Рішення № 97265427, 28.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року справа № 580/241/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та висновку та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач), в якому просить:

- визнати порушення Міністерством внутрішніх справ України прав і законних інтересів ОСОБА_1 при прийнятті рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги підтверджених рішенням суду по справі № 580/3581/19;

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850;

- визнати протиправним та скасувати висновок від 09 липня 2020 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 прийнятий директором ДФОП МВС України всупереч рішенню Черкаського окружного адміністративного суд) від 19.12.2019 у справі № 580/3581/19;

- визнати за ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції затвердженого Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850 відповідно до висновку Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 05 червня 2020 року;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України відповідно до частини 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ та пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" № 580-VIІI у визначений п. 9 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850 місячний строк після вступу судового рішення в законну силу прийняти рішення (висновок) про призначення та виплату грошової допомоги відповідно до висновку Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 05 червня 2020 року;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України відповідно до п. 10 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850 надіслати рішення (висновок) про призначення та виплату грошової допомоги ОСОБА_1 голові ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області у строк не пізніше двох місяців з дня прийняття зазначеного рішення (висновку) та в межах і за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для МВС України, виділити та перерахувати на розрахунковий рахунок УМВС України в Черкаській області грошові кошти передбачені для виплати одноразової грошової допомоги, для подальшого їх перерахування на особистий рахунок ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 07.12.2020;

- зобов`язати МВС України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 07.12.2020 та надати відповідь відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тис) грн, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання МВС України подати у місячний термін з часу набуття рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач має право на одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі передбаченому ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", що неодноразово встановлювалося рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду у справах №№ 823/954/18 та 580/3581/19, однак відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні такої допомоги, вчинив протиправну бездіяльність чим порушив норми чинного законодавства України.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки вказані в даній ухвалі.

20 квітня 2021 року позивач подав до суду супровідним листом подав копії документів.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив МВС України на позовну заяву до суду не надходив.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у адміністративній справі № 823/954/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання;

- зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення, яким призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі передбаченому ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі передбаченому ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" - скасовано.

В цій частині ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі передбаченому ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" - відмовлено.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року залишено без змін.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду 19 грудня 2019 року у адміністративній справі № 580/3581/19 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано неправомірною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до висновку УМВС України в Черкаській області від 14.03.2019, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.

Ліквідаційною комісією МВС України в Черкаській області 05.06.2020 складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду 19 грудня 2019 року у адміністративній справі № 580/3581/19 та подано до МВС висновок щодо виплати грошової допомоги.

09.07.2020 МВС України прийняло рішення про відмову в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 .

У грудні 2020 року позивач звернувся до МВС України зі скаргою, в якій просив відповідно до ст. 16, 19 Закону України "Про звернення громадян" переглянути зазначений висновок та призначити одноразову грошову допомогу.

Листом від 11.01.2021 № Р-461/15 МВС України повідомило позивача, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду 19 грудня 2019 року у адміністративній справі № 580/3581/19 виконане відповідно до встановлених судом зобов`язань.

Позивач вважає рішення МВС України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та відповідь на його скаргу протиправними, а тому за захистом своїх, прав, свобод та інтересів звернувся до суду.

Під час вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Верховною Радою України 02.07.2015 прийнято Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

На виконання пункту 2 розділу II "Прикінцевих положень" Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №850, що набрав чинності з 31.10.2015.

Пунктом 1 Порядку № 850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).

Пунктом 7 Порядку № 850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження, зазначених у пункті 8 Порядку № 850, документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 вказаного Порядку № 850).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що за колишніми працівниками органів внутрішніх справи, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" і таке право встановлене в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 580/3581/19, яке набрало законної сили 26.02.2020, а тому відповідно до 78 Кодексу адміністративного судочинства дані обставини не потребують доказування.

Ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області подала до МВС України висновок від 05.06.2020 про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 580/3581/19 за позовом ОСОБА_1 до МВС України, даний висновок складений на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 майора міліції, оперуповноваженого в ОВС УБОЗ України в Черкаській області.

Відповідно до вказаного висновку позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 320000 грн.

Разом з тим 09.07.2020 директором ДФОП МВС України відмовлено у призначенні грошової допомоги позивачеві.

Відповідач не надав а ні пояснень щодо такої відмови, а ні підстав, які послугували такій відмові, а ні відзиву на позовну заяву, не навів визначених у пункті 14 Порядку № 850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 580/3581/19, яке набрало законної сили 26.02.2020, встановлено право позивача на таку допомогу, а тому суд, вважає, що відмова Міністерства внутрішніх справ України, оформлена висновком від 09.07.2020 у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

В розумінні п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата, визначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України відповідно до частини 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ, пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" № 580-VIІI та Порядку № 850 прийняти рішення (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до висновку Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 05 червня 2020 року.

Вимоги позивача про виплату одноразової грошової допомоги суд вважає передчасними, оскільки відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Також, не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду скарги позивача від 07.12.2020 та зобов`язання повторно розглянути таку скаргу.

Так, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 16 Закону № 393/96-ВР визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначені обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся до МВС України із скаргою від 07.12.2020, в якій просив переглянути висновок МВС України від 09.07.2020 та призначити йому одноразову грошову допомогу відповідно до висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 14.03.2019 та рішенню Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 580/3581/19 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ.

За результати розгляду даної скарги МВС України за підписом директора надав позивачеві відповідь № Р-461/15 від 11.01.2021, відповідно до якої скарга позивача розглянута та вказано, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 580/3581/19 зобов`язано МВС України розглянути питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 14.03.2019 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.

На виконання вищевказаного рішення МВС України було затверджено висновок від 09.07.2020 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, а тому вищевказане рішення виконане відповідачем відповідно до встановлених судом зобов`язань.

Отже, в даному відповідач розглянув скаргу ОСОБА_1 від 07.12.2020 та надав відповідь у термін, визначений статтею 20 Закону № 393/96-ВР.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди має бути з`ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями інспекції і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то відповідно вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не може бути задоволена.

Суд наголошує, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про її відшкодування.

Під час вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд враховує, що у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведених норм процесуального закону слідує висновок, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду та використовується за умови наявності підстав вважати, що відповідачем свідомо вживаються заходи чи бездіяльність, спрямовані на невиконання рішення суду. Натомість позивач не зазначив доводів та міркувань щодо можливого невиконання рішення суду відповідачем, тому встановлювати судовий контроль суд не вбачає за необхідне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність вчинених ним дій, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, оформлену висновком від 09 липня 2020 року, в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до висновку ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 05 червня 2020 року.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 28.05.2021.

Суддя В.О. Гаврилюк