Рішення № 97264555, 28.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4275/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС України в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, Одеська обл., код ЄДРПОУ 43142370) про сплату боргу (недоїмки) від 08 лютого 2021 р. № Ф-4363-52 у розмірі 12348,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , має право на заняття адвокатською діяльністю, про що їй було видано відповідне свідоцтво від 18.07.2018 року № 12.

Перебуває на обліку в територіальному органі Головного управління ДПС в Одеській області, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 11.01.2019 р. №1915150700001.

На адресу реєстрації позивача, через засоби поштового зв`язку надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08 лютого 2021 року № Ф-4363-52 на загальну суму 12348,66 грн.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 лютого 2021 року № Ф-4363-52 протиправною та такою що підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що основним місцем роботи позивача за період, в якому було нараховано суму боргу, а саме з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2020 року, було АТ “ОДЕСАОБЛЕНЕРГО” (з 11.09.2020 р. перейменованого на АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”) (код ЄДРПОУ 00131713).

Крім того, з 08.01.2020 року позивача було прийнято на посаду адвоката за сумісництвом, на 0,1 норми робочого часу, з оплатою пропорційно фактично відпрацьованому часу.

Позивач зазначає, що в зазначений період її роботодавцями здійснювались усі податкові сплати за позивача, у тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України щодо відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5).

Позивач вказує, що у вільний від роботи час не здійснювала адвокатську практику на підставі відповідного свідоцтва та не отримувала доходів від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності.

Ухвалою судді від 29.03.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.04.2021 до суду надійшов відзив на адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області, в якому не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступних підстав.

Позивач перебуває на обліку в Ізмаїльській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області.

Згідно до вимог пунктів 2 та 3 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464 особа, що провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 (Код РНОКПП: НОМЕР_1 ) зобов`язаний був впродовж з 01.01.2017 року сплачувати щоквартально єдиний внесок нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Згідно даних інтегрованої картки платника КБК 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб. які проводять незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 надано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма Д5) за 2019 рік на суму 11016, 72 грн. (918.06 грн*12). Оплата у 2019 році здійснена на суму 8262,54 грн., борг – 2754,18 грн. За 2020 рiк ОСОБА_1 надано нульовий звіт Д5, тоді як у автоматичному режимi за 2020 рік нараховано 9595, 30 грн.

За 2020 рік із-за карантинних обмежень нарахування здійснювались з урахуванням податкових пільг. Також до вересня місяця 2020 року ставка складала 1039 грн. 06 коп. З вересня по грудень вже - 1100 гривень. Оплата заборгованості не надходила. Станом на 08.02 2021 борг складає 12348, 66 грн.

Відповідач вважає, що дiп контролюючого органу щодо нарахування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-4363-52 від 08.02 2021 року про сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Код РНОКПП: НОМЕР_1 ) боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 12348 грн. 66 коп. є цілком обґрунтованими та законним.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що свідчить свідоцтво від 18.07.2018 року № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 перебувала на обліку в Ізмаїльській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області, про що свідчить повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 11.01.2019 №1915158000001.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 11.01.2019 р. №1915150700001 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ізмаїльській ДПІ Головного управління ДФС в Одеській області.

Податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 року № Ф-4363-52 на загальну суму 9048,66 грн.

Судом встановлено, що позивачем було оскаржено зазначену вимогу та рішенням суду від 16.03.2021 року по справі №420/361/21, яке набрало законної сили 25.05.2021 року, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 року №Ф-4363-52 у розмірі 9048,66 грн.

08.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4363-52 на загальну суму 12348,66 грн.

Відповідно до витягу із наказу Адвокатського обєднання “Перший Радник” про прийняття на роботу №2-к від 03.01.2020 року, ОСОБА_1 , прийнято на посаду адвоката з 08.01.2020 року за сумісництвом, на 0,1 норми робочого часу, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, з окладом згідно штатного розкладу.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , позивач працює з 01 липня 2019 року на посаді провідного юрисконсульта, а з 01.07.2020 на посаді головного юристконсульта АТ “ОДЕСАОБЛЕНЕРГО” (з 11.09.2020 р. перейменованого на АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”) (код ЄДРПОУ 00131713).

Позивачем 23.02.2021 року через засоби поштового зв`язку до територіального органу ГУ ДПС в Одеській області була направлена заява про зняття з обліку як платника єдиного внеску та списання усіх нарахованих недоїмок щодо сплати ЄСВ за 2020 рік, посилаючись на те, що доходів від здійснення адвокатської діяльності не отримувала, про що було зазначено у звітностях, що подавались у встановленому законодавством порядку.

Вважаючи вимогу № Ф-4363-52 від 08.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню як протиправна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею Закону № 2464-VІ, зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-УІ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076 визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті Закону № 2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, є платниками єдиного соціального внеску.

При цьому, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Відтак саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464 не врегульовано.

При цьому, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

З огляду на вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд дійшов висновку, що особа, яка проводить адвокатську діяльність вважається самозайнятою особою, не зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок у разі, коли вона є найманим працівником і єдиний соціальний внесок за неї сплачує її роботодавець.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 05.12.2019 у справі №260/358/19 (адміністративне провадження № К/9901/22965/19).

Як вже зазначалося, відповідач не спростував твердження позивача про те, що він не отримував доходів від адвокатської діяльності.

Як вбачається з розрахунку спірної вимоги недоїмка зі сплати єдиного внесків у позивача виникла у 2020 році.

При цьому з 08.01.2020 року по теперішній час позивач перебуває у трудових відносинах з Адвокатським об`єднанням “Перший Радник” за сумісництвом, на 0,1 норми робочого часу, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, з окладом згідно штатного розкладу, а також працює у АТ “ДТЕК Одеські електромережі”.

З урахуванням цього суд дійшов висновку, що одночасна сплата єдиного внеску позивачем як самозайнятої особи, яка має право на здійснення адвокатської діяльності та роботодавцем, у якого позивач працював, як найманий працівник призвело б до подвійної сплати єдиного соціального внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Частиною 1 ст. 1 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності своїх дій не надано.

Також суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.06.2017 № 610, а саме, абз.2 ч. 6 р. ІІІ, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Крім того, відповідно до частини 7 розділу VI Інструкції №449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до матеріалів справи податковим органом було винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 року № Ф-4363-52 на загальну суму 9048,66 грн. У зв`язку з тим, що сума податкового боргу з ЄСВ збільшилась, 08.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4363-52 на загальну суму 12348,66 грн.

З даного приводу суд зауважує, що у разі збільшення суми боргу та винесення повторної вимоги про необхідність його сплати, така податкова вимога повинна виноситись податковим органом лише на суму збільшення податкового боргу. Зазначенні висновки ґрунтуються на вимогах Інструкції №449, та унеможливлять сплату позивачем недоїмки з ЄСВ за один і той же календарний період у подвійному розмірі, оскільки вимоги про сплату боргу є самостійними виконавчими документами, які можуть бути пред`явлені до виконання в будь-який момент.

Крім того, відповідно до ч.1 абз. VI Порядку, податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування спірної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. Враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС України в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 08 лютого 2021 р. № Ф-4363-52 у розмірі 12348,66 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук