Ухвала суду № 97261840, 27.05.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/8706/20

номер провадження 2/695/762/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Середи Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» (військова частина 1492) до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, –

ВСТАНОВИВ:

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернувся Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» (військова частина 1492) з цивільним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 збитки у сумі 17 778 грн 92 коп.

В обґрунтовування позову зазначено, що ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби в Державній прикордонній службі України в Окремому контрольно-пропускному пункті «Київ» виплачена одноразова грошова допомога після укладення першого контракту у розмірі 9 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року в сумі 17 289 грн 00 коп та забезпечено речовим майном на загальну суму 7 504 грн 75 коп. Загальна сума відповідно до довідки розрахунку внесення в касу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту на утримання ОСОБА_1 становить 10 274 грн 17 коп. Оскільки контракт про проходження військової служби достроково розірваний з вини ОСОБА_1 , останній має відшкодувати збитки відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України на загальну суму 17 778 грн 92 коп.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2020 матеріали цивільної справи за даним позовом передано до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду за підсудністю.

01.03.2021 матеріали справи № 359/8706/20 надійшли до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області та шляхом автоматизованого розподілу передані на розгляд головуючому судді ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середи Л.В. від 21.04.2021 дану справу прийнято до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Призначено розгляд справи на 27.05.2021.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи підстави та предмет спору, суд зазначає про таке.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною четвертою статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 завдав шкоду державі в особі окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» (військова частина 1492) під час проходження військової служби в Державній прикордонній службі України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба є публічною службою.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди /збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас, у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України.

Тому цей спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Наведений правовий висновок узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду наведеними у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц (провадження № 14-481цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) та від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18 (провадження № 11-574апп19).

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 695/1446/17.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом першим частини першої ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч. 2 ст. 255 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 255 ЦПК України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Таким чином, на підставі викладеного вище та враховуючи, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, належить до юрисдикції адміністративних судів, тому суд приходить до висновку закрити провадження в цивільній справі за даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України закриваючи провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК, суд повинен роз`яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.

Частиною першою статті 26 КАС України визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ураховуючи, що адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , розгляд даної справи відноситься до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи питання про повернення судового збору, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Позивач – Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» (військова частина 1492) при зверненні до суду із даним позовом сплатив судовий збір в сумі 2 102 грн 00 коп, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1396 від 23.10.2020.

Таким чином, суд дійшов до висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого ним судового збору відповідно до вказаного платіжного доручення.

Керуючись ст.,ст. 3, 19, 255, 256, 260, 261, 352-354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовомОкремого контрольно-пропускного пункту «Київ» (військова частина 1492) до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Повернути Окремому контрольно-пропускного пункту «Київ» (військова частина 1492) (080301, Київська область, м. Бориспіль, ідентифікаційний код 14321475) з Державного бюджету України сплачений відповідно до платіжного доручення№ 1396 від 23.10.2020 судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.,ст. 352 - 354 ЦПК України.

Суддя Середа Л.В.