Ухвала суду № 97269314, 26.05.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/503/21

Провадження №1-в/367/54/2021

УХВАЛА

Іменем України

26 травня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кафтанова В.В.,

секретаря Сливки А.В.,

з участю прокурора Запорожець О.В.,

захисника Нагорного О.В.,

представника КНП «ІЦМЛ» Корольова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ірпінського міського суду заяву лікаря-психіатра комунального некомерційного підприємства «Ірпінська центральна міська лікарня» Ковальова М.В. про припинення застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах щодо ОСОБА_1 , 1981 р.н.,-

встановив:

До суду надійшла заява лікаря-психіатра комунального некомерційного підприємства «Ірпінська центральна міська лікарня» Ковальова М.В. про припинення застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах щодо ОСОБА_1 . Свою заяву мотивував тим, що ОСОБА_1 з 21.01.2021 року по 10.03.2021 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КЗ КОР "Київська обласна психоневрологічна лікарня № 2" (смт. Ворзель, вул. Паркова, 4), виписаний в задовільному стані. На даний момент хворий критично усвідомлює свій психічний стан, відношення до оточуючих і до скоєного злочину. Має позитивні плани на майбутнє, бажає працювати двірником і будувати свою сім`ю. Зобов`язується регулярно відвідувати дільничного психіатра і приймати підтримуюче лікування.

Представник КНП «ІМЦЛ» Корольов М.В. просив задовольнити свою заяву про припинення застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах щодо ОСОБА_1 з передачею його на піклування родичам з обов`язковим лікарським наглядом.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви, вважав, що на даний час лікування хворого припинено.

Захисник в судовому засіданні не заперечував щодо припинення застосування відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заяву представника лікарні та позицію свого захисника.

Заслухавши думку прокурора та захисника, лікаря та ОСОБА_1 , вивчивши матеріали провадження, суд прийшов до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 95 КК України припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за поданням лікаря-психіатра, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність припинення таких заходів.

Так, судом встановлено, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.11.2019 року до ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України застосовані примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

ОСОБА_1 , згідно висновку від 21.01.2021 року доступний формальному контакту, напружений, на запитання відповідає вибірково, кидає гнівливі погляди на батька, не задоволений присутністю в квартирі лікарів, починає нервувати, коли його запитують про стосунки з батьками. Мислення різнопланове, паралогічне. Емоційно вихолощений. Критика відсутня.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 140 від 10.03.2021 року, хворий ОСОБА_1 орієнтований всебічно вірно. Мовному контакту доступний. Відповідає по суті. Мислення паралогічне, різнопланове. Пам`ять, інтелект знижені. Обмани сприйняття, маячіння не виявляє. Настрій рівний. Емоційно сплощений. Критика формальна. Виписаний в супроводі батька в задовільному стані.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 КК України, особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу.

Стаття 94 КК України містить три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: характер і тяжкість захворювання (медичний критерій); тяжкість вчиненого діяння (юридичний критерій); ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб (соціальний критерій).

Характер і тяжкість захворювання визначаються клінічною формою психічного захворювання, його глибиною і стійкістю, динамікою хворобливого процесу, прогнозом його перебігу та деякими іншими обставинами, що стосуються хворобливого стану особи. Характер психічного захворювання, його форма, глибина, стійкість, особливості психічного стану і поведінки в період вчинення суспільне небезпечного діяння є провідною ознакою, яка визначає суспільну небезпеку психічно хворого. Тяжкість вчиненого діяння ґрунтується на положеннях ст.12 КК України про класифікацію злочинів. Ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб містить оцінку: а) суспільної небезпечності вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; б) психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності даного хворого для оточуючих.

Згідно ч. 3 ст. 95 КК України, у разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов`язковим лікарським наглядом.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» зазначено, що з огляду на вимоги статей 19, 94 КК України, до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.

Так, з матеріалів даного кримінального провадження, вбачається, що на даний час психічний стан здоров`я ОСОБА_1 покращився, знизилася суспільна небезпечність хворого і на даний час хворий не являє особливої небезпеки для оточуючих, про що також зазначив представник лікарні у судовому засіданні, а відтак, останньому може бути припинено застосування амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, з передачею його на піклування родичам з обов`язковим лікарським наглядом.

Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 19 Закону України "Про психіатричну допомогу", ст. 95 КК України, ст.ст. 376, 514 КПК України суд,-

ухвалив:

Заяву лікаря-психіатра комунального некомерційного підприємства «Ірпінська центральна міська лікарня» Ковальова М.В. про припинення застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Припинити застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах ОСОБА_1 , 1981 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , які призначені ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.11.2019 року.

Передати ОСОБА_1 на піклування родичам з обов`язковим лікарським наглядом.

На ухвалу до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію протягом 7 днів.

Суддя: В.В. Кафтанов