Рішення № 97264612, 21.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2302/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Тригубенко Ю.Г.;

представника позивача - Іванової Ю.Ю.;

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2020 року № 0007790713 та № 0007820713, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило: визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0007790713 від 17.11.2020 р. про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 649200,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007820713 від 17.11.2020 р. про нарахування штрафних санкцій на суму 294278, 00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. В період з 30.09.2020 по 13.10.2020 Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.8 п.78.1, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 18.09.2020 р. № 4521 проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.2020 р. № 9205475928 з додатками) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ», код ЄДРПОУ 42854854. 21.10.2020 р. за результатами вказаної перевірки складено Акт № 589/15-32-07-13/42854854, в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення з боку ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» приписів п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704. 17.11.2020 р. ГУ ДПС в Одеській області на підставі Акта від 21.10.2020 р. 589/15-32-07-13/42854854 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0007790713 від 17.11.2020 р. про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 649200,00 грн., податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007820713 від 17.11.2020 р. про нарахування штрафних санкцій на суму 294278,00 грн. ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» вважає, що спірні ППР прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2020 року № 0007790713 та № 0007820713 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» мало фінансово-господарські взаємовідносини, зокрема з ТОВ «Ізмаїл-Трансбалктермінал». У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» передає на переробку наступну номенклатуру товару - насіння соняшнику, у тому числі - сміттєва домішка у розмірі від 2,0 % до 14 %. Підприємством, під час проведення перевірки, на запит від 30.09.2020 надано первинні рахункові документи, а саме: карточки аналізу зерна, які фіксують кількісні показники та якісні характеристики у відповідності з ДСТУ 4694:2006, прийнятого на дослідження соняшника врожаю 2019 року (форма № 47) за період з 01.04.2020 по 31.07.2020. Аналізом показників, зазначених у формі № 47 визначено наступне: маса партії в кг, вологість, масляничності инфраскана, натура, г/п, смітна домішка, %. Усі зазначені показники мають безпосередній вплив на обсяг випуску готової продукції, та як наслідок, на визначення об`єкту оподаткування з ПДВ. Згідно з ДСТУ, для виробництва олії соняшникової, сировиною є насіння соняшника без смітних домішок. Жоден з ДСТУ не передбачає використання смітної домішки при виробництві готової продукції. Таким чином, згідно з актом перевірки, смітна домішка не є складовою частиною будь якої готової продукції - олії, шроту, гранул. Однак, смітна домішка є об`єктивною складовою, що залишається при підготовці насіння соняшнику для подальшої переробки. У бухгалтерському обліку відсутні дані про залишки та рух смітної домішки у кількісному та вартісному показниках. Відповідно до аналітичного бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку № 206 «Сировина, передана на переробку» (оборот К-т), за перевіряємий період, та визначено наступне: надано у переробку 23339,5 тон соняшнику на суму 220569029 грн., в тому числі по періодах: квітень 2020 року - 6000 тон соняшнику на суму 55987523,25 грн.; травень 2020 року - 12000 тон соняшнику на суму 113924441,5 грн.; червень 2020 року - 1926 тон соняшнику на суму 46652093 грн.; липень 2020 року - 413,5 тон соняшнику на суму 4004971 грн. Розрахунковий показник наявної смітної домішки складає - 4,14 %. Сума не врахованої смітної домішки складає - 9131558 грн. (без ПДВ), ПДВ у сумі 1826312 грн. (220569029 грн. х 4,14 % х 20 %). Таким чином, згідно з актом перевірки, вважається наявність безоплатної передачі смітної домішки невстановленим третім особам. За наслідком цього, перевіркою встановлено заниження податкового зобов`язання на 1826312 грн. ПДВ, у т.ч.: квітень 2020 року - 463577 грн., травень 2020 року - 943294 грн., червень 2020 року - 386279 грн., липень 2020 року 33161 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що вказані ДСТУ взагалі не містять інформацію про якість сировини (насіння), яка приймається на виробництво (відсотковий показник сміттєвої домішки є одним з показником якості насіння), їх положення стосуються тільки якісних показників самої готової продукції (олії, шроту, лушпиння). Вимоги до якості сировини, з якої виробляється відповідна готова (похідна) продукція (олія, шрот, пелети) визначаються у наведених ДСТУ з посиланням на інші ДСТУ. Відповідна інформація, разом з наведеними в адміністративному позові обставинами, спростовує довід відповідача про можливість виробництва олії соняшникової тільки з насіння соняшника, яке не містить смітних домішок та, як наслідок, висновок щодо безоплатного відчуження ТОВ «ОТК» сміттєвої домішки третім особам.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.09.2020 року № 4521 в період з 30.09.2020 року по 13.10.2020 року співробітники Головного управління ДПС в Одеській області провели документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами цієї перевірки 21.10.2020 року Головне управління ДПС в Одеській області склало акт № 589/15-32-07-13/42854854, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ 1177111,00 грн., в т.ч. липень 2020 року 1177111,00 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за липень 2020 року у сумі 649200,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 589/15-32-07-13/42854854 від 21.10.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» 03.11.2020 року подала до Головного управління ДПС в Одеській області заперечення на нього.

Листом від 12.11.2020 року Головне управління ДПС в Одеській області повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія», що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» на підставі акту перевірки № 589/15-32-07-13/42854854 від 21.10.2020 року та відповіді про розгляд заперечень від 12.11.2020 року відповідно до зазначених порушень Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 17.11.2020 року № 0007820713, яким позивачеві за порушення п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1471389,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 1177111,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 294278,00 грн.;

- від 17.11.2020 року № 0007790713, яким позивачеві за порушення п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2020 року (декларація № 9205475928 від 19.08.2020 року) на суму 649200,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» не погодилося з податковими повідомленнями-рішеннями від 17.11.2020 року № 0007790713 та № 0007820713, подало на них скаргу до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України за результатом розгляду скарги ТОВ «Одеська торгова компанія» прийняла Рішення про результати розгляду скарги від 13.01.2021 року, яким податкові повідомлення-рішення від 17.11.2020 року № 0007790713 та № 0007820713 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Під час розгляду справи суд встановив, що ТОВ «Одеська торгова компанія» (замовник) 01.04.2019 року уклала з ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» (виконавець) договір № 01/04/2019 про виконання робіт з виготовлення готової продукції, відповідно до якого замовник надавав виконавцю сировину - насіння соняшника українського походження, урожаю 2018-2019 років для виконання робіт з виготовлення готової продукції, внаслідок чого отримувалася готова продукція у вигляді олії соняшникової нерафінованої не вимороженої першого ґатунку, шроту соняшникового гранульованого та лушпиння з подальшим здійсненням експортних операцій з їх продажу.

Відповідно до умов вказаного договору роботи з виготовлення готової продукції включають в себе виготовлення готової продукції з сировини Замовника на власних (чи орендованих) виробничих потужностях Виконавця, залучаючи для цього власні технології та власних фахівців; шляхом підписання цього Договору Виконавець підтверджує, що у нього наявні документи та виробничі потужності, необхідні для зберігання сировини, виготовлення, зберігання та проведення аналізів готової продукції; якість сировини, яку замовник передає виконавцю на виготовлення продукції, повинна відповідати ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови».

Згідно специфікації № 1 від 01.04.2020 року, специфікації № 1 від 01.05.2020 року, специфікації № 1 від 01.06.2020 року до договору переробки якісні показники сировини визначаються відповідно до вимог ДСТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови» та відповідають: 8 % вологість, 3 % сміттєва домішка.

Приймання сировини на переробку ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» підтверджується актами приймання-передачі сировини на переробку до договору № 01/04/2019 від 01.04.2019 року.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що зазначені акти приймання-передачі товару та договір підтверджують, яка давальницька сировина передана на виготовлення готової продукції, та вказують якісні показники сировини, яка приймається на переробку, в тому числі і сміттєва домішка - 3 %, вимоги до якісних показників готової продукції, яка приймається замовником, а також порядок обліку сировини під час здійснення виробничого процесу.

З матеріалів справи вбачається, що сировина, яка передавалася на переробку згідно договору № 01/04/2019 про виконання робіт з виготовлення готової продукції від 01.04.2019 року, була придбана у контрагентів за договорами поставки, в яких також визначалися умови до якості придбаного товару.

Цими договорами було передбачено, що: якість товару повинна відповідати ДСТУ 7011:2009 «Соняшник» з врахуванням обмежень показників, вказаних в Додаткових угодах; при поставці Постачальником Товару з показниками якості по вологості або по сміттєвій домішці, що не відповідають показникам, визначеним Сторонами в Додатковій угоді, Постачальник відшкодовує Покупцю вартість понесених ним витрат (вартість приймання, доробки, відвантаження товару), пов`язаних із доведенням Товару до необхідних показників (очистка, сушка); приймання товару за кількістю здійснюється за заліковою масою, тобто з урахуванням зменшення фактичної маси за рахунок відрахування смітної домішки та зменшення вологості до базисних показників.

Суд встановив, що якість насіння соняшника підтверджуються картками аналізу зерна, які були складені лабораторією ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» відповідно до Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженій наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2008 року за № 1111/15802. Перевезення насіння соняшника підтверджується товарно-транспортними накладними, які надавалися під час перевірки.

Крім того, 01.05.2020 року між ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» (виконавець) та ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» (замовник) був укладений договір № 01/05/20 про надання послуг з підробітки (доопрацювання) плодів зернових та насіння олійних культур, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується, крім іншого, довести зерно до відповідних показників якості.

На підставі цього договору виконавець надавав послуги по доведенню насіння соняшника до базових показників якості (сміттєва домішка не вище 3 %, вологість не більше 8 %), що підтверджується додатком № 1 до договору № 01/05/20 про надання послуг від 01.05.2020 року, специфікацією № 1 до договору № 01/05/20 про надання послуг від 01.05.2020 року, актом надання послуг № 58 від 30.06.2020 року, платіжним дорученням від 30.06.2020 року.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що вказані обставини підтверджують факт передання на переробку насіння соняшника, яке за якістю відповідає базисним показникам, встановленим ДСТУ 7011:2009 «Соняшник», а саме зі сміттєвою домішка не вище 3,0 % та вологістю не вище 8 %.

Також, передача готової продукції ТОВ «Одеська торгова компанія» за договором від 01.04.2019 року № 01/04/2019 від ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» підтверджується актами приймання-передачі готової продукції від 30.04.2020 року, від 31.05.2020 року, від 31.07.2020 року, відповідно до яких Виконавець разом з готовою продукцію після переробки насіння соняшника передав також відходи виробництва, а оплата за надані послуги підтверджується рахунком на оплату № 37 від 30.04.2020 року, актом наданих послуг № 40 від 30.04.2020 року, рахунком на оплату № 42 від 19.05.2020 року, актом наданих послуг № 46 від 31.05.2020 року, рахунком на оплату № 70 від 16.07.2020 року, актом надання послуг № 75 від 31.07.2020 року.

Суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (основний); транспортне оброблення вантажів; складське господарство; вантажний автомобільний транспорт; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

З урахуванням зазначеного, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до аналітичного бухгалтерського обліку, а саме: зворотно-сальдової відомості по рахунку № 206 «Сировина, передана на переробку» (оборот К-т), за період, що підлягав перевірці (квітень-липень), в переробку було надано 23339,5 тон соняшнику на суму 220569029 грн.

Податковим органом з посиланням на ДСТУ 4492:2017 «Олія соняшникова. Технічні умови», ДСТУ 4638:2006 «Шрот соняшниковий. Технічні умови», ДСТУ 7124:2009 «Лушпиння соняшникове. Пресоване гранульоване. Технічні умови» зроблено висновок, що сировиною для виробництва олії соняшникової та шроту є насіння соняшника без сміттєвих домішок, а оскільки сміттєва домішка не є складовою частиною будь-якої готової продукції, дані про її залишки та рух у кількісному та вартісному показниках мають бути відображені в бухгалтерському обліку платника податків.

Під час перевірки, використовуючи 340 карток аналізу зерна, податковим органом було самостійно визначено середній показник наявної сміттєвої домішки (%) у масі кожної партії соняшника, переданого на переробку, який склав 4,14 %. З урахуванням вказаного показника сміттєвої домішки та вартості зерна, податковим органом було обчислено вартість неврахованої сміттєвої домішки (за ціною насіння соняшника), яка склала 9131558 грн. (без ПДВ), ПДВ у сумі 1826312 грн.

Згідно з п.1.3 Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 11.09.2009 року № 656 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2009 року за № 1163/17179, первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, побічної (супутньої) продукції та відходів виробництва з урахуванням їх якості, що фіксується у первинних документах. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Первинні документи, створені в електронному вигляді, та порядок електронного документообігу визначаються та застосовуються у бухгалтерському обліку підприємствами всіх форм власності за умови дотримання вимог чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства. Облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій вазі.

Відповідно до п.1.21 Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 11.09.2009 року № 656 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2009 року за № 1163/17179, приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировини), договірних зобов`язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 та цього Порядку. При складанні договорів на поставку сировини перелік якісних показників може включати не тільки показники, що входять у чинні стандарти на дану сировину, але також і ті, які мають важливе значення для ведення технологічного процесу (наприклад, показник «вміст воску» в олії для олійно-жирових підприємств, що переробляють олію).

Згідно з п.п.12.1-12.2 Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 11.09.2009 року № 656 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2009 року за № 1163/17179, олійно-жирові підприємства приймають у переробку давальницьку сировину: олійне насіння, олію, саломас та іншу жирову сировину, що поставляється на умовах взаємної домовленості сільськогосподарськими підприємствами, хлібоприймальними пунктами, фермерськими господарствами, торговими, комерційними та іншими підприємствами і організаціями (далі - замовники). Давальницьку сировину супроводжує і здає на підприємство представник замовника, маючи відповідну товарно-транспортну накладну. Від кожної партії давальницької сировини відбирається проба згідно з вимогами чинного законодавства і проводиться аналіз якісних показників, які реєструються в лабораторному журналі. Потім сировина надходить на ваги для зважування і оформлення приймання. Дані зважування вагар реєструє в книзі відважувань за формою № 2 (додаток 2) (далі - книга відважувань за формою № 2) і в супровідному документі, підтверджуючи цей запис своїм підписом.

Відповідно до п.12.11 Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 11.09.2009 року № 656 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2009 року за № 1163/17179, при надходженні олійного насіння приймання насіння і розрахунок готової продукції ведуться за заліковою масою. Залікова маса олійного насіння - це фізична маса олійного насіння, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від базисних норм вмісту вологи та сміттєвої домішки в олійному насінні, що зазначені у нормативному документі (ДСТУ) на відповідне олійне насіння. Базисні показники для насіння соняшнику наведені в ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови».

Згідно з п.5.2.1 та п.5.3 ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» виробникам соняшнику дозволено постачати його безпосередньо на промислове перероблення з обмежувальними нормами згідно з таблицею 5, в якій, зокрема, зазначається, що сміттєві домішки допускаються не більше 3 %.

Технологічним регламентом ТРУ 10.41.35434341-12 по переробці насіння соняшнику 1000т/добу та 670 т/добу насіння ріпаку, розробленим УкрНДІОЖ НААН, встановлені вимоги до сировини, яка приймається до виробництва (в переробку), зокрема, підпунктом 2.1.5 Технологічного регламенту (вимоги до сировини) зазначено, що для виробництва олії соняшникової використовують насіння соняшнику згідно з ДСТУ 4694.

Визначення домішок відбувається на виробничому комплексі згідно з ГОСТ 10854, ДСТУ ISO 658, ГОСТ 22391-2015, де з сходу з сита виділяють фракції явно вираженої сміттєвої і олійної домішок відповідно до характеристики, викладеної в стандарті на аналізовану культуру. Весь прохід через сито з отворами 3 мм відносять до сміттєвої домішки. Необмолочених рицину обмолочують і плодові оболонки відносять до сміттєвої домішки. Витрати олійного насіння на виробництво олії визначаються на основі очікуваних виходів продукції при заданих фактично визначених показниках.

Позивач зазначає, що сировина, яка передавалась на переробку до виробничого комплексу ТОВ «ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ», була очищена від сміттєвої домішки понад 3 % в межах договорів доробки та згідно вимог Технологічного регламенту та ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» та використовувалася при виготовленні олії соняшникової.

Відповідно до Розділу 5 «Загальні технічні умови» ДСТУ 4492:2017 «Олія соняшникова. Технічні умови» олія соняшникова має відповідати вимогам цього стандарту, її виробляють із насіння соняшнику згідно з ДСТУ 4694, пунктом 5.3 якого встановлено, що обмежувальні норми для постачання соняшнику по показнику сміттєвої домішки становлять 3,0 %.

Аналогічні норми сміттєвої домішки встановлені й розділом 4 ДСТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови», який поширюється на насіння соняшнику, призначене для використання на продовольчі потреби, для виробництва олеїнової кислоти і для експортування.

Згідно з п.5.3. ДСТУ 4638:2006 «Шрот соняшниковий. Технічні умови» для вироблення шроту соняшникового використовують насіння соняшнику згідно ГОСТ 22391 (сміттєва домішка - 3,0 %), а також насіння соняшнику із показниками якості і безпеки згідно з чинними нормативами.

Відповідно до п.3.3.1 ДСТУ 7124:2009 «Лушпиння соняшникове. Пресоване гранульоване. Технічні умови» для вироблення лушпиння використовують лушпиння соняшнику, яке одержали в процесі виробництва соняшникової олії з насіння соняшнику згідно з ДСТУ 4694.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що відповідач помилково дійшов до висновку про те, що сміттєва домішка не використовується під час виробництва олії соняшникової, шроту та лушпиння, оскільки для виробництва олії допускається використання насіння соняшнику із змістом сміттєвої домішки, що становить 3,0 %.

Суд встановив, що на підставі актів списання товарів № 8 від 09.04.2020 року, № 9 від 30.04.2020 року, № 10 від 07.05.2020 року, № 11 від 16.05.2020 року, № 12 від 22.04.2020 року, № 13 від 30.05.2020 року, № 14 від 09.06.2020 року, № 15 від 30.06.2020 року ТОВ «Одеська торгова компанія» було списано відходи виробництва (лушпиння соняшнику, відсів), що також підтверджується картками рахунку 26 за квітень-червень 2020 року.

Вказане підтверджує помилковість висновку відповідача щодо ототожнення відходів з насінням соняшника та, як наслідок, помилковість висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання у сумі ПДВ 1826312,00 грн., обчисленого із розрахунку вартості сміттєвої домішки на рівні вартості насіння соняшнику.

Позивач зазначає, що в документах ТОВ «Одеська торгова компанія» на експорт продукції (олії), а саме в ВМД на експорт шроту, сертифікатах якості олії та лушпиння (контракт № SFO2704 від 27.04.2020 року, Додаткова угода № 1 до контракту № SFO2704 від 27.04.2020 року, ВМД ЕК 10 ДР UA500370/2020/000659, посвідчення про якість № 39 на олію соняшникову від 04.06.2020 року, контракт № SFO2704 від 27.04.2020 року, Додаткова угода № 1 від 12.05.2020 року до контракту № SFO2704 від 27.04.2020 року, Додаткова угода № 2 від 22.06.2020 року до контракту № SFO2704 від 27.04.2020 року, ВМД ЕК 10 ДР UA500370/2020/000724, посвідчення про якість № 41 на олію соняшникову від 24.06.2020 року, сертифікат якості № 12 на шрот соняшниковий гранульований для корму тварин від 03.06.2020 року, контракт № SFM1404 від 14.04.2020 року, ВМД ЕК 10 ДР UA500370/2020/000679, сертифікат якості № 10 на шрот соняшниковий гранульований для корму тварин від 29.04.2020 року, ВМД ЕК 10 ДР UA500370/2020/000589, сертифікат якості № 26 на шрот соняшниковий гранульований для корму тварин від 26.06.2020 року, контракт SFM1404 від 14.04.2020 року, ВМД ЕК 10 ДР UA500370/2020/000754) є посилання на національні стандарти України (ДСТУ), вимогам яких повинна відповідати якість виробленої та реалізованої продукції.

Посилання відповідача, що ДСТУ 4492:17 «Олія соняшникова. Технічні умови», ДСТУ 4638:2006 «Шрот соняшниковий. Технічні умови», ДСТУ 7124:2009 «Лушпиння соняшникове. Пресоване гранульоване. Технічні умови» не передбачають використання сміттєвої домішки при виробництві готової продукції, тобто що смітна домішка залишається при підготовці насіння соняшнику для подальшої переробки, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ці ДСТУ не містять інформацію про якість сировини (насіння), яка приймається на виробництво, і їх положення стосуються тільки якісних показників самої готової продукції (олії, шроту, лушпиння). Вимоги до якості сировини, з якої виробляється відповідна готова продукція (олія, шрот, пелети), визначаються іншими ДСТУ (4694, 22391).

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, пп. а) п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ 1177111,00 грн., в т.ч. липень 2020 року 1177111,00 грн., що в свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за липень 2020 року у сумі 649200,00 грн., є необґрунтованим та безпідставним, що здійснений без належного аналізу первинних документів та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, податкові повідомлення-рішення від 17.11.2020 року № 0007790713 та № 0007820713 є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» (вул. Церковна, 19 м. Одеса, 65003, ідентифікаційний код 42854854) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2020 року № 0007790713 та № 0007820713 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2020 року № 0007790713 та № 0007820713.

3. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська торгова компанія» (код ЄДРПОУ 42854854) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14152,18 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 28 травня 2021 року.

Суддя М.М. Кравченко