Рішення № 97264344, 28.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 травня 2021 р.справа № 400/4662/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаПівденного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007

провизнання бездіяльності протиправною; стягнення не нарахованої та не виплаченої частини заробітної плати за період 2016-2017 р.р. в розмірі 30 329,45 грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - ГТУЮ у Миколаївській області) та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач або ПМРУ МЮ), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність ГТУЮ у Миколаївській області, яка полягає у не включенні:

частини заробітної плати в розмірі 51 389,48 грн. до розрахунку оплати 14 днів відпустки у 2016 р. відповідно до наказу від 1 квітня 2016 р. № 283/07;

частини заробітної плати в розмірі 33 529,31 грн. до розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016 р. відповідно до наказу від 4 квітня 2016 р. № 1903/06;

частини заробітної плати в розмірі 24 334,16 грн. до розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2016 р. відповідно до наказу від 21 вересня 2016 р. № 1236/07;

частини заробітної плати в розмірі 76 399,47 грн. до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 6 липня 2017 р. № 844/07;

частини заробітної плати в розмірі 7 557,23 грн. до розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2017 р. відповідно до наказу від 6 липня 2017 р. № 1580/06;

частини заробітної плати в розмірі 52 065,31 грн. до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 29 серпня 2017 р. № 1179/07;

частини заробітної плати в розмірі 63 618,16 грн. до розрахунку оплати 3 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 15 листопада 2017 р. № 1459/07.

2) Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь позивача не нараховану і не виплачену частину заробітної плати за 2016-2017 р.р. в загальному розмірі 30 329,45 грн., яка складається з:

2 443,95 грн. не нарахованої і не виплаченої заробітної плати при розрахунку оплати 14 днів відпустки у 2016 р. відповідно до наказу від 1 квітня 2016 р. № 283/07;

16 764,57 грн. не нарахованої і не виплаченої заробітної плати до розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016 р. відповідно до наказу від 4 квітня 2016 р. № 1903/06;

893,46 грн. не нарахованої і не виплаченої заробітної плати при розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2016 р. відповідно до наказу від 21 вересня 2016 р. № 1236/07;

3 505,12 грн. не нарахованої і не виплаченої заробітної плати до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 6 липня 2017 р. № 844/07;

3 778,57 грн. не нарахованої і не виплаченої заробітної плати до розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2017 р. відповідно до наказу від 6 липня 2017 р. № 1580/06;

2 379,96 грн. не нарахованої і не виплаченої заробітної плати до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 29 серпня 2017 р. № 1179/07;

572,82 грн. не нарахованої і не виплаченої заробітної плати до розрахунку оплати 3 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 15 листопада 2017 р. № 1459/07.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при обчисленні а) середньої заробітної плати при оплаті відпусток у 2016-2017 р.р., б) середньої заробітної плати для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за той же період та в) розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р. ГТУЮ у Миколаївській області протиправно не включало частину заробітної плати позивача, а саме винагороду виконавця.

ГТУЮ у Миколаївській області подало відзив, в якому не погодилось з позовними вимогами та зазначило, що винагорода виконавця є специфічною заохочувальною виплатою, яка виплачується за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору, а не роботодавця. Крім того, за приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. (надалі - Порядок № 100), одноразові виплати не включаються до обрахунку середньої заробітної плати (а. с. 68-71).

ПМРУ МЮ у відзиві також заперечило проти задоволення позовних вимог з підстав аналогічних наведеним вище. Додатково послалось на листи Міністерства соціальної політики України та Міністерства економіки України, в яких вказано на відсутність підстав для включення до розрахунку середньої заробітної плати будь-яких виплат, які мають разовий характер (а. с. 46-53).

Позивач подав відповіді на вищезазначені відзиви, в яких не погодився із викладеними доводами, вважає їх хибними (а. с. 75-78, 84-89).

Під час розгляду справи, суд замінив ГТУЮ у Миколаївській області його правонаступником - ПМРУ МЮ, внаслідок чого ГТУЮ у Миколаївській області вибуло із складу відповідачів і всі позовні вимоги звернуті до ПМРУ МЮ (а. с. 128-129).

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

З 2016 р. ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області.

Як слідує з наданої ГТУЮ у Миколаївській області інформації на запит ОСОБА_1 , при розрахунку його середньої заробітної плати, яка бралась до уваги при оплаті відпусток, виплаті матеріальної допомоги у 2016-2017 р.р., відповідач не враховував частину заробітної плати позивача, яка складалась з винагороди виконавця (а. с. 10-28).

Відповідач проти цих обставин не заперечив, а тому спір в даній справі полягає не у встановленні фактичних обставин, а у вірній правовій оцінці доводів сторін - на думку позивача, невід`ємною складовою частиною його заробітної плати, як державного виконавця, є винагорода за фактичне виконання рішення, яка обов`язково повинна враховуватись при обчислені його середньої заробітної плати, що має наслідком збільшення й інших виплат, до яких середня заробітна плата застосовується як розрахункова величина, тоді як відповідач дотримується протилежної точки зору - винагорода виконавця не є системною виплатою, а тому не може включатись до розрахунку середньої заробітної плати, що передбачено п. 4 пп. "б" Порядку № 100.

Суд знаходить доводи відповідача такими, що не ґрунтуються на вірному застосуванні закону.

За приписами ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, чинного до жовтня 2016 р., за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій він має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки роботи державного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 р. № 126 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (надалі - Порядок № 126).

Відповідно до п. 2 Порядку № 126, державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, - в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, під час виконання якого здійснювалася реалізація майна боржника, отримує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (крім іпотечного майна).

Відповідно до п. 16 Порядку № 126, державний виконавець одержує винагороду одночасно з виплатою заробітної плати.

В жовтні 2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, одночасно з яким був прийнятий Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 9 ч. 1 п. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", незалежність державних виконавців від впливу чи втручання у їхню діяльність з примусового виконання рішень гарантується особливим порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення органів державної виконавчої служби.

Заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 13 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Таким чином, як Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, так і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", передбачають виплату виконавцю винагороди за фактичне виконання рішення.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643, у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України 2Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", виплачується винагорода у такому розмірі:

тої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім випадків, передбачених абзацами сьомим - одинадцятим цього пункту).

Відповідно до ст. 94 ч. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами ст. 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічні положення містяться у ст. 1 Закону України "Про оплату праці". Положеннями ст. 2 цього Закону передбачено, що додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком № 100.

Пунктом 3 Постанови № 100 передбачено перелік виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками, високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що винагорода виконавця за своєю суттю охоплюється поняттям "додаткова заробітна плата" та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій. Враховуючи, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від результативності праці державного виконавця, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою, а тому має бути врахована під час обчислення середньої заробітної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі № 814/564/16 при розгляді аналогічних спірних правовідносин (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/91444860).

З приводу посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1213, якою були внесені зміни до Постанови № 100, зокрема п. 4 доповнено новим абзацем "н", згідно з яким при обчисленні середньої заробітної плати не враховується винагорода державного виконавця, слід зазначити, що ці зміни набули чинності лише 12 грудня 2020 р., тоді як в даній справі спірним періодом є 2016-2017 р.р.

Відповідно до конституційного принципу незворотності дії нормативно-правових актів в часі (ст. 58 ч. 1 Конституції України), дана норма не може бути застосована.

На переконання суду, сам факт внесення в грудні 2020 р. змін до Порядку № 100 в частині невключення до середньої заробітної плати винагороди державного виконавця, свідчить про те, що до моменту таких змін, вона (винагорода) включалась до середньої заробітної плати.

Посилання відповідача на роз`яснювальні листи Міністерства соціальної політики України та Міністерства економіки України, не є належними та допустимими доказами, а тому відхиляються судом.

З приводу вимоги позивача про стягнення конкретно визначеної суми заробітної плати, суд зазначає, що обрахунок заробітної плати є компетенцією саме відповідача, який володіє інформацією щодо всіх її складових та чинників, що впливають на її розмір, а тому саме на відповідача покладено обов`язок розрахувати конкретну суму заробітної плати позивача, до того ж заперечення відповідача стосувались незгоди із порядком обрахунку заробітної плати позивача, а не з наданим останнім розрахунком сум і відсутні підстави вважати, що при врахуванні позиції суду, висловленої в даній справі, відповідач невірно розрахує заробітну плату позивача.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, ЄДРПОУ 43315529) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, ЄДРПОУ 43315529) щодо не включення частини заробітної плати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до розрахунку оплати 14 днів відпустки у 2016 р. відповідно до наказу від 1 квітня 2016 р. № 283/07; до розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016 р. відповідно до наказу від 4 квітня 2016 р. № 1903/06; до розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2016 р. відповідно до наказу від 21 вересня 2016 р. № 1236/07; до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 6 липня 2017 р. № 844/07; до розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2017 р. відповідно до наказу від 6 липня 2017 р. № 1580/06; до розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 29 серпня 2017 р. № 1179/07; до розрахунку оплати 3 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 15 листопада 2017 р. № 1459/07.

3. Зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, Одеська область, 65007, ЄДРПОУ 43315529) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) не нараховану і не виплачену частину заробітної плати при розрахунку оплати 14 днів відпустки у 2016 р. відповідно до наказу від 1 квітня 2016 р. № 283/07; при розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016 р. відповідно до наказу від 4 квітня 2016 р. № 1903/06; при розрахунку оплати 4 днів відпустки у 2016 р. відповідно до наказу від 21 вересня 2016 р. № 1236/07; при розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 6 липня 2017 р. № 844/07; при розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2017 р. відповідно до наказу від 6 липня 2017 р. № 1580/06; при розрахунку оплати 15 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 29 серпня 2017 р. № 1179/07; при розрахунку оплати 3 днів відпустки у 2017 р. відповідно до наказу від 15 листопада 2017 р. № 1459/07.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз