Рішення № 97263912, 17.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. справа № 300/701/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мельник О.Я.,

представника позивача - Федорук Ю.І.,

за участю в режимі відео конференції представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - Мельничук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті №30-к від 12.01.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ", №53-к від 15.01.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к", №175-к від 04.02.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к", поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виплати заробітної плати при скороченні, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) про визнання протиправними та скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті №30-к від 12.01.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ", №53-к від 15.01.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к", №175-к від 04.02.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к", поновлення на посаді начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті з 05.02.2021, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.02.2021, та за час затримки виплати заробітної плати при скороченні.

Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, що його протиправно звільнено із займаної посади начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", оскільки не було скорочення посади, яку він обіймав. При цьому вказав, що йому не було повідомлено, які саме зміни відбулися у структурі Укртрансбезпеки, зокрема, стосовно чисельності скорочення посад державної служби та посади, яку він обіймав. Із наказами Укртрансбезпеки від 09.09.2020 №340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та від 13.10.2020 №390 "Про введення в дію структури та штатного розпису Укртрансбезпеки на 2020 рік" позивача ознайомлено не було. Зазначив, що в оновленій структурі Укртрансбезпеки не відбулося скорочення чисельності посад державної служби вцілому та посади державної служби, яку обіймав позивач. Займана ним посада залишилася, але дещо змінилася її назва, що свідчить про відсутність реального скорочення такої посади. Звернув увагу, що відповідачем в порушення вимог частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" не було запропоновано йому жодної вакантної посади, а також не дотримано гарантій трудових прав працівника, визначених статтею 43 Кодексу Законів про працю України, щодо отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на його звільнення. Звільнення з посади державної служби вважає протиправним, а тому підлягає поновленню на службі з 05.02.2021 з виплатою на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.02.2021. Вказав, що відповідачем в порушення вимог статті 47 Кодексу законів про працю України не проведено з ним повний розрахунок в день звільнення, фактична виплата здійснена 09.02.2021, а тому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. З урахуванням наведеного, просив позов повністю задовольнити.

Ухвалою суду від 03.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.03.2021 о 10:30 год.

Відповідач направив відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджуються, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм чинного законодавства. Зазначив, що позивача звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із скороченням посади, яку обіймав ОСОБА_1 , внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки без скорочення чисельності або штату державних службовців. Добавив при цьому, що з 01.03.2020 наказом Укртрансбезпеки від 11.03.2020 № 99 введено в дію структуру та штатний розпис на 2020 рік, в якому передбачена посада - заступника директора Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті - начальника відділу організації міжнародних вантажних перевезень, а з 15.10.2020 наказом Укртррансбезпеки №390 введено в дію структуру та штатний розпис на 2020 рік, в якому передбачена посада - заступника директора Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті - начальника відділу організації міжнародних перевезень. Вказані посади не є рівнозначними посаді, яку обіймав позивач до звільнення - начальник відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті. Так, посада - заступника директора Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті належить до підкатегорії посад Б2, тоді як посада - начальник відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті належить до підкатегорії Б3, яка й була скорочена. Відтак, призначення працівника на вищу посаду у державному органі може відбуватися лише за результатами конкурсу. Вказав, що як на час попередження позивача про наступне вивільнення (01.12.2020), так і на час видання оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 , із внесеними до нього змінами, у відповідача був відсутній обов`язок пропонувати позивачу вакантну рівнозначну чи нижчу посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності таких посад) в силу приписів частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", оскільки за змістом норми вказаної статті пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника служби, а не його обов`язком. Відповідно до частини 3 статті 87 вказаного Закону, у редакції чинній на час звільнення позивача, не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку відповідача отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, звільнення позивача з посади державної служби вважає правомірним. Щодо стягнення середнього заробітку зазначив, що оскільки звільнення позивача відбулося 05.02.2021 у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, лише після ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення його направлено до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку для проведення повного розрахунку. Оскільки днем звільнення є 05.02.2021, п`ятниця, повний розрахунок з позивачем проведено у перший робочий день, яким є понеділок - 09.02.2021. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач направив суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Ухвалою суду від 26.04.2021 закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі №300/701/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "17" травня 2021 р. о 10:00 год.

Ухвалою суду від 27.04.2021 клопотання представника відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - задоволено та призначено проведення судового засідання, яке відбудеться о 17.05.2021 о 10:00 год, в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив та письмових поясненнях. Повторно наголосила, що посада, яку обіймав позивач до звільнення, скорочена, а посада заступника директора Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті згідно структури та штатного розпису на 2020 рік, який введено в дію з 15.10.2020 наказом Укртррансбезпеки №390, є вищою, призначення на яку може відбуватися лише за результатами конкурсу. Пропонування державному службовцю вакантної рівнозначної посади державної служби чи нижчої посади є правом суб`єкта призначення або керівника служби, а не його обов`язком, а тому дії відповідача у повній мірі відповідали вимогам чинного, на час звільнення позивача, законодавства. Зазначила, що відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши позиції сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзиви на позов, відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення та докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив наступне.

Згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , з 02.04.2018 ОСОБА_1 працював у Державній службі України з безпеки на транспорті, де обіймав посади: старшого державного інспектора, завідувача сектору, заступника начальника управління - начальника відділу організації видачі дозволів на міжнародні автомобільні перевезення.

02.07.2018 ОСОБА_1 склав присягу державного службовця.

16.10.2018 ОСОБА_1 , у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті, переведений на посаду - начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті.

01.12.2020 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення, у зв`язку із введенням в дію штатного розпису Укртрансбезпеки на 2020 рік, згідно якого посада - начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті, яку обіймає позивач, скорочена (а.с.9).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №30-к від 12.01.2021 звільнено ОСОБА_1 , начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті, з займаної посади 15.01.2021, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Підстава: попередження про наступне вивільнення від 01.12.2020, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Згідно пункту 2 наказу управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку здійснити розрахунки згідно з законодавством та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, грошову компенсацію за невикористані щорічні основні оплачувані відпустки за період роботи з 02.04.2019 по 01.04.2020 у кількості 16 календарних днів, за період роботи з 02.04.2020 по 15.01.2021 у кількості 12 календарних днів та за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, як державному службовцю, за стаж державної служби 5 років, у кількості 1 календарний день (а.с.10-11).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 53-к від 15.01.2021 внесено зміни до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.01.2021 №30-к в частині дня звільнення, а саме у пункті 1 наказу днем звільнення ОСОБА_1 вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатністю. У пункті 2 наказу від 12.01.2021 слова та цифри "по 15 січня 2021 року у кількості 12 календарних днів" замінити словами "по день звільнення у відповідній кількості календарних днів" (а.с.12).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №175-к від 04.02.2021 внесені зміни до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.01.2021 №30-к, пункт 1 наказу викладено у наступній редакції: "звільнити ОСОБА_1 , начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті, із займаної посади 05.02.2021, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Підстава: попередження про наступне вивільнення від 01.12.2020, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу";

пункт 2 наказу викладено у наступній редакції: "управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку здійснити розрахунки згідно з законодавством та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, грошову компенсацію за невикористані щорічні основні оплачувані відпустки за період роботи з 02.04.2019 по 01.04.2020 у кількості 16 календарних днів, за період роботи з 02.04.2020 по 05.02.2021 у кількості 13 календарних днів та за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку, як державному службовцю, за стаж державної служби 5 років, у кількості 1 календарний день. Підстава: листки непрацездатності від 11.01.2021 серія АДУ №915089 та від 21.01.2021 серія АДУ №917975" (а.с.13-14).

Не погоджуючись із звільненням з державної служби, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, з метою поновлення своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (надалі по тексту також - Закон №889-VIII)

Так, відповідно до приписів статті 1 Закону №889-VIII у редакції від 28.11.2019 чинній, на момент повідомлення позивача про можливе звільнення, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Частинами 2 та 3 статті 5 Закону №889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави припинення державної служби визначено статтею 83 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 4 частини 1 якої, державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

У відповідності до положень частини першої статті 87 Закону №889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, серед іншого, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1).

Частиною 3 статті 87 Закону №889-VIII у редакції із змінами, внесеними згідно із Законами №117-IX від 19.09.2019, №440-IX від 14.01.2020, встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Зі змісту оскаржуваних наказів слідує, що підставою звільнення позивача є скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, а представник відповідача у судовому засіданні звертали увагу суду на те, що, посада, яку обіймав позивач до звільнення, - "начальник відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті" належить до підкатегорії посад державної служби Б3, яка була скорочена, тоді як посада - "заступник директора - начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті" (згідно структури та штатного розпису на 2020 рік, який введено в дію з 15.10.2020 наказом Укртррансбезпеки №390) належить до підкатегорії посад Б2 та є вищою, призначення на яку може відбуватися лише за результатами конкурсу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII встановлено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною 1 статті 1 цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону №889-VIII посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців (частина 1).

Згідно з частиною 2 цієї статті встановлюються такі категорії посад державної служби, а саме категорія "Б" - посади:

керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів (пункт 2).

Частиною 4 статті 6 Закону №889-VIII встановлено, що визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Судом встановлено, що згідно штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2019 рік, який введений в дію наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.05.2019 за №220, чисельність штатних одиниць Укртрансбезпеки становила 613 осіб, чисельність штатних одиниць Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті складала 28 осіб, кількість штатних одиниць відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті - 5 осіб, у тому числі наявна посада - начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті, яку й обіймав позивач до звільнення (а.с.60-66).

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.03.2020 №99 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті ", введений в дію з 01.03.2020 структуру, затверджену наказом Укртрансбезпеки від 26.02.2020 №81 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та штатний розпис на 2020. Пунктом 4 наказу Укртрансбезпеки від 26.02.2020 №81 затверджено структуру Державної служби України з безпеки на транспорті штатною чисельністю 613 осіб, чисельність штатних одиниць Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті складала 28 осіб, кількість штатних одиниць відділу організації міжнародних вантажних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті - 7 осіб, відділ організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті - відсутній (а.с.189-197).

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача також зазначила, що з 01.03.2020 в Укртрансбезпеці відсутня посада, яку обіймав позивач (а.с.151-153), а отже суд робить висновок, що з 01.03.2020 позивач працював у відділі міжнародних вантажних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком (пункт 1).

Пунктом 2 розпорядження №196-р Державній службі з безпеки на транспорті в установленому порядку забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з виконанням пункту 1 цього розпорядження.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р т.в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті видав наказ за №340 від 09.09.2020 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", яким упорядковано та затверджено структуру Укртрансбезпеки штатною чисельністю 613 осіб, чисельність штатних одиниць Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті складала 50 осіб, кількість штатних одиниць відділу міжнародних вантажних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті - 7 осіб, в тому числі 1 штатна посада - "заступник директора департаменту - начальник відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті" (а.с.39-44).

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 наказу Державної служби України з безпеки на транспорті за №340 від 09.09.2020, відділ організації міжнародних вантажних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті слід перейменувати у відділ організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті (а.с.43).

Згідно наказу голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.10.2020 за №390 введено в дію структуру та штатний розпис Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік з 15.10.2020 (а.с.45, 46-50).

Таким чином, за результатами дослідження штатних розписів Державної служби України з безпеки на транспорті на 2019 рік та на 2020 рік, введених в дію наказами Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.05.2019 за №220, від 11.03.2020 за №99 та від 13.10.2020 за №390 відповідно, судом встановлено як збільшення чисельності штатних одиниць Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті з 28 у 2019 році до 50 осіб у 2020 році, так і збільшення чисельності штатних одиниць відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті (посаду в якому обіймав позивач до звільнення) з 5 у 2019 році до 7 у 2020 році (а.с.46, зворотна сторона а.с.60).

Суд зазначає, що відповідачем у повідомленні про наступне вивільнення від 01.12.2020 повідомлено ОСОБА_1 про скорочення посади державної служби, яку він обіймає, однак із змістом наказів Укртрансбезпеки від 09.09.2020 №340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та від 13.10.2020 №390 "Про введення в дію структури та штатного розпису Укртрансбезпеки на 2020 рік" позивача ознайомлено не було (а.с.58). Доказів протилежного відповідачем суду не подано.

Судом досліджено Положення про відділ організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.02.2019 №91, яким визначені посадові обов`язки, права та відповідальність начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті (а.с.170-178).

При цьому відповідачем не виконано ухвалу суду від 30.03.2021 та не надано суду посадову інструкцію, якою керувався державний службовець за алогічною посадою після введення в дію нової структури та штатного розпису згідно наказу Державної служби України з безпеки на транспорті за №340 від 09.09.2020.

Виходячи з аналізу правового регулювання організації несення державної служби в Державній службі України з безпеки на транспорті, дослідивши штатні розписи Державної служби України з безпеки на транспорті на 2019 рік та на 2020 роки, введені в дію наказами Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.05.2019 за №220, від 11.03.2020 за №99 та від 13.10.2020 за №390 відповідно, а також з`ясувавши посадові обов`язки, права та відповідальність за посадою начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті, судом встановлено, що щодо посади, яку обіймав позивач до звільнення, мало місце не її скорочення, а "зміна належності посади державної служби до певної категорії посад такої служби", а саме посаду - "начальник відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті", віднесену до підкатегорії посад державної служби Б3, змінено на посаду - "заступник директора - начальник відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті", віднесену до підкатегорії Б2 у межах однієї категорії посад державної служби, що пунктом 1 частини 3 статті 43 Закону України "Про державну службу" №889-VIII визначено як зміну істотних умов державної служби.

Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для висновку про скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач до звільнення, згідно пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" №889-VIII «внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців», а прямо вказують на існування правовідносин зміни істотних умов державної служби. Такі обставини можуть слугувати підставою для звільнення особи з посади державної служби за умови подання такою особою заяви про незгоду державного службовця на проходження державної служби, у зв`язку із зміною її істотних умов відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

Судом встановлено, а також не заперечується сторонами, що позивачем такої незгоди ні в письмовій, ні у будь-якій іншій формі висловлено не було. Доказів протилежного суду не подано.

У зв`язку з цим у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, а також були відсутні підстави для звільнення позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, оскільки були відсутніми факт скорочення посади, а також був відсутній факт незгоди державного службовця із істотними змінами державної служби.

Крім того, суд звертає увагу, що за обставин відсутності заяви державного службовця про незгоду на проходження державної служби у зв`язку із змінами істотних умов державної служби в силу приписів абзацу 3 частини 1 статті 43 Закону №889-VIII такий державний службовець вважаться таким, що погодився із вказаними змінами і продовжує несення державної служби на займаній посаді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність зазначених в наказах Державної служби України з безпеки на транспорті №30-к від 12.01.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ", №53-к від 15.01.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к", №175-к від 04.02.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к" підстав для звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, а тому накази відповідача за №30-к від 12.01.2021, №53-к від 15.01.2021 та №175-к від 04.02.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті, з 05.02.2021, є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до частини 3 статті 87 Закону №889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пропонування державному службовцю вакантної рівнозначної посади державної служби чи нижчої посади було правом суб`єкта призначення або керівника служби, а не його обов`язком, також з тим, що на час звільнення позивача не застосовувалися положення законодавства про працю щодо обов`язку відповідача отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.10.2018 у справі № 821/3687/15-а, від 11.10.2018 у справі № 826/26897/15 та від 11.10.2018 у справі № 823/5367/15.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню накази Державної служби України з безпеки на транспорті №30-к від 12.01.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ", №53-к від 15.01.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к", №175-к від 04.02.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к" про звільнення позивача з державної служби, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено, а саме - начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті.

Водночас, стосовно дати, з якої слід поновити позивача на посаді, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2.27 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, днем звільнення вважається останній день фактичного виконання особою трудових обов`язків.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копії листки непрацездатності від 11.01.2021 серія АДУ №915089 та від 21.01.2021 серія АДУ №917975, ОСОБА_1 не працював з 11.01.2021 до 20.01.2021 та з 21.01.2021 до 02.02.2021; до роботи став 03.02.2021 (а.с.15, 16).

Згідно оскаржуваних наказів Державної служби України з безпеки на транспорті останнім робочим днем позивача та днем його звільнення є 05.02.2021, робочий день тижня - п`ятниця (а.с.13).

Позивач підлягає поновленню на посаді з дня наступного за днем звільнення, яким є 06.02.2021, день тижня - субота.

Як наслідок, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді 08.02.2021, який є першим робочим днем, наступним за днем звільнення, а позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду його стягнення, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100, відповідно до положень розділів ІІ та ІІІ якого, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).

Відповідно до довідки Державної служби України з безпеки на транспорті за №04/34 від 16.03.2021 заробітна плата позивача за грудень 2020 року складала 13 370,00 грн. (22 фактично відпрацьованих робочих дні), за січень 2021 року (3 фактично відпрацьовані робочі дні) - 2 124,68 грн. Середньоденна заробітна плата становить 619,79 грн. (15 494,68 гр. (сума заробітку за останні два місяці роботи) : 25 (загальна кількість фактично відпрацьованих днів за останні два місяці роботи) (зворотна сторона а.с.58).

Суд зазначає, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня, наступного за днем звільнення і по день прийняття рішення суду у даній справі. При цьому суд враховує, що відповідачем за 08.02.2021 нараховано та виплачено позивачу середньоденний заробіток, що підтверджує розрахунковий листа ОСОБА_1 №979 за лютий 2021 року (а.с.59).

За таких обставин, період вимушеного прогулу, за який на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток, складає 66 робочих днів, а саме з 09.02.2021 по 17.05.2021.

Як наслідок, загальна сума середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу становить - 40 906,14 грн (619,79 грн. *66 робочих днів), а позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Державна служба України з безпеки на транспорті, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язана виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 даного Кодексу встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом із наявної у матеріалах справи копії розрахункового листа ОСОБА_1 №979 за лютий 2021 року встановлено та не заперечувалося представником позивача, що відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем при його звільненні 09.02.2021 на загальну суму 38 974,07 грн. За час затримки виплати за 5 та 8 лютого 2021 року здійснено оплату в розмірі середньоденного заробітку в сумі 1 238,48 грн. Допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування у сумі 3 398,94 грн. буде виплачена при відшкодуванні коштів фондом (а.с.59).

За таких обставин, заявлена ОСОБА_1 вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені до задоволення не підлягає.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середньомісячної заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13 635,38 грн. (619,79 грн. *22 робочі дні) підлягає негайному виконанню.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №30-к від 12.01.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 53-к від 15.01.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к".

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №175-к від 04.02.2021 "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12 січня 2021 року №30-к".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті з 08.02.2021.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.02.2021 по 17.05.2021 у розмірі 40 906 (сорок тисяч дев`ятсот шість) гривень 14 (чотирнадцять) копійок, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації міжнародних перевезень Департаменту надання адміністративних послуг на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті з 08.02.2021.

Допустити до негайного виконання рішення суду в межах стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) невиплачену середньомісячну заробітну плату в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13 635 (тринадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 38 (тридцять вісім) копійок, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

відповідач: Державна служби України з безпеки на транспорті, адреса: проспект Перемоги, будинок14, місто Київ, 03135, код ЄДРПОУ - 39816845

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 27 травня 2021 р.