Рішення № 97270282, 26.05.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/31/21

номер провадження 2/546/214/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/31/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в :

24.12.2020 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, направивши позовну заяву засобами поштового зв`язку, яка отримана судом 13.01.2021.

У своєму позові позивач просить суд сягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.09.2012, станом на 04.11.2020 у розмірі 16 395,43 грн, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 2102,00 грн

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 19.09.2012 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 04.11.2020 утворилася заборгованість у розмірі 16 395,43 грн, яка складається із:

-11 924,91 грн – заборгованості за тілом кредиту;

-4 470,52 грн – заборгованості за простроченими відсотками.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.09.2012, станом на 04.11.2020 у розмірі 16 395,43 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 2102 грн.

08.02.2021 суддею Романенко О.О. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.78), не з`явився. Долучив до позовної заяви клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.54).

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.77). Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не надав заперечень проти зазначених у позові обставин, зокрема щодо укладення між ним та банком договору про надання кредиту, приєднання нею до Умов і Правил надання банківських послуг, визнання нею Тарифів банку.

Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2012 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», укладено кредитний договір із ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.13).

При оформленні кредитної картки позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, що підтверджується його підписом на анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанк» (а.с.13).

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідача та керуючись принципами змагальності та диспозитивності, суд вважає встановленим, що 19.09.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг з використанням кредитної картки, шляхом приєднання, в порядку ст. 634 ЦК України, до умов запропонованих банком в письмових Умовах та Правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачкою заяви (надалі - Заява), в якій міститься підпис зроблений від його імені про ознайомлення з цими Умовами та Правилами.

До позову позивач надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» (а.с.14), а також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 15-40).

Позивачем відповідачу було надано кредитну картку, строк дії якої визначено до травня 2020 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.12).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 20.11.2014 останньому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 00,00 грн, який 16.08.2016 збільшено до 300,00 грн, а потім у цей же день до 1000,00 грн. 02.08.2018 кредитний ліміт відповідачу зменшено до 0,00 грн (а.с.11).

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором б/н від 19.09.2012 (а.с.6-10) та виписки за договором № б/н, станом на 09.11.2020 (а.с.48-51) вбачається, що за вищевказаним картковим рахунком відповідачем проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів з метою повернення отриманого кредиту, окрім того, здійснюється автоматичне погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Останнє використання коштів відповідачем відбулось 12.02.2020 (а.с.10). Останнє поповнення карткового рахунку відповідачем самостійно здійснено 16.08.2019 на суму 950,00 грн (а.с.48). У подальшому відбувалось автоматичне погашення заборгованості

З розрахунків заборгованості за договором б/н від 19.09.2012 (а.с.6-10), наданого банком, вбачається, що станом на 04.11.2020 заборгованість відповідача становить 16 395,43 грн, яка складається із:

-11 924,91 грн – заборгованості за тілом кредиту;

-4 470,52 грн – заборгованості за простроченими відсотками.

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України, є різновидом договору банківського рахунку, умовами якого було передбачено кредитування відповідача у межах кредитного ліміту (ст.1069 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.2 ст.1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунку, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Дослідивши письмові докази, надані на підтвердження позовних вимог, та норми матеріального права у їх сукупності та системному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стосується заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з наступного.

Строк дії картки відповідача визначено по травень 2020 року, тобто до 31.05.2020, що відповідає останньому дню місяці. Автоматичне погашення заборгованості не свідчить про отримання нової картки відповідачем та продовження строку дії договору.

На підтвердження заборгованості по кредитному договору позивачем надано три роздруківки розрахунку заборгованості за договором. Згідно розрахунок заборгованості за період з 20.11.2014 по 26.07.2015 (а.с.6), станом на 01.11.2020 заборгованість у відповідача відсутня.

Два інші розрахунки – за період з 01.11.2015 по 30.09.2019 та за період з 01.10.2019 по 04.11.2020 (а.с.7-10) містять відомості про наявну заборгованість у відповідача у справі.

Суд вважає доведеним належними і допустимими доказами заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9034,06 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

У той же час, у своїх розрахунках банк вказує таку графу як «заборгованість за простроченим тілом кредиту», яка станом на кінцеву дату строку дії картки (31.05.2020) становить 2 890,85 грн.

Окрім того, судом встановлено, що вказані розрахунки, зокрема, містять у собі окремі графи щодо нарахування відсотків: «нараховано відсотків на заборгованість за кредитом» та «відсотки, погашені за рахунок тіла кредиту».

З наданих розрахунків судом встановлено, що окрім нарахованих банком відсотків за користування кредитом у розмірі 4 140,77 грн, які нараховано у межах строку дії картки (до 31.05.2020), позивачем також включено відсотки до тіла кредиту, що є недопустимим, оскільки поняття тіла кредиту та відсотків за користування кредитом є абсолютно різними за своєю правовою природою, порядком обрахунку та правовим регулюванням.

Наявність вищевказаних протиріч в самих розрахунках заборгованості, а також відсутність в Умовах та правилах надання банківських послуг взагалі такого поняття як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг відповідальність по їх сплаті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для стягнення з відповідачки вказаної складоваї заборгованості, оскільки при цьому буде порушуватись принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін.).

Тому суд вважає, що прострочене тіло кредиту станом на 31.05.2020 у розмірі 2 890,85 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню у розмірі у розмірі 9 034,06 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що строк дії договору відповідає кінцевий даті строку дії картки. Згідно довідки, кредитна картка видана відповідачу строком по травня 2020 року, тобто кінцевим строком договору є 31 травня 2020 року.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки узгоджуються з позиціями Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 635/1921/16-цта Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц.

Таким чином, у даній справі вимоги банку про стягнення процентів після 31.05.2020 (закінчення строку дії картки) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені поза межами строку дії кредитного договору. Однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є безпідставними, а тому не підлягають стягненню.

Так, з відповідача підлягають стягненню відсотки, нараховані за даним кредитним договором у межах дії його строку, тобто до 31.05.2020, що згідно розрахунку заборгованості наданого банком, становить 4 140,77 грн.

Тобто позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 329,75 грн, нарахованої поза межами строку дії договору (після 31.05.2020) стягненню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 19.09.2012, яка станом на 31.05.2020 становить 13 174,83 грн та складається із:

-9 034,06 грн – заборгованості за тілом кредиту;

-4 140,77 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № PROM9B7М95 від 09.11.2020 (а.с.1).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 16 395,43 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 13 174,83 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 80,4 % (13 174,83 х 100 : 16 395,43 = 80,4%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 80,4%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1 690,01 грн (2102,00 х 80,4%=1 690,01).

На підставі викладеного, відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 610, 626,628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1066,1069 ЦК України, керуючись ст. ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.09.2012 станом на 31.05.2020 у розмірі 13 174,83 грн (тринадцять тисяч сто сімдесят чотири гривні 83 копійки) та складається із:

-9 034,06 грн (дев`ять тисяч тридцять чотири гривні 06 копійок) – заборгованості за тілом кредиту;

-4 140,77 грн (чотири тисячі сто сорок гривень 77 копійок) - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1 690,01 грн (одна тисяча шістсот дев`яносто гривень 01 копійка) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Повний текст рішення суду складено 26 травня 2021 року.

Учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Романенко