Рішення № 97263684, 18.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2823/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Шестак Н.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Гриньо Дмитро Дмитрович,

відповідач: Головне управління ДФС України у Закарпатській області - представник Кардаш Ігор Любомирович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 18 травня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 28 травня 2021 року.

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС України у Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправними дії та рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області в особі голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Закарпатській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Закарпатській області Ігоря Вербицького щодо незаконного звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС; 2) визнати протиправним та скасувати наказ № 66-к Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 серпня 2020 року про звільнення з 04 серпня 2020 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ № 114 від 29.07.1991 року через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі та поновити конституційне право гр. ОСОБА_1 відповідно до ст. 43 Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 3) поновити підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з 05 серпня 2020 року на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС; 4) стягнути з відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день фактичного виконання судового рішення у цій справі.

31 серпня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

25 листопада 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку із організаційними змінами у структурі ГУ ДФС у Закарпатській області його було попереджено про можливе майбутнє звільнення із займаної посади, а в подальшому наказом №66-к від 04.08.2020 звільнено з посади на підставі п. 64 пп. «г» Положення № 114 від 29.07.1991. Вказане звільнення вважає протиправним та таким, що проведено з порушенням законодавчих норм, оскільки його займана посада на момент надання 29.07.2020 року Додатку до попередження про наступне вивільнення від 27.07.2020 року згідно постанови КМУ від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», постанови КМУ від 25 вересня 2019 року №846 «Про внесення змін до деяких актів КМУ», наказу ДФС України від 30.03.2020 року №39 «Про введення в дію Структури головних управлінь ДФС в областях та м. Києві» (зі змінами), наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 07.05.2020 року №32 «Про введення в дію Організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС на 2020 рік» не скорочувалася і не ліквідовувалася. Крім того, відповідачем не дотримано його переважного права на залишення на роботі.

19 жовтня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву де проти задоволення позову заперечують. Зокрема зазначають, що на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 та №846 від 25.09.2019 в ГУ ДФС у Закарпатській області проводилися реорганізаційні заходи, в тому числі, ліквідація Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області як окремого структурного підрозділу у зв`язку з чим працівники податкової міліції були попереджені про наступне вивільнення із займаних посад. 25 травня 2020 року таке повідомлення отримав позивач. 27.07.2020 року начальником Головного управління Петріченко О.О. та Головою комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Закарпатській області ОСОБА_2 позивачу вручено Додаток до попередження про наступне вивільнення із займаної посади та запропоновано обійняти одну із всіх наявних в Головному управління ДФС у Закарпатській області вакантних посад атестованого складу податкової міліції Головного управління ДФС у Закарпатській області, від яких позивач 29.07.2020 року відмовився. Безпосередньо перед звільненням, 04.08.2020 року позивачу повторно запропоновано продовжити роботу на одній із вакантних посад в Головному управлінні ДФС у Закарпатській області, від яких позивач письмово відмовився з мотивів: «бажання продовжити службу на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень». Враховуючи письмову відмову позивача продовжити службу в податковій міліції, відповідно до Положення №114, наказом Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04.08.2020 року №66-о «Про звільнення ОСОБА_1 » підполковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено 04 серпня 2020 року з посади та податкової міліції ДФС у запас. Також, при звільненні позивачу були виплачені всі суми грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 року №393. Відповідно до нового Штатного розпису на 2020 рік Головного управління ДФС у Закарпатській області, затв. в.о. Голови ДФС від 07.05.2020 року, Слідче управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області виведено із організаційної структури та утворені нові структурні підрозділи з іншими завданнями, функціями та підпорядкуванням - Слідче управління, Управління оперативно - розшукової діяльності та Управління оперативної підтримки. Твердження позивача, що на його посаду в податковій міліції призначено ОСОБА_3 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки це була не аналогічні посада, яка затверджена новим штатним розписом від 07.05.2020 року. Роботодавець на момент попередження позивача про наступне вивільнення 27.07.2020 року відповідно до законодавства про працю запропонував позивачу всі наявні вакантні посади в податковій міліції Головного управління ДФС у Закарпатській області, від яких останній відмовився.

22 жовтня 2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив. В якому зазнає, що згідно тексту штатного розпису ГУ ДФС в Закарпатській області від 12.02.2020 року за змістом у Слідчому управлінню є 12 штатних одиниць, а згідно штатного розпису ГУ ДФС в Закарпатській області від 07.05.2020 року 13 штатних одиниць. І в першому і в другому штатних розписах є перший і другий відділи розслідування кримінальних проваджень. Тобто, скорочення чисельності або штату не має взагалі, чим підтверджується законність позовних вимог позивача. У штатних розписах ГУ ДФС в Закарпатській області від 12.02.2020 року та 07.05.2020 року взагалі немає за текстом жодних положень, що утворені нові структурне підрозділи з іншими завданнями, функціями та підпорядкуванням в Слідчому управлінні. Посада заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління, яку обіймав позивач до дня незаконного звільнення зі служби, є без змін у штатних розписах ГУ ДФС в Закарпатській області від 12.02.2020 року та 07.05.2020 року.

14 грудня 2020 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначають, що підпунктом «г» пункту 64 Положення від 29 липня 1991 року № 114 зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів-при відсутності можливості подальшого використання на службі. Можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, Допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників. З метою оптимізації структури ДФС та приведення її у відповідність до вимог Постанови № 846, згідно з якою затверджено граничну чисельність працівників апарату ДФС (370 штатних одиниць) та її територіальних органів (4634 штатні одиниці). Департаменти були реорганізовані в Управління та Відділи відповідно. В новій структурі ДФС основні позиції закріплені за підрозділами податкової міліції, а функції супроводжуючих підрозділів передані новоствореним Управлінням, кількісний склад та статус яких, після затвердження граничної чисельності працівників апарату ДФС, зменшився в рази. В таких умовах уникнути звільнень у зв`язку із скороченням було неможливо.

Під час розгляду справи по суті позивач та уповноважений представник позивача позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 у період з 16 травня 2005 року по 04 серпня 2020 року проходив службу в органах податкової міліції.

07 травня 2020 року ГУ ДФС у Закарпатській області наказом №32, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200, від 25.09.2019 №846, регламенту ГУ ДФС у Закарпатській області та наказу ДФС України від 17.04.2020 №51, введено в дію з 07 травня 2020 року організаційну структуру та штатний розпис ГУ ДФС у Закарпатській області на 2020 рік (а.с. 91).

26 травня 2020 року попереджено про наступне можливе вивільнення ОСОБА_1 заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області із займаної посади та податкової міліції ДФС 04 серпня 2020 року згідно пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, при відсутності можливості подальшого використання на службі, (а.с. 92).

29 липня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлено із запропонованими в додатку до попередження про наступне вивільнення від 27 липня 2020 року наявними вакантними посадами в ГУ ДФС у Закарпатській області, а саме: - старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління; - слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління; - старшого інспектора з особливих доручень сектору діловодства управління оперативно-розшукової діяльності; - старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів управління оперативно-розшукової діяльності; - оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів управління оперативно-розшукової діяльності; - старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ сектору аналізу та прогнозування криміногенних факторів управління оперативно-розшукової діяльності; - старшого оперуповноваженого оперативно-технічного відділу управління оперативної підтримки; - старшого інспектора відділу організаційно-аналітичного забезпечення.

Однак від запропонованих вакантних посад ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання продовжувати працювати на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень (а.с. 93).

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 повторно запропоновано вищезазначені вакантні посади, від зайняття яких останній відмовився та виявив бажання продовжувати працювати на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень (а.с. 94).

04 серпня 2020 року наказом голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Закарпатській області №66-о о/с «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до Положення від 29 липня 1991 року № 114, Положення від 21 травня 2014 року № 236, звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом «г» Положення (через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-239779), заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області, (а.с. 15).

Позивач не погодившись з вказаним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Позивач на момент звільнення проходив службу в підрозділах податкової міліції, що входили до складу органів Державної фіскальної служби України.

Так, підрозділи податкової міліції, відповідно до Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, є спеціальним підрозділом по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діє у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення).

Норми пункту 8 Положення передбачають виключні підстави для дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, серед яких, у зв`язку із скороченням штатів у разі відсутності можливості використання на службі.

Вказане узгоджується також з підпунктом. "г" пункту 64 Положення, відповідно до якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Вказана норма стала підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Так, в обґрунтування правомірності звільнення позивача, ГУ ДФС в Закарпатській області посилається на проведення в органах державної фіскальної служби реорганізаційних заходів, в тому числі, ліквідації Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області як окремого структурного підрозділу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудовий спір, пов`язаний зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суд має з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 повідомлено про те, що посада, яку він займає, підлягає скороченню у зв`язку з реорганізацією, зміною організаційної структури та штатного розпису (а.с. 25).

З метою з`ясування реального існування в ГУ ДФС в Закарпатській області скорочення штатів, що безпосередньо впливає на правомірність оскарженого рішення, судом проаналізовано первинні Постанови КМ України на підставі яких здійснена реорганізація:

Постановою КМ № 1200 від 18.12.2018 року визначено: п.1 утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Потім пункт 2 Постанови № 1200 був доповнений новим абзацом за Постановою КМ № 846 від 25.09.2019, де визначено, що підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, судом проведено порівняльний аналіз наданих відповідачем штатних розписів станом на 12 лютого 2020 року, (а.с. 81-85) та на 07 травня 2020 року (а.с. 86-90). Як вбачається з таких, за результатами здійснених реорганізаційних заходів кількість штатних одиниць в ГУ ДФС в Закарпатській області збільшилася на 6, при цьому кількість штатних одиниць другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області, де працював позивач, залишилася незмінною, а посада заступника начальника не ліквідована.

Згідно запису №19 у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 такий звільнений зі служби в податковій міліції за п. 64 пп. "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів), підстава Наказ ГУ ДФС у Закарпатській області № 66-о від 04.04.2020 року, ( а.с.124).

Судом не встановлено, що в ГУ ДФС в Закарпатській області мало місце фактичне скорочення штатів, як необхідної підстави для дострокового звільнення зі служби на підставі пп. "г" п. 64 Положення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу.

Інших доказів наявності обставин, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Проведені реорганізаційні заходи, за твердженнями відповідача, полягали у ліквідації Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області як окремого структурного підрозділу. Однак, суд вважає, що такі зміни не стосуються позивача, оскільки не вплинули на штатну чисельність другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області, де він працював.

При розгляді даної справи Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 31 січня 2019 року у справі №820/4077/17, відповідно до якої в разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Зміна найменування бюджетної установи, її структури та штатного розпису є її реорганізацією. В юридичній практиці така форма реорганізації називається перетворенням.

При цьому переведення працівників з однієї посади на іншу чи з одного структурного підрозділу до іншого здійснюється в разі, якщо діяльність бюджетної установи не припиняється, але змінюються її повноваження, структура чи штатний розпис, тобто проводяться організаційно-штатні заходи, реорганізація.

Частиною 4 статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Вказане узгоджується також з нормами Положення, оскільки таким не передбачена можливість звільнення у разі проведення реорганізації за відсутності скорочення штату.

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Таким чином, гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на осіб, що проходять службу в органах податкової міліції.

Слід зазначити, що законодавчими нормами, що регламентують порядок проходження служби в органах податкової міліції, не врегульовано порядок проведення звільнення у разі скорочення штатів.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 31 січня 2019 року у справі №820/4077/17.

Так, відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці врегульовані нормами статті 49-2 КЗпП України, тому суд вважає за можливе застосувати вказані норми трудового законодавства й до спірних правовідносин.

Так, відповідно до зазначеної вище правової норми, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вказане покликане забезпечити дотримання рівності прав на працевлаштування усіх працівників, посади яких підлягають скороченню.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Всупереч вищенаведеному, відповідач запропонував ОСОБА_1 наявні вакантні посади не одночасно з попередженням про звільнення, а тільки через 2 місяці після цього, що існували станом на 27 липня 2020 року. При цьому, запропоновані посади не є рівноцінними тій, що займав позивач.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що відповідачем порушені норми трудового законодавства та вчинені дії не вказують на добросовісність та розсудливість при реалізації своїх повноважень роботодавцем, що покликані забезпечити захист трудових прав працівників під час проведення реорганізаційних заходів, пов`язаних зі скороченням штату та змінами в організації праці.

Окрім того, відповідачем не доведено наявність причин неможливості переведення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області, яку він займав до звільнення. При цьому, законодавчі норми не передбачають можливість безпідставного звільнення працівника з посади, що не була ліквідована, в тому числі, у разі здійснення реорганізаційних заходів.

Суд звертає увагу на існування виключних підстав для дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, що передбачені пунктом 8 Положення, які відповідач, як роботодавець, повинен дотримуватися беззаперечно.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 від подальшого проходження служби не відмовлявся, а навпаки, виявив бажання проходити службу, про що зазначив у додатках до попередження про наступне вивільнення від 27.07.2020 та від 04.08.2020.

Крім того, положеннями частини першої статті 42 КЗпП передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

За приписами пункту 13 ч. 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, в т.ч. переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій.

Отже, суд погоджується із доводами позову, що відповідачем не дотримано гарантії соціального захисту позивача, як учасника бойових дій та приймаючи оскаржуваний наказ №66-о о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04 серпня 2020 року не було встановлено обставину, яка свідчать про переважне право на залишення на роботі ОСОБА_1 відповідно до посвідчення Державної фіскальної служби України серії НОМЕР_2 , (а.с. 49).

Що стосується доводів позивача про те, що ОСОБА_4 не мав повноважень для підписання оскаржуваного наказу №66-о о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04 серпня 2020 року, судом встановлено, що такі є обґрунтованими, оскільки пунктом 1 наказу ДФС України №23-рг від 15.05.2020 року внесено зміни до наказу ДФС України №7-рг від 31.07.2019 року, яким в додатку зазначено головою комісії із реорганізації ОСОБА_5 , а пунктом 2 наказу ДФС України №23-рг зобов`язано голів із реорганізації забезпечити подання державному реєстратору документів для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, (а.с. 153). Однак, ОСОБА_4 не виконав пунктом 2 наказу ДФС України №23-рг від 15.05.2020 року і у період спірних правовідносин не був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб як голова комісії із реорганізації.

На підтвердження відсутності відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб як голови комісії із реорганізації ОСОБА_5 у період спірних правовідносин позивачем додано до позовної заяви роздруківку безкоштовного доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, де єдиним повноважним керівником і представником ГУ ДФС у Закарпатській області є ОСОБА_6 , (а.с. 26-28). Ця обставина перевірялася судом під час підготовчого засідання у цій справі, шляхом формування Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, де єдиним повноважним керівником і представником ГУ ДФС у Закарпатській області є ОСОБА_6 , (а.с. 65).

У зв`язку з наведеним суд вважає, що ОСОБА_1 був звільнений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наказ голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Закарпатській області №66-о о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04 серпня 2020 року слід визнати протиправним та скасувати.

Вимога позову визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Закарпатській області в особі голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Закарпатській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Закарпатській області Ігоря Вербицького щодо незаконного звільнення, є такою, що фактично дублює позовну вимогу в частині визнання протиправним та скасувати наказ № 66-о Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », а отже, визнання судом окремо протиправними оскаржуваних дій відповідача, саме по собі не призведе до більш повного відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до положень частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Позовна вимога про поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, є похідною від вимоги про оскарження наказу № 66-о Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Зважаючи на висновок суду про протиправність наказу № 66-о Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та його скасування, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого його було звільнено.

Оскільки, позивача було звільнено з посади заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області з 05 серпня 2020 року (перший робочий день після дня звільнення 04 серпня 2020 року).

Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України "Про оплату праці"за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13 при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата..

За правилами пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Однак, суд виходить із того, що пунктом 4 Розділу ХІІ Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затв. наказом Міністерства фінансів України № 616 від 17 липня 2018 року, особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Отже, пункт 4 Розділу ХІІ Порядку № 616 узгоджується та не суперечить пункту 8 Порядку 100, де зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки ГУ ДФС у Закарпатській області №1/07-16-05-02-09 від 16 січня 2021 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , з урахуванням кількості фактично відпрацьованих у вказаний період календарних днів, становила - 824,11 грн. (15894,63 + 34376,35 / 61).

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 05 серпня 2020 року по 18 травня 2021 року складає 287 календарних днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05 серпня 2020 року по 18 травня 2021 року в розмірі 236 519,57 грн. (287 к.днів х 824,11 грн.) із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів, оскільки відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та стягнення із Головного управління ДФС України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 25 135, 50 грн. із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів - підлягає до негайного виконання.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Беручи до уваги викладене, на думку суду, позивачем у повному обсязі доведено правомірність заявлених вимог, що є підставою для часткового задоволення позову.

Що стосується судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування такого відсутні.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин 3, 4 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

14 січня 2021 року позивачем та його представником у судовому засіданні заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 11 вересня 2020 року, (а.с. 70), додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги від 11 вересня 2020 року про розмір гонорару за надання правової допомоги, (а.с. 71), ордер серії ЗР № 19656, (а.с. 69), розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги по договору про надання правової допомоги від 11 вересня 2020 року, (а.с. 172), квитанцію від 13 січня 2021 року про сплату адвокату Гриньо Д.Д. 7 000 грн. гонорару, (а.с. 174).

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

У частині 7 статті 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

21 січня 2021 року відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Клопотання обґрунтовано тим, що в даному випадку, в поданій представником заяві жодним чином не відображено те, що: справа є складною, оскільки в договорі про надання правової допомоги відсутнє зазначення наведеного; обсяг наданих адвокатом послуг також є завищеним у вартості, позаяк складання відповідних документів, аналіз та інше - не свідчить про наявність співвмірності понесених позивачем витрат. Крім цього, при встановленому розмірі в Державі прожиткового мінімуму (з 01.01.2021 р. -2270,0 грн.) і розміру мінімальної заробітної плати (6000 грн.), тривалості місячної роботи фахівця з вищою освітою, визначення вартості однієї години роботи адвоката в розмірі 1000 грн., при тому, що розмір оплати за годину роботи адвоката з надання правової допомоги за рахунок держави становить 5 відсотків розміру прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб (з 01.12.2020 р. - 2270,0 грн./100*5=113,5 грн./за год.), згідно п. 2 Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 p. № 465 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 p. N 1048),тому, зазначення відповідної вартості гонорару є завищеним розміром.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.

13 січня 2021 року ОСОБА_1 та адвокат Гриньо Дмитро Дмитрович підписали розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу по договору про надання правової допомоги від 11 вересня 2020 року.

У даному розрахунку визначено перелік наданої правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань та представництво прав, свобод і законних інтересів клієнта по справі № 260/2823/20 в Закарпатському окружному адміністративному суді:

- вивчення та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом з урахуванням законодавства, що підлягає до застосування у спірних правовідносинах та практики Верховного Суду, викладених у постановах в подібних справах - 1000 грн;

- вивчення, правовий аналіз надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо відзиву відповідача від 26.08.2020 року із вивченням матеріалів наданих клієнтом та з урахуванням практики Верховного Суду, викладених у постановах в подібних справах - 750 грн;

- складання і подання від імені клієнта до Закарпатського окружного адміністративного суду відповіді на відзив відповідача від 26.08.2020 року - 1000 грн;

- вивчення, правовий аналіз надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо відзиву відповідача від 09.10.2020 року із вивченням матеріалів наданих клієнтом та з урахуванням практики Верховного Суду, викладених у постановах в подібних справах - 750 грн;

- складання і подання від імені клієнта до Закарпатського окружного адміністративного суду відповіді на відзив відповідача від 09.10.2020року - 1000 грн;

- безпосередня участь на судовому засіданні 22.10.2020 року в Закарпатському окружному адміністративному суді по представництву прав і законних інтересів клієнта у справі №260/2823/20 - 500 грн;

- безпосередня участь на судовому засіданні 25.11.2020 року в Закарпатському окружному адміністративному суді по представництву прав і законних інтересів клієнта у справі №260/2823/20 - 500 грн;

- безпосередня участь на судовому засіданні 18.12.2020 року в Закарпатському окружному адміністративному суді по представництву прав і законних інтересів клієнта у справі №260/2823/20 - 500 грн;

- підготовка до розгляду справи по суті на підставі матеріалів зібраних до закінчення підготовчого засідання у справі №260/2823/20 - 500 грн;

- безпосередня участь на судовому засіданні 14.01.2021 в Закарпатському окружному адміністративному суді по представництву прав і законних інтересів клієнта у справі №260/2823/20 - 500 грн., (а.с. 172).

13 січня 2021 року відповідно до квитанції позивачем здійснено оплату адвокату Гриньо Д.Д. 7 000 грн. гонорару, (а.с. 174).

Такий вид правової допомоги як вивчення та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом з урахуванням законодавства, що підлягає до застосування у спірних правовідносинах та практики Верховного Суду та підготовка до розгляду справи по суті на підставі матеріалів зібраних до закінчення підготовчого засідання у справі, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

Крім того, дана адміністративна справа не потребує значних зусиль та затрат часу для узгодження правової позиції та підготовки процесуальних документів для подання до суду.

Суд враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає, що покладені на відповідача судові витрати повинні бути співмірними.

Таким чином, у відповідності до частини 3 статті 139 КАС України витрати на правничу допомогу підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 4 000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 143, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ № 66-о Головного управління ДФС у Закарпатській області від 04 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області із 05 серпня 2020 року.

4. Стягнути з Головного управління ДФС України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 серпня 2020 року по 18 травня 2021 року в сумі 236 519,57 грн. (двісті тридцять шість п`ятсот дев`ятнадцять гривень, 57 коп.) із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області та стягнення із Головного управління ДФС України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 25 135, 50 грн. (двадцять п`ять тисяч сто тридцять п`ять гривень, 50 коп.) із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів - підлягає до негайного виконання.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень, 00 коп.).

7. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України, (пункт 15.5).

СуддяТ.В.Скраль