про простроченим відсоткам, з наступних підстав.

Як вбачається з умов Договору позики, остання надавалась на строк 30 днів.

Таким чином, розмір процентів, нарахованих протягом строку, на який надавалась позика, складає 612,00 грн. (1200 грн. х 30 днів х 1,7%).

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості по процентам в розмірі 22909,20 грн., оскільки із спливом узгодженого сторонами 30-денного строку користування позикою, право позивача нараховувати передбачені Договором проценти за позикою припинилось.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення грошових коштів в розмірі 27518,40 грн., суд керується таким.

Як вбачається з умов Договору, грошові кошти в розмірі 3,8 % від суми позики за кожен день користування сплачуються відповідачем у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором.

При цьому в п. 3.3, 3.5 Договору, а також п. 7.3, 7.12 Правил міститься посилання на сплату відповідачем таких платежів, як сума позики, нараховані проценти та штрафні санкції.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи умови укладеного між сторонами Договору, суд приходить до висновку, що проценти в розмірі 3,8 % за своєю правовою природою є неустойкою за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо повернення позики.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в Постанові Верховного Суду від 03.10.2019 по справі № 914/2202/18, аналіз приписів статей 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Враховуючи наведене та розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів, у суду, за відсутності відповідного клопотання відповідача, відсутні підстави за власною ініціативою вирішувати питання щодо зменшення розміру грошових коштів, нарахованих за невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позики.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів в розмірі 27518,40 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 29330,40 грн. (1200,00 грн. + 612,00 грн. + 27518,40 грн.).

Позивачем заявлено позовні вимоги в розмірі 51627,60 грн., судом задоволено позовні вимоги в розмірі 29330,40 грн. Розмір судового збору в даній цивільній справі складає 1921,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 1091,35 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ № 39952398, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 300346) заборгованість за договором позики в розмірі 29330,40 грн. (двадцять дев`ять тисяч триста тридцять гривень сорок копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ № 39952398, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 300346) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 1091,35 грн. (одна тисяча дев`яносто одна гривня тридцять п`ять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.А. Крівцов