Рішення № 97265949, 27.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ № 640/12829/20

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо обмеження ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) належної пенсії максимальним розміром під час перерахунку пенсії з 01.01.2016 - протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 без обмеження максимального розміру та виплатити своєчасно недоотримані суми пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум, єдиним платежем, без врахування Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) судових витрат: витрати на правничу допомогу 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, судовий збір 840 гривень 80 копійок (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно обмежено максимальним розміром фактично виплачену йому пенсію, чим порушено його право на належне соціальне (пенсійне забезпечення).

Відповідач не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Заявою від 05.05.2020 позивач звернувся до пенсійного органу щодо виплати належної йому пенсії без обмеження максимальним розміром.

Листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві від 08.05.2020 № 2600-0213-8/57093 відмовлено у виплаті пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки пенсія призначена і виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (ч.2 ст.46 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України).

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( надалі по тексту також - Закон № 2262-ХІІ).

Механізм обчислення пенсій особам відповідно до Закону № 2262-ХІІ здійснюється відповідно до статті 43 вказаного Закону, до якої неодноразово вносились зміни.

Зокрема, відповідно до Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» викладено частину 5 статті 43 Закону № 2262-ХІІ в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

В той же час, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII) частину п`яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії, а саме щодо обмеження максимального розміру пенсій в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 розміром 10740 гривень, застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

В подальшому, відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України від 12.04.2016 № 1080-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» статтю 43 Закону № 2262-ХІІ після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв`язку з чим частина п`ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто, з 20.12.2016.

Відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, Законом № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, норми частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.

Разом з тим, відповідно до Закону №3668-VI, в редакції Закону № 911-VIII, було визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, згідно статті 2 Закону № 3668-VI (в редакції Закону № 1774-VIII) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати 10740 гривень.

Однак, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, приписи ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо тимчасового обмеження пенсії максимальним розміром розповсюджуються на пенсії, призначені з 01.01.2016, та не можуть впливати на перерахунок уже призначеної пенсії.

За таких обставин, обмеження пенсії, що призначена позивачу з 25.11.2005 максимальним розміром є протиправним, з огляду на що, дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов`язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.

Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.

Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч приписам ст. 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як невиправдані та протиправні в частині обмеження пенсії максимальним розміром.

Позивачем також заявлено вимогу здійснити виплату недоотриманої пенсії невідкладно та однією сумою, з приводу чого слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України).

Зазначеною правовою нормою встановлено право суду звернути до негайного виконання рішення, що за своєю суттю є способом виконання такого рішення.

Водночас, виплаті недоотриманої з вини відповідача пенсії ОСОБА_1 передує її перерахунок, що здійснюється відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, розрахунок недоотриманої пенсії, а також сума компенсації, що визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

З огляду на зазначене, суд не убачає підстав для звернення рішення про виплату пенсії до негайного виконання, оскільки не встановлений розмір пенсії та компенсації, що присуджується.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 регламентовано питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Дана процедура відбувається із залученням Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України зі створенням спеціальної комісії, яка розглядає обґрунтованість розрахунку боргу.

Таким чином, вирішуючи питання про невідкладну виплату однією сумою, суд, фактично, переймає на себе дискреційні повноваження згаданих органів.

Постанова КМУ № 649 передбачає також черговість виплат пенсії, відтак, задоволення даної вимоги є дискримінаційною складовою, що є не справедливим по відношенню до інших осіб, на користь яких ухвалено рішення суду.

З огляду на зазначене, суд не убачає підстав для встановлення способу виконання рішення про виплату недоотриманої частини пенсії у спосіб, який заявляє позивач.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.8 ст.139 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 3- 5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 24.04.2020 № 043/20, акт прийому-передачі правової (правничої) допомоги з калькуляцією погодинних витрат від 05.06.2020 та квитанцію про сплату суми відповідно до договору від 24.04.2020 № 3/20 в сумі 7 000,00 грн.

Відповідачем не надано заперечень щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згдіно з акта убачається, що вартість витрат на правову допомогу склала 7 000,00 грн та визначена з урахуванням таких послуг: вивчення первинної документації, консультації з клієнтом, аналіз та підбір нормативно-правової бази для встановлення правової позиції (1 година); збір документів та доказів для обґрунтування позиції позивача з урахуванням направлення необхідних заяв (2 години); підготовка та подача адміністративного позову (2 години); інші витрати (500,00 грн) та робота адвоката під час спрощеного провадження (з викликом сторін/без виклику сторін), складення аргументованої відповіді на відзив (1,5 години). Погодинна ставка становить 1 000,00 грн.

Втім суд зауважує, що відзив у даній справи не надходив, отже аргументованої відповіді на такий відзив не складався та не подавався. Також, до суми включено витрати на канцелярію та відправку листів, однак ці витрати не входять до суми вартості наданих послуг та з матеріалів справи неможливо встановити, з яких витрат склалась ця сума, підтверджуючих доказів не надано.

Таким чином, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є документально підтвердженою, з огляду на що, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо обмеження ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) належної пенсії максимальним розміром під час перерахунку пенсії з 01.01.2016 - протиправними.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 без обмеження максимального розміру.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (пять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ: 42098368)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко