Рішення № 97263827, 08.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2021 року Справа № 280/6703/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: Шулякова М.В.

представника відповідача: Лабур М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006283305 від 08.04.2020, №0006253305 від 08.04.2020, №0006293305 від 08.04.2020.

Позов обґрунтований тим, що позивачу не було відомо про існування спірного Наказу, він не отримував письмового запиту контролюючого органу, а тому вважає, що такий запит не складався та не надсилався позивачу. Відповідно, він не міг вчасно на протязі 10 днів надати контролюючому органу запитувану інформацію. Крім цього, просить врахувати, що позивач не був присутній при проведенні даної перевірки. Тому, вважає, що наслідки, які потягнула дана перевірка є протиправними. Щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, вказав, що позивачем отримані кошти на карткові рахунки від юридичних осіб, тобто податкових агентів, а тому він не повинен сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та штрафні санкції. Оскільки позивачем отримано кошти від податкових агентів, тому позивачем не подано податкову декларацію.

Ухвалою судді від 28.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.10.2020.

Представник відповідача подав до суду 15.10.2020 відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки вважає, що контролюючим органом належним чином надсилався позивачу відповідний запит, на який контролюючий орган не отримав відповіді, і тому було винесено наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої викладені у Акті від 07.03.2019 №257/19-00-13-02/ НОМЕР_1 . Вважає, що контролюючим органом відповідна перевірка проведена у відповідності до вимог податкового законодавства з дотриманням норм Податкового кодексу України, обґрунтовано, з використанням повноважень контролюючого органу та з метою, з якою це повноваження надано.

Протокольною ухвалою суду від 21.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження строк на 30 днів, судове засідання відкладено на 10.12.2020 для надання додаткових доказів.

10.12.2020 представниками сторін надано клопотання про зупинення провадження по справі.

Ухвалою суду від 10.100.2020 клопотання представників сторін задоволено, зупинено провадження по справі для примирення сторін до 26.01.2021

26.01.2021 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення перевірки вручено під розписку копію наказу на проведення документальної позапланової перевірки. Водночас позивач зазначає, щодо проведення перевірки позивача у передбачений законом спосіб повідомлено не було. Крім того, перевірка проведена поза межами строків її проведення.

28.05.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2020 о 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 26.01.2021 судове засідання відкладено на 08.02.2021.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з мотивів, наведених у відзиві.

Вислухавши представників сторін та розглянувши матеріали, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що у відповідності до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 24.12.2019 № 1162 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб, самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області, ОСОБА_2 , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб платника податків - фізичної особи, який не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт перевірки від 10.02.2020 № 40/08-01-33-05/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

Так, документальною позаплановою невиїзною перевіркою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлені порушення:

1. пп. 16.1.3 п.16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.168.2.1 п.168.1 ст.168, пп. „в" п. 176.1 ст. 176, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями в частині не подання у встановлений законодавством строк, а саме - до 1 травня 2016 за 2015 рік та до 1 травня 2017 року за 2016 рік податкової декларації про майновий стан і доходи;

2. пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями в частині не нарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи на загальну суму 726662,54 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 718748,11 грн., за 2016 рік на суму 7914,43 грн.;

3. пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями в частині не визначення об`єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору на загальну суму 64336,42 грн., у тому числі за 2015 рік у розмірі 63676,88 грн., за 2017р. у розмірі 659,54 грн.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.04.2020:

- № 0006283305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 726 662, 54 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 181 665,64 грн.;

- № 0006253305, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 64 336,42 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 16 084,11 грн.;

- № 0006293305, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - штрафні (фінансові) санкції в сумі 340, 00 грн., прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 10.02.2020 № 40/08-01-33 05/ НОМЕР_2 , позивач скористався правом та подав до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення від 24.03.2020.

Відповідно до рішення Державної податкової служби України скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ППР №№ 0006283305, 0006253305, 0006293305 від 08.04.2021 без змін.

Не погоджуючись з податковими-повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (надалі, ПК України) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до вимог статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно статті 73 ПК України, запит контролюючого органу вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Стаття 42 ПК України передбачає, що, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2.).

Стаття 42 ПК України передбачає умови, за дотримання яких кореспонденція від контролюючого органу до платника податків вважається належним чином надісланою, а саме:

якщо кореспонденцію надіслано за належною адресою платника податків, якою є його місцезнаходження та податкова адреса;

якщо поштове відправлення оформлено шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Також стаття 42 ПК України передбачає можливість вручення запиту особисто адресату чи його представнику.

Верховний Суд в постанові від 06.08.2019 року у справі №520/8681/18 (адміністративне провадження №К/9901/16007/19) зазначає, що абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що чинним ПК України передбачено альтернативні шляхи направлення документів платнику податків податковим органом, а саме: або засобами електронного зв`язку, або засобами поштового зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику. При цьому наведені вище правові норми не містять обов`язку для контролюючого органу щодо послідовного використання наведених засобів надіслання документів платнику з метою використання усіх можливих, з огляду на що відповідні доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими.

Суд зазначає, що стаття 42 ПК України не передбачає умови та обов`язку контролюючого органу слідкувати за правильністю та належністю вручення його поштового відправлення вручення його поштового відправлення, адже такий обов`язок на ньому лежав би за умови якби він особисто здійснював вручення такого запиту платнику податків, а не скористався послугами поштового зв`язку.

Згідно з пунктом 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 ПК України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 78 ПК України передбачені підстави для проведення документальної позапланової перевірки.

Незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Верховний Суд в постанові від 06.08.2019 року у справі справа №520/8681/18 (адміністративне провадження №К/9901/16007/19) зазначає, що за правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.п. 162.1.1. п. 162.1. ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п.п. 163.1.1. - 163.1.3. п. 163.1. ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 164.1. ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п. 167.1. ст. 167. ПК України, ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Також, відповідно до п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір: Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на адресу Головного управління ДФС у Запорізькій області 10.08.2018 надійшов лист від Прокуратури Запорізької області №04/5-2164-16 від 08.08.2018 року, в якому зазначено, що Прокуратурою Запорізької області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за №32016080000000121 від 18 листопада 2016 року за фактом створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності (з метою мінімізації податкового навантаження та штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ підприємствам-контрагентам) ряду підприємств (а.с. 124).

Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що з банківських рахунків перелічених СФП перераховувались грошові кошти на банківські картки фізичних осіб, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. На підставі ухвали суду в ПАТ «КБ «Приватбанк» здійснено тимчасовий доступ до речей і документів, під час якого вилучено документи по оформленню банківських рахунків вищезазначених фізичних осіб, які зареєстровані в тому числі і на території Запорізької області, а саме: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

З підстав зазначеного, з метою встановлення втрат бюджету, органами прокуратури запропоновано Головному управлінню ДФС у Запорізькій області розглянути стосовно проведення позапланової документальної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДФС та з питань своєчасності нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2014 по теперішній час. Також зазначено, що наявні матеріали кримінального провадження №32016080000000121 можуть бути використанні під час документальної перевірки як доказова база та будуть надані на першу вимогу.

Отже інформація, яка отримана від органів прокуратури, вказувала на причетність ОСОБА_1 до операцій щодо мінімізації податкового навантаження та штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ ряду підприємств. При цьому, роль ОСОБА_1 полягала в отриманні грошових коштів від ряду підприємств на свій картковий рахунок.

Водночас, правова кваліфікація дій позивача, яка полягала в його участі в схемному відшкодуванні ПДВ підприємствами, із використанням банківського (карткового) рахунку, на етапі скерування запиту була передчасною.

Так, на підставі на підставі пп.20.1.4. п. 20.1 ст.20, пп.75.1.2. п.75.1 ст. 75, пп.78.1.2. п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, у зв`язку із надходженням до ГУ ДПС у Запорізькій області податкової інформації від Прокуратури Запорізької області від 08.08.2018 №04/5-2164-16 щодо внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань кримінального провадження №3201608000000121 від 18.11.2016 щодо громадян, які отримували доходи від підприємств зазначених в кримінальному проваджені №3201608000000121 від 18.11.2016р., не надання податкової декларації про доходи, отримані у 2015-2017рр., відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 24.12.2019 року № 1162 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб, само зайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних ГУ ДПС у Запорізькій області, ОСОБА_2 , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб платника податків - фізичної особи, який не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 10.02.2020 № 40/08-01-33 05/ НОМЕР_2 , позивач подав до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення від 24.03.2020.

Згідно з ст. 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями кожен громадянин зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі (ст. 45 ПКУ).

Так, судом встановлено, що згідно заперечень на акт перевірки поданих ОСОБА_1 , встановлено, що ним надано 04.05.2016 до Василівського управління, Василівської ДПІ (Василівський район) податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік (а.с.104).

Проте, податковий орган згідно рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 13.08.2020 № 0/99-00-06-02-04-09 заперечує з цього приводу, оскільки у 2016 році не було утворено Василівського управління Василівської ДПІ (Василівський район), а існувало Василівське відділення Токмакської ОДПІ (а.с.116).

Відповідно до функціональних повноважень Енергодарська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області у 2016 році забезпечувала реалізацію повноважень ГУ щодо платників податків на території м. Енергодар, Кам`янсько-Дніпровського та Великобілозерського районів.

Таким чином ОСОБА_1 не мав права надати 04.05.2016 до Василівського управління, Василівської ДПІ (Василивський район) податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Доказів зворотного до суду не надано.

ГУ ДПС у Запорізькій області направлено до Василівського управління ГУ ДПС у Запорізькій області лист від 30.03.2020 р. № 1170/08-01-33-05-11 щодо надання інформації щодо підтвердження або спростування факту надання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, а також у разі надання вказати дату коли декларація була внесена до ІС «Податковий блок» (а.с. 116).

Василівське управління ГУ ДПС у Запорізькій області листом від 31.03.2020 № 3243/7/08-01-55-05 повідомило, що ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Василівського управління декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік 04.05.2016 року не надавалась (а.с.119).

Крім того, ОСОБА_1 надав до ГУ ДПС у Запорізькій області лист (вх. № О/16/ДЗН від 13.01.2020), в якому вказана його адреса: АДРЕСА_1 , та повідомив, що «у зв`язку з отриманням наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 № 1162 від 24.12.2019 надаю копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.». До листа додано ксерокопію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 (тип декларації - звітна), у місці відмітки про одержання відображено штамп Енегодарська ОДПІ. На штампі вказана дата - 11 січня 2016 та вхідний номер - 348. В податкової декларації про майновий стан і доходи по рядку 5 «Найменування контролюючого органу до якого подається декларація» Інформація відсутня ( а.с. 120-122).

Оскільки, відповідачем за звітні періоди: 2015-2017 роки по податковому номеру НОМЕР_2 , а також по реєстраційному номеру 348 не знайдено жодної поданої податкової звітності, у зв`язку із чим на адресу Енергодарського управління ГУ ДПС у Запорізькій області було направлено лист від 29.01.2020 № 387/08-01-33-05-09 щодо надання інформації відносно підтвердження або спростування факту подання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (а.с. 117).

Енергодарське управління ГУ ДПС у Запорізькій області листом від 06.02.2020 № 309/08-01-08-58-05 повідомило, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) - не подавалася (а.с. 118).

Отже, враховуючи вищевказане, факт подання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік не встановлено. Позивачем та його представником суду доказів зворотнього не надано.

Крім того, у березні 2020 року ОСОБА_1 надіслав до ГУ ДПС у Запорізькій області листа (вх. від 10.03.2020 № О/212/ДЗН), в якому також вказана його адреса: АДРЕСА_2 ( а.с.111).

Отже, громадянин ОСОБА_1 самостійно підтвердив, що його місце проживання знаходиться у Велико Білозерському районі Запорізької області.

Суд зазначає, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.12.2019 № 1162 та направлення на перевірку направлено ОСОБА_1 засобами зв`язку рекомендованим листом 27.12.2019 (а.с.16).

Згідно з п.79.3 ст.79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до абз.2 п.78.4 ст.78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 78 ПК України передбачені підстави для проведення документальної позапланової перевірки.

За правилами п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що документи податкового органу повинні бути надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання таких документів податкове законодавство не містить.

Власне надіслання у розумінні вищевказаних норм передбачає направлення адресатові (платникові) документів з повідомленням про вручення. Тобто, для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на обов`язок платника надати відповідь на запит або на можливість проведення перевірки.

Правильність такого тлумачення підтверджується тим, що ПК України розрізняє поняття «надіслання» (п.59.1) та «отримання» (п.56.18) без їх ототожнення.

Суд враховує, що норми ПК України чітко визначили категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків документів.

В той же час, жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення скерованих платнику податків документів, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення таких документів.

При вирішенні спорів щодо правомірності проведення перевірок (в тому числі документальних позапланових невиїзних), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано запит про надання інформації, копії наказу про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки, в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.

Позивачем не спростовано доводи податкового органу стосовно надіслання вказаних документів в порядку, встановленому законом.

Крім того, згідно листа ОСОБА_1 (вх. 13.01.20 0/16/ДНЗ) повідомив відповідача про отримання наказу про проведення документальної позапланової перевірки та надав копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.(а.с.120-122).

Враховуючи зазначене правове регулювання, досліджені докази, суд визнає, що вказані документи надіслані в порядку встановленому ПК України, що свідчить про наявність підстав для призначення і проведення перевірки.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в державних реєстрах. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Крім того, суд враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові від 18.07.2019 по справі №0440/5993/18, у якій зазначено, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на не отримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання негативних наслідків.

Отже контролюючий орган діяв в межах своїх повноважень, в порядку та спосіб визначений діючим податковим законодавством.

Водночас, в ході судового розгляду даної справи встановлено, що суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку ОСОБА_1 за 2015 - 2017 роки, у зв`язку з не поданням декларації, визначається контролюючим органом самостійно на підставі бази даних ГУ ДФС у Запорізької області та наданих матеріалів у кримінальному провадженні № 32016080000000121 від 18.11.2016, за ознаками кримінального правопорушення, за частиною першою ст.205, частиною третьою ст.212 Кримінального Кодексу України, наданих прокуратурою Запорізької області листом від 08.08.2018 № 04/5-2164-16 (вх. №31099/10 від 10.08.2018), а саме банківських виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк», осінній отримав кошти на загальну суму 4289094,41 грн., у тому числі у 2015 р. на суму 4245125,36 грн., у 2016 році на суму 63 969, 05 грн., у 2017 році на суму 0, 00 грн.

Відповідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV ПКУ, згідно із пунктом 163.1 статті 163 якого об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно- правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, доходом з джерелом його походження з України - є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі доходи у вигляді додаткового блага.

Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інший дохід, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Фізична особа згідно п. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно статті 167 Податкового кодексу, ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об`єкта оподаткування (оподатковуваного доходу), у разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (2015 рік - 12180,00 грн. (1218 х10)), ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу.

Згідно статті 167 Податкового кодексу, ставка податку на доходи фізичних осіб у 2016-2017 рр. становить 18 бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інші доходи, що є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Отже, позивач ОСОБА_1 самостійно був зобов`язаний сплатити податок на доходи, які отримані від платників податків, з якого при нарахуванні (виплаті) не утримувався податок на доходи фізичних осіб що отриманий та відобразити його у річній податковій декларації.

Так, перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПКУ, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 726662,54 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 718748,11 грн. (((1218x10x12=146160,00)х15%) +(4245125,36- 146160,00=4098965,36)х 17%))), за 2016 рік на суму 7914,43 грн. (43969,05 х 18%).

Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (зі змінами та доповненнями), в результаті донараховано військового збору за 2015-2016 роки з доходу отриманого у вигляді інших доходів на загальну суму 64336,42 грн., у тому числі за 2015р. у розмірі 63676,88 грн. (4245125,36x1,5%), за 2016р. у розмірі 659,54 грн. (43969,05.x 1,5%).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки від 10.02.2020 № 40/08-01-33-05/ НОМЕР_2 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб платника податків - фізичної особи, який не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) за період з 01.01.2015.р. по 31.12.2017р.» відповідають чинному законодавству, а отже винесені на підставі вказаного акту оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до частини другої ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, наведені відповідачем аргументи є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, перевірка проведена належно та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Суд також зазначає, що у відповідності до позиції Європейського суду з прав людини, сформованої в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що спірні наказ, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідача відповідають критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, наведеним у частині другій ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Оскільки позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, не задоволений, тому судові витрати позивача, у відповідності до ст. 139 КАС України, не підлягають до відшкодування.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повне судове рішення складено 27 травня 2021 року.

Суддя Н.В. Стрельнікова