Ухвала суду № 97265984, 27.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 травня 2021 року м. Київ № 640/12202/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м, Києвіпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ПФУ в м, Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від сум грошового забезпечення та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії та з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії виходячи з 90% від сум грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Служби зовнішньої розвідки України від 07.09.2020 №97, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 8320,00 грн; оклад за військовим званням - 1410,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) - 4865,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (25 %) - 3648,75 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 1248,00 грн; премія (30 %) - 2496,00 грн.;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від сум грошового забезпечення та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії та з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Служби зовнішньої розвідки України від 07.09.2020 №97, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 8320,00 грн; оклад за військовим званням - 1410,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) - 4865,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (25 %) - 3648,75 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 1248,00 грн; премія (30 %) - 2496,00 грн, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.

Ухвалою судді від 14.05.2021 позовну заяву позивача залишено без руху.

Залишаючи позовну заяву без руху суддею була звернута увага позивача на те, що, як видно з прохальної частини поповичам заявлено 3 (три) вимоги немайнового характеру.

Відтак, була звернута увага позивача (представника позивача) на те, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 3 ст. 6 «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2021 - 2270,00 грн.

Відтак, за звернення до суду з даним позовом позивачу необхідно було сплатити судовий збір у загальному розмірі 2724,00 грн., однак зважаючи на те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі лише 908,00 грн., тобто за 1 (одну) вимогу немайнового характеру, останньому необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 1816,00 грн. за інші 2 (дві) вимоги немайнового характеру.

Відтак, ухвалою суду від 14.05.2021 позивача зобов`язано надати суду оригінал документу про доплату судового збору за звернення до суду у розмірі 1816,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 14.05.2021, через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій представник зазначив, що ухвалу суду від 14.05.2021 у справі № 640/12202/21 про залишення позовної заяви без руху станом на 20.05.2020 він не отримав, а про її існування дізнався 19.05.2021 з офіційного сайту судової влади України.

Щодо підстав залишення позовної заяви без руху представник позивача зазначив, що Вищий адміністративний суд України у своїх роз`ясненнях, зокрема у постанові № 21-3944а16 від 14.03.2017, рекомендував враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо), як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Відтак, заявник робить висновок про те, що у разі звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, судовий збір за позицією Пленуму Вищого адміністративного суду України слід сплачувати як за одну вимогу немайнового характеру. Такий правовий підхід відповідає наявній судовій практиці, за якою судовий збір за подання до адміністративного суду позову про визнання протиправною бездіяльності (дій) та зобов`язання вчинити дії сплачується як за одну вимогу немайнового характеру. Адже визнання протиправною бездіяльності є наслідком зобов`язання вчинити певні дії для відновлення порушеного права, що випливає зі змісту ст. 245 КАС України та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Додає, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.09.2019 у справі № 640/21330/18 вказав, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20 зазначила, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Відтак, представник позивача просить суд відкрити провадження за позовною заявою № 640/12202/21.

Між тим, позивачем так і не було надано суду оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду у розмірі 1816,00 грн.

В той же час, необхідно зауважити, що суду відома позиція Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо того, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо), як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника на те, що предмет позову щодо визнання протиправними дій відповідача виключає в себе три окремі вимоги, а саме:

перша вимога стосується визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від сум грошового забезпечення, тобто стосується виплати з 01.01.2018 відсоткового грошового забезпечення;

друга вимога стосується визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити з 01.01.2018 виплату пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, тобто стосується виплати з 01.01.2018 підвищення пенсії;

третя вимога стосується протиправності дій відповідача щодо відмови з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії виходячи з 90% від сум грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Служби зовнішньої розвідки України від 07.09.2020 № 97, яка включає в себе наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 8320,00 грн; оклад за військовим званням - 1410,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) - 4865,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (25 %) - 3648,75 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 1248,00 грн; премія (30 %) - 2496,00 грн., тобто стосується виплати з 01.04.2019 перерахованої пенсії на підставі довідки Служби зовнішньої розвідки України.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що зі змісту позовної заяви вбачається, що остання містить виклад обставин та їх обґрунтування щодо кожної із заявленої позивачем вимоги, а саме: зміст позовної заяви позивачем (представником позивача) розбито на розділи (блоки).

Так, у пункті 2 описової частини позовної заяви щодо змісту позовних вимог (сторінка 3 позовної заяви) позивач зазначив, що:

1) під час перерахунку пенсії позивача в березні-квітні 2018 року відповідач вчинив протиправні дії та зменшив основний розмір пенсії позивача у відсотках від грошового забезпечення з 90% до 70%;

2) відповідач протиправно не виплачував позивачу 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018, натомість з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплачував 50 %, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %, і лише з 01.01.2020 виплачує 100 % суми підвищення пенсії;

3) відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у відмові перерахувати та виплатити пенсію позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Служби зовнішньої розвідки України від 07.09.2020 № 97, починаючи з 01.04.2019 з урахуванням 100% підвищення до пенсії.

При цьому, підпункт 3.1 пункту 3 описової частини позовної заяви (сторінка 4 позовної заяви) містить виклад обставин та обґрунтування вимоги позивача щодо зменшення йому основного розміру пенсії у відсотках від грошового забезпечення, а саме: зменшення з 90% до виплати йому з 01.01.2018 70% грошового забезпечення.

При цьому, обґрунтовуючи таку вимогу позивач у п/п. 3.1. описової частини зазначив, що пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VII (надалі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII (надалі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 р., до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

Тобто, заявник робить висновок про те, що зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач (представник позивача) додав, що зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині другій статті 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2018. Внесені Законами України № 3668-VII та № 1166- VII зміни до частини 13 Закону № 2262-ХП щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Відтак, відносно такої вимоги позивач (представник позивача) зазначив, що при перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати норми частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.

Разом з тим, підпункт 3.2 пункту 3 описової частини позовної заяви (сторінка 5 позовної заяви) містить виклад обставин та обґрунтування вимоги позивача щодо протиправності виплати підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, в наступному порядку: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення.

При цьому, обґрунтовуючи таку вимогу позивач (представник позивача) у п/п. 3.2. описової частини зазначив, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 було передбачено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ № 704. У свою чергу пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2018 № 103 було визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100.

Однак, позивач (представник позивача) відносно вказаної вимоги наголосив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45. Відповідно положення вказаного нормативно-правового акту втрачають чинність з 05.03.2019 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018), і не можуть застосуватися відповідачем для нарахування пенсії позивачу з цієї дати.

Відтак, відносно такої вимоги заявник робить висновок про те, що оскільки пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, на підставі якого позивачу, починаючи з 01.01.2018 пенсія виплачувалась в неповному обсязі, визнаний у судовому порядку протиправним з тієї підстави, що він суперечив положенням Закону № 2262- ХІІ, то втручання у право власності позивача не може бути визнано законним, з огляду на що відновлення порушеного права позивача має бути здійснене з моменту такого порушення, тобто з 01.01.2018.

Надалі, підпункт 3.3 пункту 3 описової частини позовної заяви (сторінка 11 позовної заяви) містить виклад обставин та обґрунтування вимоги позивача щодо протиправності відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки від 07.09.2020 № 97.

При цьому, обґрунтовуючи таку вимогу позивач (представник позивача) у п/п. 3.3. описової частини посилаючись на ст. 46 Конституції України, ч. 3 ст. 43, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, позивач зазначив, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Додає, що сам по собі перерахунок може проводитися як за рішенням Уряду, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України, так і за відповідною заявою пенсіонера.

Відносно вказаної вимоги позивач (представник позивача) зазначив, що 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Пунктом 2 вказаної постанови було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додає, згідно з пунктом 10 цієї постанови вона набирала чинності з 01.03.2018.

Відтак, заявник робить висновок про те, що з 01.03.2018 з набранням чинності постановою КМУ № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Додає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18 було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, у зв`язку з чим, з моменту набрання рішенням законної сили застосуванню підлягає та редакція основного нормативно-правового акту, яка була чинною до внесення до нього змін, які визнані судом протиправними й нечинними.

Таким чином, ознайомившись зі змістом позовної заяви, суддя звертає увагу на те, що позивач (представника позивача) зміст позовної заяви щодо обґрунтування предмету позову по кожній окремій позовній вимозі розбив на розділи (блоки), з яких чітко видно те, що позивач викладає обставини обґрунтування відносно заявлених 3 (трьох) окремих позовних вимог, оскільки кожна із заявлених вимоги містить свою окрему підставу її обґрунтування.

Відтак, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається заявлення позивачем (представником позивача) в одному предметі позові 3 (три) окремі вимоги немайнового характеру.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 6 «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2021 - 2270,00 грн.

Відтак, зважаючи на те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі лише 908,00 грн., тобто лише за 1 (одну) вимогу немайнового характеру, останньому необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 1816,00 грн. за інші 2 (дві) вимоги немайнового характеру, з огляду на що загальна сума судового збору за звернення до суду з даним позовом становила 2724,00 грн.

Отже, зважаючи на те, що вимоги ухвали суду від 14.05.2021 про залишення позовної заяви без руху, позивачем виконані не були, зазначене свідчить про не усунення позивачем у повному обсязі недоліків позовної заяви.

При цьому, суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у разі недотримання яких та не усунення недоліків такої позовної заяви, суд вправі повернути таку позовну заяву заявнику.

Допущення заявником суттєвих помилок в оформленні позовної заяви, а також їх не усунення після залишення позовної заяви без руху, є створенням для адміністративного суду перепон, які унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі та відправлення належного правосуддя.

Відтак, зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 14.05.2021 щодо надання оригіналу документу про доплату судового збору у розмірі 1816,00 грн. за інші 2 (дві) вимоги немайнового характеру,

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст. 160 КАС України.

Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Примірник позовної заяви з доданими до неї документами залишити суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.

Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін