Рішення № 97265318, 28.05.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/932/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь позивача помилково стягнутих з неї грошових коштів в сумі 19189,61 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позову позивачка покликається на те, що у 2003 році зареєструвалась як фізична особа-підприємець, у зв`язку з чим їй було видане свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, проте підприємницькою діяльністю фактично не займалась.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4861-51У про сплату 23785,08 грн. недоїмки з єдиного внеску. В подальшому державним виконавцем Новоушицького районного відділу ДВС ЦЗМУМЮ на виконання зазначеної вимоги з неї було стягнуто суму єдиного внеску, яка у подальшому визнана протиправною та скасована рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/1049/20.

Отже, станом на час її скасування вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4861-51У вже була виконана органом ДВС, зважаючи на що позивачка звернулась до відповідача з заявою про повернення надміру стягнутих коштів. Відповідач відмовив у поверненні коштів, що позивачка вважає безпідставним.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що рішенням у справі № 560/1049/20 було скасовано лише вимогу №Ф-4861-51У від 09.08.2019 р., однак нараховані суми внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протиправними не визнавались. Зазначає, що станом на 18 лютого 2021 року за позивачкою рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців у розмірі 15764,10 грн.

Відповідно до п.7 Порядку № 6 від 16.01.2016 року у випадку наявності у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій заява про повернення коштів залишається без задоволення. Окрім того зазначає, що в межах виконавчого провадження №60860183 з позивачки стягнуто єдиний внесок у розмірі 14568,40 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника, а не 19189,61 грн., як вказує на це у позові позивачка.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у період з 23.07.2003 року по 20.01.2020 року ОСОБА_1 була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-4861-51У на суму 23785,08 грн. єдиного соціального внеску.

Отже, відповідно до податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-4861-51У за позивачкою станом на 16.10.2019 рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 23785,08 грн.

В подальшому рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/1049/20 визнано протиправною та скасовано зазначену податкову вимогу в сумі 23785,08 грн.

Приймаючи рішення, суд встановив, що згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач відповідно до Наказу №165-к-тр від 17.09.2014, виданого на підставі розпорядження обласної ради №30/2012 від 19.03.2012, з 01.09.2014 переведена на посаду вчителя-дефектолога Новоушицької спецшколи-інтернат для глухих дітей (перейменована на Новоушицьку спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Хмельницької облради) Відомості про звільнення ОСОБА_1 в матеріалах справи були відсутні.

Суд відхилив доводи відповідача щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, оскільки такі дії спричиняють подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску відповідно до Закону №2464-VI.

Також суд звернув увагу відповідача на те, протягом 2017 - 2019 років ОСОБА_1 була найманим працівником, тому роботодавець сплачував за неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу (форма ОК-5). Зазначене виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Суд дійшов висновку, що контролюючий орган діяв протиправно, тому визнав податкову вимогу протиправною та скасував її.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у […] адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги обставини, встановлені рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/1049/20.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 №6 (далі - Порядок).

Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску. Згідно з пунктом 3 Порядку неналежний Платник - це платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску.

Повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719 (пункт 5 Порядку).

Згідно з абзацом 4 пункту 6 Порядку помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною 13 статті 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №60860183 з позивачки була стягнута сума єдиного внеску у розмірі 14568,40 грн., що підтверджується:

- інтегрованою карткою ОСОБА_1 ,

- копіями розпоряджень органу ДВС № 60860183 про перерахування коштів органу ДПС, які надані органом ДВС.

- копіями платіжних доручень № 573 від 11.03.2020, № 1089 від 15.05.2020, № 1459 від 10.06.2020, № 1463 від 10.06.2020, № 1716 від 24.06.2020, № 218757 від 03.09.2020 про перерахування коштів органу ДПС, які надані органом ДВС.

Оскільки сума єдиного внеску у розмірі 14568,40 грн. була стягнута з позивачки безпідставно, тобто за відсутності у неї відповідного обов`язку, вона має право на повернення цих грошових коштів.

Відповідно до норм КАС України суд розглядає адміністративні справи за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАС України одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті).

Суд звертає увагу на те, що у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/1049/20 чітко зазначено про відсутність у позивачки обов`язку зі сплати у відповідний період єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, відтак відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ та підстав подальшого нарахування ЄСВ.

Відмова відповідача повернути позивачці помилково сплачений єдиний внесок свідчить про бездіяльність з боку відповідача щодо повернення коштів. Відтак, предметом позову у цій справі є бездіяльності відповідача, внаслідок якої порушене право позивачки на майно, а способом захисту порушеного права, про який позивач може просити суд, є визнання такої бездіяльності протиправної та стягнення помилково сплачених коштів з рахунку, на який кошти сплачені.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі №560/4304/18 з приводу аналогічних правовідносин, зобов`язання відповідача повернути позивачу помилково сплачені кошти зменшує ефективність судового захисту порушеного права позивача. Зважаючи на це, Верховний Суд вважає ефективним способом захисту прав позивачів визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів з відповідного рахунку відповідача.

У той же час, що стосується решти коштів з фактично стягнутих з позивачки (включаючи виконавчий збір та витрати виконавчого провадження), які не надходили на адресу органу ДПС, щодо них повинен застосовуватись інший порядок повернення.

Правові та організаційні засади примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Суд звертає увагу позивачки, що повернення цих коштів здійснюється відповідно до Наказу Міністерства фінансів від 03.09.2013 року № 787, яким затверджений Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані заяві платника ( п. 3 Порядку) Пунктом 5 Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (...)

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі. Згідно з п. 10 Порядку заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Міністерство юстиції України є органом, який відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» зобов`язаний забезпечувати відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється у даному випадку за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто органів державної виконавчої служби разом з заявою особи про повернення коштів з бюджету.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документу, який підтверджує перерахування коштів до бюджету. Відтак, відповідно до чинної редакції Порядку обов`язок щодо формування подання покладений на орган ДВС, а обов`язок щодо подачі відповідного подання до органу Казначейства покладений на позивача.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки вищезгаданим рішенням суду окремо не ухвалювалось скасування нарахованих сум єдиного внеску, у відповідача були відсутні підстави для зняття нарахувань.

Як вбачається зі змісту рішення суду, вимога визнавалась протиправною саме через безпідставність відповідних нарахувань ЄВ, що виключало й обґрунтованість стягнення з позивачки коштів, які вказувались у вимозі.

Таким чином, відповідач повинен був провести відповідне коригування, внісши зміни до інтегрованої картки позивачки, виключивши з неї відповідні нарахування ЄВ та штрафні санкції, пов`язані з цим, чого зроблено не було.

Зважаючи на це, податкове зобов`язання не було зменшене, а податкові зобов`язання продовжували нараховуватись, відтак за позивачкою продовжує рахуватись заборгованість з єдиного внеску, якої фактично немає.

Зазначене не свідчить про добросовісність дій податкового органу, який зобов`язаний був зменшити податкове зобов`язання позивачки, внаслідок чого сума податкового боргу також була б зменшена або виключена.

Однак, як видно з інтегрованої картки платника, відповідач не вчиняв необхідні дії з метою приведення даних ІК у відповідність з рішенням суду.

За таких обставин суд не може погодитись з тим, що відповідачем доведена наявність у позивачки станом на 18.02.2021 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 15764, 10 грн.

З урахуванням встановлених обставин та доказів, судом не встановлена наявність податкового боргу у позивачки в розмірі, вказаному відповідачем, відтак своє право на повернення безпідставно стягнутих коштів в доведеному розмірі 14568,40 грн., вона не втратила.

Відповідач зазначене не спростував і не довів суду протилежне.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, а також стягнення коштів з Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області, яка полягає у неповерненні ОСОБА_1 помилково (безпідставно) сплачених коштів у розмірі 14568 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень) 40 к.

Стягнути на користь ОСОБА_1 помилково (безпідставно) сплачені грошові кошти в сумі 14568 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень) 40 к. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 850 грн. за рахунок асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 травня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя І.С. Козачок