Рішення № 97265819, 27.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ № 640/18455/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 01.06.2020 відповідно до частини 2 статті 40 та частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2017-2019 роки, та врахувати підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Так, позовні вимог обґрунтовані тим, що 28.07.2019 позивач набув право на отримання пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. У подальшому, позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про зупинення виплати пенсії за вислугу років у відповідності до Закону 2262-ХІІ та призначення пенсії за віком у відповідності до Закону 105 8-ІV, із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина 2 статті 40 цього Закону), з урахуванням підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення. Відповідач повідомив позивача, що його переведено з пенсії за вислугу років у відповідності до Закону 2262-ХІІ на пенсію за віком. Позивач вважає вказані дії протиправними , оскільки останній набув право на пенсію за віком вперше, що свідчить про те, що переходу з одного виду пенсії на інший не відбулося, а перехід з одного виду пенсії на інший може відбуватися лише в межах одного закону - Закону 1058-IV.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та наразі отримує пенсію за віком, згідно приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до 01.06.2020 позивач отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Тобто, твердження позивача про те, що відбулося первинне призначення пенсії є помилковими, оскільки по суті відбувся перехід з одного виду пенсії на інший. Згідно вимог пенсійного законодавства, якщо особа має право на декілька видів пенсії, то вона може перейти на інший вид пенсії після призначення. Оскільки, у спірних правовідносинах мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, то відповідачем було правомірно застосовано вимоги ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час перерахунку пенсії за вислугу років.

Позивач проти вказаних тверджень заперечив, посилаючись на те, що у даних правовідносинах відбулося первинне призначення пенсії згідно вимог Закону 1058-1V. Крім того, позивач заперечив факт отримання іншого виду пенсії.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких він ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 17.11.2005 позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, як пенсіонер Міністерства внутрішніх справ.

01.06.2020 позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою за призначенням/перерахунком пенсії за віком, згідно вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 20.07.2020 №15842-15928/С-02/5-2600/20 до Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що його було переведено на пенсію за вислугу років, згідно заяви останнього від 01.06.2020. Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 42 роки 8 місяців, 13 днів та заробітної плати за періоди роботи з 01.07.2000 - 31.11.2005, з 01.01.2006-31.07.2007, з 01.01.2008-31.05.2020.

При переведенні з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсій в році, в якому позивач звернувся за призначенням пенсії за вислугою років.

Вважаючи вказані дії протиправними, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Водночас, ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону №1058, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно частини третьої статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що ч.3 ст.45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом №1058, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Так, первісно, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом (пенсія за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»), отже, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення іншої пенсії - пенсії за віком на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Також, суд звертає увагу, що статтею 9 Закону №1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.3ст.45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3ст.45 Закону №1058-IV.

Відтак, суд дійшов висновку щодо неправомірності застосування відповідачем частини 3статті 45 Закону №1058 до спірних правовідносин.

Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону №1058.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №521/4655/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 14.02.2018 (справа №465/5246/17), постанові від 23.10.2018 у справі №334/2653/17, постанові від 13.12.2018 у справі №185/860/17, постанові від 06.02.2019 у справі №333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу відповідача, що при обрахунку розміру пенсії за віком має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком), а не попереднього показника пенсії за вислугу років.

Як вбачається із матеріалів справи, для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше 01.06.2020, а відтак відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки, однак ним неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за інший період.

При цьому, як свідчать дані з матеріалів пенсійної справи, що були надані відповідачем на вимогу суду, позивач протягом 2017-2019 років був працюючим пенсіонером, який отримував дохід та сплачував внески, а відтак, а тому, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки.

Крім того, позивач вказує, що має право на підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення, що унормовано ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"..

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України № 1058- VI, особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 17.05. 2019 по справі №511/777/17 вказано, що для збільшення розміру пенсії у зв`язку з відстрочкою її призначення необхідними умовами є досягнення пенсійного віку, встановленого Законом № 1058 та наявність страхового стажу, здобутого після досягнення пенсійного віку.

З огляду на викладене, враховуючи призначення позивачу вперше пенсії за віком згідно ЗУ № 1058-IV, а не переведення з одного виду пенсії на інший, суд дійшов висновку, що позивач має право на підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з 01.06.2020

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2017-2019 роки з урахуванням підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення з 01.06.2020 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ,в ул. Бульварно -Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур