Рішення № 97268106, 28.05.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1215/21

Провадження № 2/210/963/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" травня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди спричиненої нещасним випадком,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває вказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що

з 13.09.1974р. тю І5.08.2008р., він працював на ш. «Гигант» за професіями: підземний прохідник, підземний начальник дільниці та поземним електрослюсарем на підприємстві відповідача.

15.08.2008 року був звільнений із підприємства відповідача за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію по ст. 38 КЗпП України.

З 1994р. по теперішній час він переносить моральні страждання та переживання, а причиною цього є те, що при виконанні трудових обов`язків у відповідача стався нещасний випадок.

22.02.1994р. в другу зміну він керував роботою по заливанию бетону з 710 горизонт, який подавався з вагонів та потрапляв до горизонту 735. В момент залиття лопнув стояк та почав випирати опалубко, в результаті чого почало витискати бетон який туди вже давно потрапив. Переривати або зупиняти залиття було заборонено, так як повинні були заливати бетон 3 доби без перерв, так як він почне розшаровувати основу горизонту.

Розуміючи відповідальність, він підбіг до борту та спробував його здвинути в сторону для запобігання витискання бетону. В той момент як він почав підіймати та штовхати борт, відчув сильний гострий біль в попереку, в результаті чого втратив свідомість.

В момент нещасного випадку поряд знаходилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відразу допомогли прийти до тями, а в подальшому доставили його кліттю на поверхню для надання медичної допомоги в медичному пункті.

Після нещасного випадку позивач відразу був госпіталізований до лікарні, де була надана перша медична допомога.

Після нещасного випадку на підприємстві позивач неодноразово проходив курс лікування в Міських лікарнях.

17.01.1995 року Акт №2 про нещасний випадок де в п. 15.1 вказано діагноз: Посттравматичний остеохондроз с дегенеративними змінами хребта.

Відповідно до п. 11.3 Акту №2 причиною нещасного випадку є недосконалість технологічного процесу та недоліки в конструкції обладнання.

Рішенням МСЕК йому первинно 1995р. було встановлено 20% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву. Вказаний відсоток не змінювався, тож 07.04.2009 року було безстроково встановлено 20% втрати професійної працездатності.

Встановлення втрати працездатності безстроково свідчить, що фізичний стан вже ніколи не покращиться, від чого позивач звісно морально страждає.

Від нещасного випадку позивач переносе моральні страждання та переживання, а також відчуває фізичну біль.

Великий страх та шок переніс в момент нещасного випадку, відразу відчув сильний гострий біль в спині від чого втратив свідомість.

В перші дні лікування позивач дуже хвилювався, так як вважав, що можуть бути проблеми, так як хребет - це дуже важливий елемент в організмі, який може потягнути за собою важкі наслідки. Довгий час турбував біль в поперековому відділі хребта з іррадацією в правій нозі.

Починаючи з 1994 року і по теперішній час позивач майже щорічно лікується в клініках промислової медицини, але полегшення стану здоров`я не відбувається. Виписні епікризи надав для ознайомлення, де вказано скарги на здоров`я та тривалий час лікування в різних лікарнях нашого міста. На даний момент позивач зберіг дуже малу частину виписних епікризів, так як вважав, що вони не потрібні.

Згідно висновків лікарів позивачу протипоказано: фізичне перенавантаження. Після нещасного випадку він втратив можливість працювати за своєю професією, яка приносила основний дохід. Вже починаючи з 1996 року він працював вже за професією - підземний електрослюсар, так як втратив можливість працювати за професією за якою проходив навчання.

Також лікарями рекомендовано: спостереження лікарів за місцем мешкання, прийом медикаментозних препаратів. Від рекомендацій він звісно переносить моральні страждання, так як повинен витрачати власний час для проходження курсу лікування для підтримання, свого здоров`я.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я – 150000 грн.

Сторони в судове засідання не викликались.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Так, у відзиві, поданому представником відповідача, зазначено, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач працював на підприємстві, яке не входить до складу підприємства-відповідача . Окрім того, представником позивача у відзиві зазначено, що вина підприємства відсутня, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.09.1974р. тю І5.08.2008р., працював на ш. «Гигант» за професіями: підземний прохідник, підземний начальник дільниці та поземним електрослюсарем на підприємстві відповідача.

15.08.2008 року був звільнений із підприємства відповідача за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію по ст. 38 КЗпП України.

22.02.1994 року з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується Актом про нещасний випадок (а.с. 9-12) за №2 форми Н-1.

Так, позивач працював у другу зміну та керував роботою по заливанию бетону з 710 горизонт, який подавався з вагонів та потрапляв до горизонту 735. В момент залиття лопнув стояк та почав випирати опалубко, в результаті чого почало витискати бетон. В той момент як позивач почав підіймати та штовхати борт, втратив свідомість.

Свідками нещасного випадку були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які доставили позивача кліттю на поверхню для надання медичної допомоги в медичному пункті.

Відповідно до п. 11.3 Акту №2 причиною нещасного випадку є недосконалість технологічного процесу та недоліки в конструкції обладнання.

Отже, з позивачем трапився нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Суд не погоджується з позицією сторони відповідача, щодо його неналежності з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1,2 Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 ДВО «Кривбасруда» було перейменоване у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», а правонаступником перейменованого ДВО «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький залізорудний комбіна» 12.07.1999 року.

Державне підприємство «Криворізький залізорудний комбінат» було шляхом реорганізації було перетворено у ДП (дочірнє підприємство) «Криворізький залізорудний комбінат». 30.07.2001 року Дочірнє підприємство було перетворено у ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», яке стало правонаступником реорганізованого ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат», а вже з 04.04.2011 року воно було перейменовано на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

На час роботи позивача на шахті ОСОБА_4 вона входила в ВО «Кривбасруда» і отже правонаступник ВО «Кривбасруда» є відповідача - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суву у складі колеги суддів Першої судової штати Касаційного цивільного суду від 14 липня, 2020 року у справі №212/6988/17-ц.

Зважаючи на вищевказану правову позицію, суд доходить до висновку, що позовна заява подана до належного відповідача.

Рішенням МСЕК позивачу первинно 1995р. було встановлено 20% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву.

07.04.2009 року безстроково встановлено 20% втрати професійної працездатності. (а.с. 13,14)

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 – 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено втрату професійної працездатності, у 1994 році по трудовому каліцтву, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, суд вважає, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.

У відповідності до положень п.11 цих Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року викладених у постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з виробничою травмою позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, та тягнуть за собою відчуття болю.

З вказаних обставин вбачається, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання трудового каліцтва, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги здійснення страхових виплат, вважає можливим стягнути на його користь 80000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди спричиненої нещасним випадком – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом – 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, без урахування податків, зборів та інших платежів.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко