Рішення № 97264594, 28.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3668/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в позивач просив суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.11.2020 щодо зменшення основного розміру пенсії позивача за вислугу років з 90% до 59% грошового забезпечення при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 року згідно довідки прокуратури Одеської області №385 від 05.11.2020 року та з обмеженням граничного розміру;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2021 року №951380823736 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно довідки прокуратури Одеської області №385 від 05.11.2020 року в розмірі 90% від місячної суми заробітної плати від 05.11.2020 року №385 без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.10.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, що діяв на час призначення пенсії, виходячи із розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати прокурора відділу, згідно довідки прокуратури Одеської області від 05.11.2020 року №385 без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.10.2020 року з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Одеській області та отримує пенсію, яку було призначено відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ у розмірі 90% від середнього заробітку.

24.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №385 від 05.11.2020 року.

25.11.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі наданих позивачем документів було проведено перерахунок її пенсії з 01.10.2020 року. Однак, при здійсненні даного перерахунку, відповідачем було протиправно зменшено основний розмір пенсії позивача з 90% на 59% від середнього заробітку.

Крім того ОСОБА_1 зазначає про обмеження їй пенсійним фондом максимального розміру пенсії з 01.10.2020 року розміром - 17 120,00 грн., а з 01.120.2020 року - 17 690,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про здійснення їй перерахунку пенсії, виходячи з 90% розміру від місячної суми заробітної плати, а також без обмеження її максимальним розміром.

Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу було відмовлено у здійснені такого перерахунку з посиланням на ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

05.05.2021 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 53-59), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 2008 року перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

При цьому пенсійний орган зауважує, що пенсія позивача у 2008 році призначалась, виходячи з 59% від розміру місячної суми заробітної плати. При цьому відповідно до ч. 4 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-ІV від 17.11.2005 року), в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення жінками 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Так, відповідно до матеріалів пенсійної справи Позивача, страховий стаж роботи складає 31 років 11 місяців 27 днів та стаж роботи за вислугу років складає - 12 років 10 місяців 12 днів. З огляду на це відсоток місячного заробітку розраховується за формулою: 80% : 20 * 12 + 11% = 59%, де 80% ділиться на 20 років вислуги, множиться на 12 років вислуги Позивача та додається 11% (один відсоток місячного заробітку за кожний рік страхового стажу понад 20 років).

Таким чином, за твердженням відповідача, при здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 року перерахунок має бути здійснено, виходячи з розрахунку 59% від суми місячної заробітної плати, а не 90%, як того вимагає позивач.

06.05.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 97-102), в якій позивач зазначила, що не погоджується із доводами пенсійного органу, оскільки постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.10.2016 року по справі №523/12275/16-а було зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса здійснити перерахунок її пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області від 14.03.2016 року №385, виходячи саме з 90% від нарахованої заробітної плати.

13.05.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли додаткові письмові пояснення по суті спірних правовідносин (а.с.109-110), у яких відповідачем зазначено, що ними було направлено листа до Пенсійного фонду України з метою отримання роз`яснення, в якому розмірі необхідно проводити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 року, а саме:

1) в розмірі 60% заробітної плати;

2) в розмірі 59% заробітної плати (відсоток, з урахуванням якого було призначено пенсію);

3) в розмірі 36% (відповідно до ч.5 ст.86 Закону №1697-VII пропорційно кількості відпрацьованих років на прокурорських посадах із розрахунку 60% за 20 років роботи на відповідних посадах).

Листом Пенсійного фонду України від 30.04.2021 року №2800-030102-9/20802 відповідачу було надано роз`яснення, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 потрібне здійснити з розрахунку 36% місячної заробітної плати за відповідною посадою згідно до ч.5 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII.

На підставі вищезазначеного листа рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951380823736 від 07.05.2021 року позивачу було проведено перерахунок пенсії з розрахунку 36% місячної заробітної плати відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 17.12.2008 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, яка їй призначалася відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ у розмірі 59% від середнього заробітку (а.с. 67).

Статтею 50-1 Закону України було встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Позивач за період з моменту призначення пенсії та до моменту виникнення спірних правовідносин у справі №420/3668/21 неодноразово зверталась до пенсійного органу задля здійснення перерахунку її пенсії на підставі положень ст. 50-1 Закону України №1789-ХІІ у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, у тому числі за рішенням суду (а.с. а.с. 24-27, 73-87).

Зокрема, постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.10.2016 року по справі №523/12275/16-а було зобов`язано УПФ в Суворовському районі м. Одеси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90% від нарахованої заробітної плати у зв`язку із збільшенням заробітної плати у відповідності до довідки прокуратури Одеської області від 14.03.2016 року №385, починаючи з 01.01.2016 року (а.с. 24-27).

У зв`язку із підвищенням заробітної плати працівників прокуратури позивачу 04.03.2020 року прокуратурою Одеської області було видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) №385, що враховується для перерахунку пенсії (а.с. 77-78).

Заява позивача про здійснення перерахунку її пенсії на підставі зазначеної довідки була залишена ГУ ПФУ в Одеській області без задоволення.

Водночас у зв`язку із реформуваннням органів прокуратури та початком роботи Одеської обласної прокуратури (наказ Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414) відбулось чергове підвищення заробітної плати працівників прокуратури та позивачу 05.11.2020 року було видано нову довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) №385, що враховується для перерахунку пенсії за нормами чинними станом на 11.09.2020 року (а.с.18).

24.11.2020 року позивач звернулась до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі вищезазначеної довідки Одеської обласної прокуратури №385 від 05.11.2020 року (а.с. 19).

25.11.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі наданих позивачем документів було проведено перерахунок її пенсії, починаючи з 01.10.2020 року.

Однак, при здійсненні даного перерахунку, як зазначає позивач, відповідачем було зменшено основний розмір пенсії позивача з 90% на 59% від середнього заробітку. Також відповідачем було застосовано обмеження розміру пенсії позивача, а саме розмір пенсії склав з 01.10 2020 року - 17120,00 грн., з 01.12.2020 року - 17690,00 грн. (а.с. 22, 88).

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 10.02.2021 року звернулась до пенсійного органу із заявою про здійснення їй перерахунку пенсії, виходячи з 90% розміру від місячної суми заробітної плати (а.с. 93).

Водночас рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2021 №951380823736 позивачу було відмовлено у здійснені такого перерахунку з посиланням на ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII. (а.с.95).

Зазначені обставини слугували підставою звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом у справі №420/3668/21.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року (далі по тексту - Закон № 1789-ХІІ).

Так, частиною 1 ст. 50-1 Закону України №1789-ХІІ (в редакції, діючій на час призначення пенсії позивачу) було визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст.50-1 цього ж Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-ІV від 17.11.2005 року), в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення жінками 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Згідно з частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ, який набув чинності з 01 січня 2015 року, до частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» було внесено зміни та частина 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладена в редакції, відповідно до змісту якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року №1697-VII, у якому пенсійне забезпечення працівників прокуратури було регламентовано статтею 86. Положеннями частини 20 цієї статті було також визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Частиною другою статті 152 Конституції України, ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 13.12.2019 року у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії.

У зв`язку із реформуваннням органів прокуратури та початком роботи Одеської обласної прокуратури (наказ Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414) відбулось підвищення заробітної плати працівників прокуратури та позивачу 05.11.2020 року було видано нову довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії №385 за нормами, чинними станом на 11.09.2020 року.

25.11.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі наданої позивачем довідки Одеської обласної прокуратури №385 від 05.11.2020 року було проведено перерахунок її пенсії, починаючи з 01.10.2020 року.

При цьому позивачу при здійсненні цього перерахунку розмір пенсії було обраховано виходячи з 59% від середнього заробітку.

З даного приводу суд зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов`язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII «Про прокуратуру».

Так зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а, висловлена правова позиція, згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №310/6638/16-а (2-а/310/652/16).

Тобто, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, у даному випадку це 59%.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 18.10.2016 року по справі №523/12275/16-а, якою було зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса здійснити перерахунок її пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області від 14.03.2016 року №385, виходячи з 90% від нарахованої заробітної плати.

При цьому, на думку суду, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того суд зауважує на той факт, що у зазначеному рішенні судом не надавалась оцінка діям пенсійного фонду щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у 2008 році, виходячи з 59% (а не 90%) від розміру заробітної плати, та зазначені обставини не були предметом спору в цій справі.

Водночас спірні правовідносини у справі №523/12275/16-а стосувались реалізації позивачем права на перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області від 14.03.2016 року №385, у здійсненні якого пенсійний органом ОСОБА_1 було відмовлено.

За таких умов суд доходить висновку про необхідність відмови позивачу у задоволені позовних вимог в цій частині адміністративного позову.

Водночас суд зауважує, що ним не надається оцінка правомірності дій та рішень пенсійного органу щодо зменшення ОСОБА_1 розміру перерахованої пенсії з 59% до 36% від розміру заробітної плати, оскільки зазначені правовідносини сторін не є предметом розгляду в адміністративній справі №420/3668/21.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951380823736 від 07.05.2021 року (а.с. 104) про проведення позивачу перерахунку пенсії з розрахунку 36% місячної заробітної плати було прийнято відповідачем вже під час розгляду справи №420/3668/21 та позивачем до суду будь-яких заяв про збільшення позовних вимог подано не було.

Щодо обмеження відповідачем ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з 01.10.2020 року - 17120,00 грн., з 01.12.2020 року - 17690,00 грн. суд зазначає наступне.

Так статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VІ, вперше було встановлено максимальний розмір пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Положення цієї норми не визнавались у встановленому порядку Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Відповідно до викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Як вже було зазначено, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

Також, абзацом 6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказана редакція абзацу 6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» викладена внаслідок внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016 року.

Як слідує з п.2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Позивачу пенсія призначена у грудні 2008 року, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, перерахована йому пенсія не може обмежуватися максимальним розміром, тобто не перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Також суд при вирішенні спірних правовідносин в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України вважає за необхідне враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 року по справі №360/1428/17 зазначив, що оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію з 23 серпня 2011 року, тобто до 1 січня 2016 року, тому дія положень Закону України 24.12.2015 року №911-VІІІ щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього закону.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

У п. 4.1 вказаного рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 року №5-р/2018 зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України).

Конституційний Суд України в абз. 2 пп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 вказав, що "верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо".

Згідно з юридичними позиціями Конституційного Суду України "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями" (абз.3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010); "принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності" (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2017 року№2-р/2017).

На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів.

Конституційний Суд України наголошує, що принцип верховенства права передбачає внесення законодавчих змін із визначенням певного перехідного періоду (розумного часового проміжку між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності), який дасть особам час для адаптації до нових обставин. Тривалість перехідного періоду при зміні правового регулювання суспільних відносин має визначати законодавець у кожній конкретній ситуації з урахуванням таких критеріїв: мети закону в межах правової системи і характеру суспільних відносин, що ним регулюються; кола осіб, до яких застосовуватиметься закон, і їх здатності підготуватися до набрання ним (його новими положеннями) чинності; інших важливих обставин, зокрема тих, що визначають час, необхідний для набрання чинності таким законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (справи «Суханов та Ільченко проти України», «Кечко проти України», "Федоренко проти України") з урахуванням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

З огляду на вищезазначене суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, починаючи з 01.10.2020 року.

Задля відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 01.10.2020 року нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що позивачем було надано до суду квитанцію (а.с. 28) про сплату судового збору від 11.03.2021 року на суму 1 816,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 908,00 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.10.2020 року пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 01.10.2020 року нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький