Рішення № 97264347, 27.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 р. № 400/1569/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101

про:визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; скасування рішення від 27.08.2020 № 8 в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною відмову відповідача у задоволенні клопотання позивача від 08.07.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га із земель комунальної власності (земельної ділянки з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 - землі сільськогосподарського призначення); скасувати рішення відповідача від 27.08.2020 № 8 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0000 га межах Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області в зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації; зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, із земель комунальної власності (земельної ділянки з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700) - землі сільськогосподарського призначення).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га в межах населеного пункту (м. Баштанка) у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Позивач пояснює, з посиланням на лист відповідача від 07.04.2021 № 764/02.02-6/12, що підставою у відмові відповідачем у задоволенні її клопотання є начебто розташування бажаної нею земельної ділянки у межах міста Баштанка та її належність до земель громадської та житлової забудови, яка не може використовуватися для ведення особистого селянського господарства. Проте за даними Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, бажана земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення. Позивач посилається також на Генеральний план міста Баштанка та План зонування міста Баштанка, на яких бажана земельна ділянка зображена заштрихованою діагональними лініями оливкового кольору та розташована біля ставка «Куртин».

Ухвалою від 17.03.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження; задовольнив клопотання позивача про огляд офіційного веб-сайту Баштанської міської ради в частині розміщених на ньому Плану зонування міста Баштанка, Генерального плану міста Баштанка, рішення Баштанської міської ради від 12.02.2019 № 1; витребував у відповідача належним чином засвідчені копії документів на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 розташована в межах населеного пункту; Плану зонування міста Баштанка, Генерального плану міста Баштанка, рішення Баштанської міської ради від 12.02.2019 № 1.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, посилаючись на Генеральний план міста Баштанка та План зонування міста Баштанка, згідно з якими бажана позивачем земельна ділянка площею 2,0000 га розташована в межах земельної ділянки площею 6,6808 га, яка належить до зони озеленення спеціального призначення. З посиланням на дані Державного земельного кадастру, відповідач вказує, що відносно цієї земельної ділянки існують обмеження у її використанні, оскільки вона належить до прибережної захисної смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах. Відповідач наполягає, що використання земель для ведення особистого селянського господарства у зоні озеленення спеціального призначення, прибережній захисній смузі та в рекреаційних зонах забороняється.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не направив їй додатки до відзиву, які, крім Генерального плану міста Баштанка та Плану зонування міста Баштанка, відсутні у вільному доступі. Позивач вказує, що мотивом відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою у листі від 07.04.2021 № 764/02.02-6/12 зазначена належність бажаної земельної ділянки до земель громадської та житлової забудови, а не її розташування в зоні озеленення спеціального призначення та в межах прибережно-захисної смуги. Відтак, на думку позивача, у відзиві відповідач послався на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного позивачем рішення від 27.08.2020 № 8. Позивач стверджує, що бажана нею земельна ділянка не знаходиться в межах земель громадської та житлової забудови, на землях рекреаційної зони, в зоні озеленення спеціального призначення. Одночасно у відповіді на відзив позивач повідомляє, що нею не оспорюється факт розташування бажаної земельної ділянки в межах міста, а також наявність у земельної ділянки з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 загальною площею 6,6808 га обмеження у виді прибережної захисної смуги. Позивач визнає, що частина вказаної земельної ділянки, відповідно до Плану зонування, відноситься до земель рекреаційної зони та зони озеленення спеціального призначення. Позивач вважає, що наявність такого обмеження не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки площа земельної ділянки з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 є втричі більшою, ніж законодавчо визначена площа, яка може бути надана громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, до якого додав копію рішення від 15.12.2020 № 16, копію пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо встановлення меж міста, копію витягу з ДЗК від 26.03.2021 НВ-4811290392021 з доказом направлення заперечення з додатками позивачу. Відповідач зазначає, що до 06.06.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 перебувала у державній власності, а План зонування та Генеральний план міста Баштанка були розроблені та затверджені у 2019 році; після цього ця земельна ділянка увійшла у межі міста, але цільове призначення не змінене у зв`язку з тим, що установлене задовго до початку створення містобудівної документації.

На виконання ухвали від 17.03.2021 відповідач подав витребувані судом докази.

Під час судового розгляду суд оглянув офіційний веб-сайт Баштанської міської ради (https://bashtanskaotg.gov.ua/) в частині розміщених на ньому Плану зонування міста Баштанка, Генерального плану міста Баштанка, рішення Баштанської міської ради від 12.02.2019 № 1.

Під час судового розгляду суд не брав до уваги докази, додані відповідачем до відзиву, щодо яких немає доказів їх направлення позивачу.

У зв`язку з тим, що заяв про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 площею 6,6808 га перебуває у комунальній власності Баштанської міської ради, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується наданою позивачем інформаційною довідкою від 07.07.2020 № 215352685 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 17).

За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, наданою позивачем (а. с. 19), земельна ділянка з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 категорії земель «землі сільськогосподарського призначення» має обмеження у використанні. Вид обмеження - «прибережна захисна смуга вздовж річок. навколо водойм та на островах».

На Генеральному плані міста Баштанки, який суд оглянув на офіційному веб-сайті відповідача (https://bashtanskaotg.gov.ua/storage/static-pages/documents/0ff9772095e486448b7a2d8d6db00aa3.pdf), земельна ділянка, в межах якої розташована бажана позивачем ділянка, позначена кольором, що відповідає території сільськогосподарського призначення.

На Плані зонування міста Баштанки, який суд оглянув на офіційному веб-сайті відповідача (https://bashtanskaotg.gov.ua/storage/static-pages/documents/dc98dcce8ad89a437d1f2fa961299eab.pdf), земельна ділянка, в межах якої розташована бажана позивачем ділянка, позначена оливковим кольором як зона земель сільськогосподарської діяльності (СВ-1).

Позивач звернулася до відповідача із клопотанням від 08.07.2020, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га із земель комунальної власності (земельної ділянки з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 - землі сільськогосподарського призначення). До клопотання позивач додала, серед іншого, графічні матеріали щодо бажаного місцезнаходження земельної ділянки.

Графічні матеріали свідчать про те, що бажана позивачем земельна ділянка розташована у межах земельної ділянки з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 площею 6,6808 га. (а. с. 15).

Пунктом 5 рішення від 27.08.2020 № 8 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,00 га в межах Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області в зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а. с. 29).

Рішенням відповідача від 15.12.2020 № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту міста Баштанка Баштанського району Миколаївської області» (а. с. 85) затверджений проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту Баштанка Баштанського району Миколаївської області загальною площею 1835,2616 га. Зазначений проект землеустрою містить перелік земельних ділянок, за рахунок яких розширені межі міста Баштанки. Цей перелік включає також земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 (а. с. 91, зворот).

Зазначене рішення прийняте після прийняття оскаржуваного позивачем рішення від 27.08.2020 № 8.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідачем у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га в межах Баштанської ради Баштанського району Миколаївської області.

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд виходить з такого.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Стаття 81 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Зокрема, частина шоста статті 118 Земельного кодексу України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавець передбачив вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до частин першої - п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Суд установив, що позивач звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому земельна ділянка площею 2,00 га, яку позивач бажає отримати у власність, входить до складу земельної ділянки площею 6,6808 га, яка сформована та має єдиний кадастровий номер (кадастровий номер: 4820610100:07:000:0700).

Частина шоста статті 79-1 Земельного кодексу України визначає, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини десятої статті 55 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 25.11.2019 у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17, від 12.03.2020 у справі №815/4257/16.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 статті 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто згідно із Земельним кодексом України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Оскільки об`єктом звернення позивача до відповідача було саме клопотання про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 815/4257/16.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак місце розташування бажаної позивачем не відповідає вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», які установлюють підстави для відведення земельної ділянки, оскільки відведення можливе для несформованої земельної ділянки. А у спірних правовідносинах позивач бажає фактично здійснити поділ уже сформованої земельної ділянки.

Отже, відмова у наданні позивачу дозволу саме на розроблення проекту землеустрою є правомірною, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Коментуючи аргументи відповідача, суд додатково зазначає, що відповідач не довів суду розташування бажаної позивачем земельної ділянки у зоні озеленення спеціального призначення, прибережної захисної смуги та в рекреаційних зонах.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 58 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами належать до земель водного фонду.

Згідно із статтею 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Матеріали справи свідчать, що цільове призначення спірної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Таке саме призначення вбачається і з Генерального плану міста Баштанки та Плану зонування міста Баштанки, які розміщені у вільному доступі на веб-сайті відповідача та копії яких додані відповідачем до відзиву.

Більше того, відповідач не заперечує цільове призначення зазначеної земельної ділянки.

Відповідач посилається на те, що спірна земельна ділянка розташована в межах міста Баштанки.

Суд зазначає, що рішення від 15.12.2020 № 16, яким затверджений проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту Баштанка Баштанського району Миколаївської області, що містить відомості про включення до меж міста земельної ділянки з кадастровим номером 4820610100:07:000:0700 прийняте пізніше, ніж оскаржуване позивачем рішення від 27.08.2020 № 8.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак відповідач не мав підстав посилатися на рішення від 15.12.2020 № 16, оскільки воно не могло бути враховане ним під час прийняття рішення від 27.08.2020 № 8.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 908 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви за квитанцією від 09.03.2021 № 0.0.2042954213.1.

У зв`язку з відмовою в позові, судовий збір не належить стягувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101, ідетифікаційний код за ЄДРПОУ: 04376469) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна