Рішення № 97264717, 07.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2021 року м. Рівне №460/473/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправної відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи у Кооперативі "Сінус" з 02.10.1990 по 09.02.1992 та зобов`язання зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу та провести перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в лютому 2017 року йому призначено пенсію за віком, однак до страхового стажу позивача не було зараховано період його роботи у Кооперативі "Сінус" з 02.10.1990 по 09.02.1992. У зв`язку з цим в грудні 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу та проведення перерахунку його пенсії, однак відповідач відмовив йому у такому перерахунку. Вважає відмову відповідача у зарахуванні до його страхового стажу спірного періоду роботи протиправною, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою від 01.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.17-19).

25.02.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.21-22), в якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що зважаючи наявність виправлень у записі про прийом на роботу у трудовій книжці позивача, підстав для зарахування періоду його роботи у Кооперативі "Сінус" з 02.10.1990 по 09.02.1992 до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком відсутні. Стверджує, що відмовляючи у такому зарахуванні та відповідному перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. За таких обставин, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, призначену з 17.02.2017 згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

21.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про зарахування до трудового стажу періоду роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у Кооперативі "Сінус" та провести перерахунок пенсії (а.с.10).

16.01.2021 листом №237-9878/3-02/8-1700/21 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивачу, що у записі про прийом на роботу у кооперативне підприємство "Сінус" у графі трудової книжки "на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)" є виправлення у номері розпорядження, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, а отже вказаний період потребує підтвердження (а.с.9).

Вважаючи протиправним не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у Кооперативі "Сінус" що призвело до призначення пенсії за віком у меншому розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка, яку він надавав відповідачу для призначення пенсії по віку.

Водночас, відповідач піддав сумніву достовірність записів у його трудовій книжці, а саме: період роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у кооперативному підприємстві "Сінус" та не зарахував вказаний період роботи позивача до страхового стажу.

Поряд з цим, згідно з трудовою книжкою позивача, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с.12-13), 01.10.1990 ОСОБА_1 прийнятий в кооперативне підприємство "Сінус" по переводу керівником групи виробничого обслуговування, а з 10.02.1992 - рішенням зборів №2 від 10.02.1992 призначений на посаду голови кооперативного підприємства "Сінус" (а.с.11-13).

Дані записи завірені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містять ні виправлень, ні інших позначень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Водночас, Державним архівом Рівненської області Рівненської обласної державної адміністрації у відповіді на адвокатський запит від 01.12.2020 №З-24/01-27/20 повідомлено, що документи кооперативу " Сінус " на зберігання до архіву не надходили, тому надати довідку про стаж роботи або будь-яку іншу трудову діяльність у вказаній установі ОСОБА_1 неможливо (а.с.14).

Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на включення при обрахунку загального стажу періоду роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у кооперативному підприємстві "Сінус" лише через неточність записів трудової книжки та не підтвердженням цього стажу уточнюючою довідкою, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб підтвердити свій страховий стаж, оскільки вказане підприємство ліквідоване, а первинні та бухгалтерські документи до архіву передані не були.

Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі необхідні для цього документи, в тому числі, щодо підтвердження стажу роботи в період з 02.10.1990 по 09.02.1992.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення відповідачем запитів, листів та здійснення відповідачем інших повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до загального стажу.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком Управління зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Висновки аналогічні за змістом викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 12.12.2019 у справі №289/674/17 та від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №677/277/17 та від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що період роботи позивача з 02.10.1990 по 09.02.1992 у кооперативі "Сінус" належним чином підтверджений трудовою книжкою, а отже підстав для неврахування його до страхового стажу позивача немає.

З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, незарахувавши до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у кооперативі "Сінус", діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а відмова у такому зарахуванні прийнята без урахування усіх обставин справи та не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, належним способом захисту порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у кооперативному підприємстві "Сінус".

З огляду на наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у кооперативному підприємстві "Сінус" та здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням вказаного періоду роботи з часу призначення позивачу пенсії - 17.02.2017.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування власної позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у сумі 908 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у кооперативному підприємстві "Сінус".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 02.10.1990 по 09.02.1992 у кооперативному підприємстві "Сінус" та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 17.02.2017 (дати призначення пенсії) з урахуванням вказаного періоду роботи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 07 травня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима