Рішення № 97264148, 28.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1311/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 18 березня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - відповідач, УСЗН Сєвєродонецької МВЦА) з такими вимогами:

1) визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 05 березня 2021 року за № 2032/02, у встановленні позивачу статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого»;

2) зобов`язати відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати позивачу згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є дружиною померлого чоловіка ОСОБА_2 , який за життя був визнаний інвалідом війни II групи, мав статус особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав право на пільги, встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службового обов`язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим позивач відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого.

Позивач 16 лютого 2021 року звернулась до відповідача заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни та видачу посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни.

Відповідач листом від 05 березня 2021 року № 2032/02 відмовив позивачу у встановленні статусу та видачі посвідчення, мотивуючи відмову тим, що згідно з листами Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 № 389/0/166-17/401 та від 20.12.2019 № 1/10-6018 статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено встановлення такого статусу саме дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 1, 4, 7, 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 22 березня 2021 року позов залишено без руху (арк. спр. 28).

Від позивача 29 березня 2021 року надійшов уточнений адміністративний позов (арк. спр. 31-34).

Ухвалою від 01 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі; визначено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 37-38).

Від УСЗН Сєвєродонецької МВЦА 12 квітня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 42-44).

Позивач перебуває на обліку у відповідача як дружина померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чоробильській АЕС категорії І, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, з 05 лютого 2021 року.

Позивач 16 лютого 2021 року звернулася із заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни - інваліда війни для отримання посвідчення члена сім`ї загиблого. Листом від 05 березня № 2032/02 УСЗН Сєвєродонецької МВЦА відмовило позивачу, оскільки відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6, 7 цього Закону, тобто за життя визнаних учасниками бойових дій чи особою з інвалідністю внаслідок війни. Статус сім`ям цих осіб надається у разі загибелі (смерті) внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період військової служби під час воєнних дій та конфліктів; захворювання, одержаного в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. На підставі викладеного встановлення статусу дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених в пункті 1 статті 10 Закону, належить, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

На думку відповідача, відсутні правові підстави для встановлення дружинам померлих ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Керуючись викладеним, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази у відповідності до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, картки платника податків встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 5-7).

Позивач 16 лютого 2021 року звернулась до відповідача із заявою, в якій просила встановити їй статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; видати згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого» (арк. спр. 45-46).

Листом від 05 березня 2021 року № 2032/02 відповідач повідомив, що встановлення статусу дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено (арк. спр. 8, 47-48).

Також з наданих позивачем документів судом встановлено такі обставини.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15 жовтня 1977 року укладений шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (арк. спр. 15).

Згідно з довідкою Управління пожежної охорони від 03.10.1986 б/н ОСОБА_2 в період з 25 серпня 1986 року по 03 жовтня 1986 року виконував службові обов`язки в зоні ЧАЕС (арк. спр. 9).

Відповідно до довідки Управління пожежної охорони від 30.11.1997 № 95 ОК ОСОБА_2 з 24 серпня 1986 року по 04 жовтня 1986 року брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримав дозу опромінення 14 рентген (арк. спр. 10).

Відповідно до свідоцтва про хворобу Військово-лікарської комісії УМВС в Луганській області від 07.12.1999 № 273-ув захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (арк. спр. 11).

Згідно з довідкою серії 2-20 СУ № 029243 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потребі у додаткових видах допомоги, виданою 25.05.2007 Обласним центром медико-соціальної експертизи, та довідкою серії 2-20 ЛИ № 0031132 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою 22.01.2003 Обласною медико-соціальною експертизою, ОСОБА_2 з 06 грудня 2002 року встановлено 70 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та встановлено другу групу інвалідності безстроково (арк. спр. 12).

На підставі зазначених документів ОСОБА_2 встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 , виданим 22.10.2019 Луганською обласною державною адміністрацією, а також УМВС України в Луганській області 30.01.2003 видано посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_3 , згідно з яким ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (арк. спр. 13, 14).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 24 вересня 2020 року серії НОМЕР_4 (арк. спр. 16).

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 20.12.2020 № 3386 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 20).

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у встановленні позивачеві статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни відповідно до приписів статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі відповідного посвідчення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В преамбулі до Закону № 3551-ХІІ зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551-ХІІ на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ II Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєєний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

З наведених правових норм слідує, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є залучення особи до виконання обов`язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як вже вищевказано, згідно з довідками Управління пожежної охорони від 03.10.1986 б/н та від 30.11.1997 № 95 ОК ОСОБА_2 залучався до виконання обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до свідоцтва про хворобу Військово-лікарської комісії УМВС в Луганській області від 07.12.1999 № 273-ув захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; згідно з довідкою серії 2-20 ЛИ № 0031132 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою 22.01.2003 Обласною медико-соціальною експертизою, ОСОБА_2 з 06 грудня 2002 року встановлена ІІ група інвалідності та 70 відсотків втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 20.12.2020 № 3386 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вищевказаними доказами у повній мірі підтверджено, що ОСОБА_2 був особою, яка в період з 25 серпня 1986 року по 03 жовтня 1986 року виконувала обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та був особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання та смерть якого пов`язані з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що померлий чоловік позивача мав пільги для інвалідів Вітчизняної війни і помер від захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 7 Закону № 3551-ХІІ належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, а згідно зі статтею 4 Закону № 3551-ХІІ - до ветеранів війни.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом 2 статті 10 Закону № 3551-ХІІ визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Отже, зі змісту вищезазначених норм слідує, що чинність Закону № 3551-ХІІ поширюється також і на членів сім`ї - дружин військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби під час виконання військових або службових обов`язків, та дружин померлих учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Копією свідоцтва про шлюб, довідками ЦНАП ВЦА міста Сєвєродонецьк Луганської області від 23.12.2020 № 13797 та № 20883 про склад сім`ї підтверджено, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , проживала спільно з чоловіком по день його смерті.

Позивач зазначає, що після смерті чоловіка вдруге заміж вона не виходила. Відповідачем вказана обставина не заперечується.

Також відповідно до посвідчення від 05.02.2021 № НОМЕР_5 , копія якого надана в матеріали справи, позивачу надано статус дружини померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС категорії 1А, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Вказаними документами підтверджено, що позивач є членом сім`ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період виконання службового обов`язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та є дружиною (вдовою) померлого учасника війни, визнаного за життя особою з інвалідністю від захворювання, пов`язаного з виконанням службового обов`язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і вдруге позивач не одружена, у зв`язку з чим має право на встановлення статусу члена сім`ї (дружини) померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та отримання відповідного посвідчення.

Відповідно до пункту 4 Положення № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

«Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина (абзац другий пункту 7 Положення № 302).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 , який належав до ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551-ХІІ поширюється його чинність. Отже, позивач має право на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та отримання відповідного посвідчення, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу відповідного посвідчення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 17 лютого 2021 року (арк. спр. 4).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 15 Б, код за ЄДРПОУ 24179564) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, викладену в листі від 05 березня 2021 року за № 2032/02, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова