Рішення № 97265956, 27.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року місто Київ №640/17028/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

до Дочірнього підприємства Центр нових технологій "Маяк"

про стягнення податкового боргу у розмірі 480 963, 23 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Центр нових технологій «МАЯК», в якому просить суд:

- прийняти рішення на користь ГУ ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків з Дочірнього підприємства центру нових технологій «МАЯК» (код ЄДРПОУ 30313077) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 480 936,23 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 480 936,23 грн., а саме:

- з податку на додану вартість (14010100) - 432 475.15 гривень. Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань та на підставі проведених контролюючим органом контрольно - перевірочних заходів, та донарахування конролюючим органом штрафних санкцій;

- з податку на прибуток приватних підприємств (11021000) - 48 461,08 гривень. Вказана заборгованість виникла на підставі нарахованої пені на борг минулих років на Податкове повідомлення-рішення № 0005192260 від 03.07.2013, та на підставі донарахованих штрафних санкцій на податкове повідомлення рішення № 0168981212 від 16.03.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/17028/20.

Відповідач у встановлений судом строк своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство центр нових технологій «МАЯК» (ЄДРПОУ 30313077) (надалі - відповідач) перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку, передбаченим Податковим кодексом України від 02.12.2010 за № 2755-VI.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 480 936,23 гривень з податку на додану вартість (14010100) - 432 475,15 гривень та з податку на прибуток приватних підприємств (11021000) - 48 461,08 гривень.

Вказаний податковий борг виник на підставі: податкової декларації з податку на додану вартість №9151730572 від 02.08.2017, податкової декларація з податку на додану вартість № 9172635492 від 17.08.2015, податкового повідомлення-рішення №0039011206 від 31.08.2017, податкового повідомлення-рішення №0116911213 від 20.02.2018, податкового повідомлення-рішення №0151571206 від 06.03.2018, податкового повідомлення-рішення № 0347431213 від 12.06.2018, податкового повідомлення-рішення №0709641206 від 16.10.2018, податкового повідомлення-рішення №0064081213 від 24.01.2019, податкового повідомлення-рішення № 015121405 від 21.10.2019, податкового повідомлення-рішення № 0402660411 від 17.04.2020, податкового повідомлення-рішення №0005192260 від 03.07.2013, податкового повідомлення-рішення №0168981212 від 16.03.2018.

Контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу № 7143-25 від 29.07.2014 року.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 57. 1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У матеріалах справи наявні, податкова декларації з податку на додану вартість № 9151730572 від 02.08.2017, податкової декларація з податку на додану вартість № 9172635492 від 17.08.2015, у яких відповідач самостійно задекларовав зобов`язання, але не сплатив їх у строки відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом досліджено податкове повідомлення-рішення № 0039011206 від 31.08.2017, податкове повідомлення-рішення № 0116911213 від 20.02.2018, податкове повідомлення-рішення № 0151571206 від 06.03.2018, податкове повідомлення-рішення № 0347431213 від 12.06.2018, податкове повідомлення-рішення № 0709641206 від 16.10.2018, податкове повідомлення-рішення № 0064081213 від 24.01.2019, податкове повідомлення-рішення № 015121405 від 21.10.2019, податкове повідомлення-рішення № 0402660411 від 17.04.2020, податкове повідомлення-рішення № 0005192260 від 03.07.2013, податкове повідомлення-рішення № 0168981212 від 16.03.2018. Зазначені повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням, однак поштові відправлення повернуто на адресу позивача. Доказів їх оскарження/скасування до суду не надано.

Таким чином, на час вирішення даної справи визначене контролюючим органом податкове зобов`язання є правомірними та узгодженими.

Отже, станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 480 936,23 грн., який на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений.

Відповідно до п. 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу податковим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу № 7143-25 від 29.07.2014 року на суму податкового боргу 480 936,23 грн. Зазначена податкова вимога направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (Київ 213 №0421305428850) та вручена відповідачеві 15.08.2014, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вищезазначена вимога вручена відповідачу належним чином.

Пунктом 59.5 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.2. ст. 41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Отже, судом встановлено, що узгоджена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яка визначена позивачем, своєчасно та в повному обсязі відповідачем не сплачена та становить 480 936,23грн.

Наявність податкового боргу у відповідача підтверджується інформаційною довідкою про податковий борг від 10.07.2020 №15643/9/26-15-10-04-19, розрахунком податкового боргу по податку на додану вартість (код платежу 14010100), розрахунком податкового боргу по податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000), податковою декларацією з податку на додану вартість № 9151730572 від 02.08.2017, податковою декларацією з податку на додану вартість № 9172635492 від 17.08.2015, податковим повідомленням-рішенням № 0039011206 від 31.08.2017, податковим повідомленням-рішенням № 0116911213 від 20.02.2018, податковим повідомленням-рішенням № 0151571206 від 06.03.2018, податковим повідомленням-рішенням № 0347431213 від 12.06.2018, податковим повідомленням-рішенням № 0709641206 від 16.10.2018, податковим повідомленням-рішенням № 0064081213 від 24.01.2019, податковим повідомленням-рішенням № 015121405 від 21.10.2019, податковим повідомленням-рішенням № 0402660411 від 17.04.2020, податковим повідомленням-рішенням № 0005192260 від 03.07.2013, податковим повідомленням-рішенням № 0168981212 від 16.03.2018, податковую вимогою № 7143-25 від 29.07.2014 року.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управлінням Державної податкової служби у м. Києві про стягнення податкового боргу в сумі 480 936,23 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) задовольнити.

2. Стягнути кошти платника податків Дочірнього підприємства Центр нових технологій «МАЯК» (ЄДРПОУ 30313077, 04073, м. Київ, просп.. Степана Бандери, буд. 8) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 480 936,23 грн (чотириста вісімдесят тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень двадцять три копійоки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.